Справа № 643/946/24
Провадження № 2/643/252/25
05.06.2025 м. Харків
Салтівський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судових засідань Ісоєва К.М., представника позивача - адвоката Хорошевської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою адвоката Хорошевської Тетяни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа: Салтівський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна
Зміст позовних вимог
Адвокат Хорошевська Т.В. (представник позивача), яка діє в інтересах ОСОБА_1 (позивач), в остаточній редакції позовних вимог просить зняти арешт зі всього нерухомого майна, зокрема з квартири АДРЕСА_1 , а саме:
- арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 9048759) від 11.09.2009 на Квартиру, накладений на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження Московського ВДВС ХМУЮ АА № 023838 від 11.09.2009;
- арешт всього нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 10723839) від 18.01.2011 ОСОБА_3 , накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 23497423 від 24.12.2010 Московського ВДВС ХМУЮ;
- арешт всього нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 19871219 від 07.04.2017) ОСОБА_3 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника № 23497423 від 07.04.2017 державним виконавцем Московського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області.
Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги
Сину позивача ОСОБА_3 на праві власності належала Квартира. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивач звернулась до П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_3 . Після цього позивачу стало відомо, що на Квартиру накладені арешти. Арешти накладені у виконавчому провадженні, стягувачем в якому є ОСОБА_2 (відповідач). Наявність арештів позбавляє позивача можливості оформити спадкові права на Квартиру.
Основні процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 06.02.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 26.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08.07.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позиція учасників справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги і доводи, викладені в позові, підтримала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Надав клопотання та письмові пояснення, скріплені електронним цифровим підписом, згідно з якими просив розглядати справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначив, що між ним та ОСОБА_3 31.03.2009 був укладений договір позики, згідно з яким ОСОБА_3 отримав у позику грошові кошти в розмірі 51000,00 грн. Оскільки у визначений договором строк грошові кошти повернуті не були, ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Нотаріус вчинив виконавчий напис, на підставі якого було відкрито виконавче провадження. У виконавчому провадженні були накладені оспорювані арешти на Квартиру. В подальшому ОСОБА_3 в повному обсязі погасив заборгованість за договором позики. Після сплати заборгованості ОСОБА_2 особисто звертався до органів виконавчої служби з заявою про зняття арештів з майна ОСОБА_3 , проте арешти зняті не були. Ураховуючи наведене, відповідач не заперечував проти позовних вимог та просив їх задовольнити.
Представник Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Надав письмові пояснення, згідно з якими на примусовому виконанні у Московському відділі державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебувало виконавче провадження № 23497423 з виконання виконавчого напису № 2201, виданого 07.07.2009 приватним нотаріусом Івановою О.В. про стягнення з ОСОБА_3 , який проживає за адресою Квартири, несплаченої в термін до 31.05.2009 заборгованості за договором позики від 31.03.2009, посвідченим ПН ХМНО Івановою О.В. за реєстровим № 1118, у сумі 51000,00 грн., також стягнення 1800,00 грн. за вчинення цього виконавчого напису та 100,00 грн. за передачу заяви боржнику, сплачених ОСОБА_2 , всього стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 52900,00 грн. 24.12.2010 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, на підставі якої відомості про арешт майна боржника внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 10723839, та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, номер запису про обтяження: 10723846. 12.03.2011 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відомості про арешт майна боржника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі даної постанови не вносилися. 07.04.2017 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, на підставі якої відомості про арешт майна боржника внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 19871219. 07.04.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) на підставі того, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. У вказаній постанові державним виконавцем наведено наступні відомості щодо стану виконання виконавчого документа: «Частково стягнуто боргу - 39018,88 грн., залишок - 13881,12 грн., стягнуто виконавчого збору - 3932,21 грн., залишок - 1357,79 грн. Витрати стягнуто в повному обсязі». На рахунок Відділу з обліку депозитних сум грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням № 23497423 від боржника не надходило. Документального підтвердження сплати заборгованості напряму стягувачу сторони виконавчого провадження до Відділу не надавали. Таким чином, підстави для винесення постанови про зняття арешту з майна боржника в даному виконавчому провадженні на теперішній час відсутні. Перевіркою даних Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено наявність запису про обтяження: тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9048759, зареєстровано: 11.09.2009 16:24:19 за № 9048759 реєстратором: Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АА 023838, 11.09.2009, Московський ВДВС ХМУЮ, об'єкт обтяження: Квартира, власник: ОСОБА_3 , обтяжувач: Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, заявник: Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції. Таким чином, щодо обтяження нерухомого майна - Квартири на теперішній час наявні відомості, зокрема: номер запису про обтяження, назва та адреса майна, ПІБ, дата народження та адреса боржника, дата, серія та номер постанови, на підставі якої накладена заборона. Проте відомості щодо виконавчого провадження, в межах якого державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 023838 від 11.09.2009, зокрема номера виконавчого провадження згідно Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, реквізитів виконавчого документа, який перебував на виконанні, стягувача тощо - відсутні, в тому числі в автоматизованій системі виконавчого провадження. Враховуючи зазначене, виконавче провадження, в межах якого державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 023838 від 11.09.2009, знищене за закінченням строку зберігання. На теперішній час підстави для винесення постанови про зняття арешту з Квартири та скасування запису про обтяження № 9048759, зареєстрованого на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 023838 від 11.09.2009, відсутні.
Основні фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені
Згідно з свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , складеним російською мовою, позивач є матір'ю ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Постановою П'ятої Харківської державної нотаріальної контори № 2695/02-31 від 11.12.2023 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_3 з підстав наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про арешти вказаної вище Квартири, а саме: про арешт Квартири (реєстраційний номер обтяження 9048759) від 11.09.2009, накладений на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження Московського ВДВС ХМУЮ АА № 023838 від 11.09.2009; про арешт всього нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 10723839) від 18.01.2011 ОСОБА_3 , накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 23497423 від 24.12.2010 Московського ВДВС ХМУЮ; про арешт всього нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 19871219) від 07.04.2017 ОСОБА_3 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника № 23497423 від 07.04.2017 державним виконавцем Московського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області.
Згідно з Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 09.08.2023, 16.01.2024, Квартира належить на праві власності ОСОБА_3 . На Квартиру накладений арешт на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АА № 023838 від 11.09.2009, Московський ВДВС ХМУЮ, реєстраційний номер обтяження - 9048759 від 11.09.2009, заявник та обтяжувач - Московський ВДВС ХМУЮ.
З письмових пояснень представника Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що на Квартиру також накладені арешти на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.12.2010, номер запису про обтяження 10723839, та постанови про арешт майна боржника від 07.04.2017, номер запису про обтяження 19871219.
З письмових пояснень відповідача ОСОБА_2 та представника Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що вказане вище виконавче провадження, в межах якого накладені арешти на Квартиру, відкрито з метою виконання виконавчого напису, боржником за яким був ОСОБА_3 , кредитором - ОСОБА_2 .
Згідно з наданими суду квитанціями, ОСОБА_3 у період з 2010 року по 2014 рік перераховував на користь Московського ВДВС ХМУЮ грошові кошти в якості сплати заборгованості (а.с. 149-188).
З письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_3 в повному обсязі сплатив заборгованість, з метою стягнення якої було відкрито вказане вище виконавче провадження.
Згідно з відповіддю на адвокатський запит Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.09.2023, на примусовому виконанні у Московському ВДВС ХМУЮ перебувало виконавче провадження № 23497423 з виконання виконавчого напису № 2201, виданого 07.07.2009 приватним нотаріусом Івановою О.В. про стягнення з ОСОБА_3 , який проживає за адресою Квартири, несплаченої в термін до 31.05.2009 заборгованості за договором позики від 31.03.2009, посвідченим ПН ХМНО Івановою О.В. за реєстровим № 1118, у сумі 51000,00 грн., також стягнення 1800,00 грн. за вчинення цього виконавчого напису та 100,00 грн. за передачу заяви боржнику, сплачених ОСОБА_2 , всього стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 52900,00 грн. 24.12.2010 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, на підставі якої відомості про арешт майна боржника внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження 10723839, та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, номер запису про обтяження 10723846. 12.03.2011 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відомості про арешт майна боржника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі даної постанови не вносилися. 07.04.2017 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, на підставі якої відомості про арешт майна боржника внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження 19871219. 07.04.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) на підставі того, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. У вказаній постанові державним виконавцем наведено наступні відомості щодо стану виконання виконавчого документа: «Частково стягнуто боргу - 39018,88 грн., залишок - 13881,12 грн., стягнуто виконавчого збору - 3932,21 грн., залишок - 1357,79 грн. Витрати стягнуто в повному обсязі». Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1, 3, 11 ч. 1 цієї статті арешт з майна знімається. Перевіркою даних Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено наявність запису про обтяження: тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9048759, зареєстровано: 11.09.2009 16:24:19 за № 9048759 реєстратором: Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АА 023838, 11.09.2009, Московський ВДВС ХМУЮ, об'єкт обтяження: вказана вище Квартира, власник: ОСОБА_3 , обтяжувач: Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, заявник: Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції. Таким чином, щодо обтяження нерухомого майна - Квартири на теперішній час наявні відомості, зокрема: номер запису про обтяження, назва та адреса майна, ПІБ, дата народження та адреса боржника, дата, серія та номер постанови на підставі якої накладена заборона. Проте відомості щодо виконавчого провадження, в межах якого державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 023838 від 11.09.2009, зокрема номера виконавчого провадження згідно Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, реквізитів виконавчого документа, який перебував на виконанні, стягувача тощо - відсутні, в тому числі в автоматизованій системі виконавчого провадження. Враховуючи зазначене, виконавче провадження, в межах якого державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 023838 від 11.09.2009, знищене за закінченням строку зберігання.
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Суд зобов'язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з'ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанови Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17, від 11.08.2021 у справі № 723/826/19, від 13.08.2021 року в справі № 638/20102/16, від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 1, 2 ст. 16 ЦК).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (підпункт 8.47)) (постанова Великої Палати Верховного Суду 10.04.2024 у справі № 496/1059/18).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155) (постанова Великої Палати Верховного Суду 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Можливість застосування такого способу захисту порушеного права, як пред'явлення позову про скасування арешту майна, випливає з положень ч. 2 ст. 30 ЦПК України.
За частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для скасування реєстрації обтяження є в тому числі й рішення суду, що набрало законної сили.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.11.2019 у справі № 905/386/18 зауважила, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
І хоча вказаний вище висновок щодо застосування норм права висловлений Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи в порядку господарського судочинства, суд враховує, що в іншій постанові від 05.05.2020 у цивільній справі № 554/8004/16-ц Велика Палата Верховного Суду посилалась на вказаний вище висновок вже під час розгляду цивільної справи і також зазначила, що «відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див. постанову від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (пункти 39, 62))».
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Позиція суду
Такий спосіб захисту порушеного права, як звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, прямо передбачений чинним законодавством України.
Наявність вказаних у позові арештів Квартири підтверджується інформацією, що міститься в Інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, постанові П'ятої Харківської державної нотаріальної контори № 2695/02-31 від 11.12.2023, письмових поясненнях Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Судом з досліджених доказів встановлено, що арешти на Квартиру, яка належала ОСОБА_3 , накладені Московським ВДВС ХМУЮ в інтересах ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 грошового зобов'язання перед ОСОБА_2 .
З пояснень ОСОБА_2 та наданих суду доказів вбачається, що ОСОБА_3 в повному обсязі виконав зобов'язання щодо сплати грошових коштів ОСОБА_2 .
З пояснень Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що виконавче провадження, в межах яких накладені арешти, на даний час знищене.
Крім того, суд звертає увагу, що арешти накладені в 2009, 2011 та 2017 роках. З моменту накладення арештів пройшов тривалий час. Існування нескасованих арештів Квартири у виконавчих провадженнях, виконавчі дії по яким тривалий час не проводяться та матеріали яких вже знищені, суперечить вимогам справедливості, добросовісності та розумності цивільного судочинства.
Наявність нескасованих арештів Квартири позбавляє позивача можливості оформити спадкові права на Квартиру.
Ураховуючи вищенаведене та визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для скасування арештів Квартири як таких, що порушують права позивача, яка є спадкоємцем власника Квартири ОСОБА_3 .
У задоволенні позовних вимог в частині зняття арештів зі всього нерухомого майна суд відмовляє, оскільки позивачем не доведено наявність арештів будь-якого іншого нерухомого майна, крім Квартири. Крім того, такий спосіб захисту порушеного права, як зняття арештів зі всього нерухомого майна, без вказівки на конкретні об'єкти нерухомого майна, на переконання суду, є неналежним та неефективним способом захисту порушених прав.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України
Позов адвоката Хорошевської Тетяни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа: Салтівський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна - задовольнити частково.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АА № 023838 від 11.09.2009 року, заявник та обтяжувач: Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 9048759, зареєстровано 11.09.2009 року.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 23497423 від 24.12.2010 року, винесеної Московським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 10723839 від 18.01.2011 року.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 23497423 від 07.04.2017 року, винесеної Московським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 19871219 від 07.04.2017.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.А. Крівцов