Справа № 621/1673/25
Пр. № 1-кп/621/227/25
Іменем України
05 червня 2025 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
за відсутності потерпілої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №42025222140000026 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у сел. Комсомольське Зміївського району Харківської області, є громадянином України, має середньо-спеціальну освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у кримінальному проступку, передбаченому частиною 1 статті 162 Кримінального кодексу України,
На початку лютого 2025 ОСОБА_4 , перебував у гостях у свого знайомого ОСОБА_6 де у одній із кімнат побачив ключі від житла та дізнався у останнього, що дані ключі від кімнати АДРЕСА_2 та належать ОСОБА_5 . Маючи раптово виниклий умисел на незаконне проникнення до житла, діючи на порушення вимог статті 30 Конституції України, яка гарантує недоторканість житла чи іншого володіння особи, без дозволу власника та фактичного користувача ОСОБА_5 , взяв ключи без повідомлення про це, та з початку лютого 2025 по 08 травня 2025 року проживав у кімнаті АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_5 , чим порушив конституційне право на недоторканість житла особи.
Зазначеними діями ОСОБА_4 , вчинив незаконне проникнення до житла.
Викладені вище обставини кримінального провадження щодо місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення не оспорювалися учасниками судового провадження, які під час судового розгляду не заперечували проти того, щоб суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо вказаних обставин.
З'ясувавши, що сторони правильно розуміють зміст зазначених обставин; відсутні сумніви у добровільності їх позиції; роз'яснивши, що сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.
Обвинувачений ОСОБА_4 , під час судового розгляду у повному обсязі визнав себе винуватим в інкримінованому йому кримінальному проступку та показав про зазначені вище обставини вчинення ним незаконного проникнення до житла.
Так, перебуваючи у свого знайомого за місцем його проживання він побачив ключі він житлової кімнати та дізнався, що вони належать ОСОБА_5 . Раніше він мав із ОСОБА_5 стосунки та проживав з нею разом, на даний час вона виїхала за кордон. В подальшому він вирішив взяти ключі та у період з лютого 2025 року по 08 травня 2025 року періодично проживав у кімнаті АДРЕСА_2 , без дозволу чи повідомлення власника.
У вчиненому щиро розкаявся, виявив готовність нести передбачену законом відповідальність.
Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, які є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що в межах обвинувачення ОСОБА_4 є винуватим у незаконному проникненні до житла, і його дії суд кваліфікує за частиною 1 статті 162 Кримінального кодексу України.
Під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до вимог статей 65-67 Кримінального кодексу України, судом враховано наступні обставини:
- ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є кримінальним проступком;
- обставини, що пом'якшують покарання, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України, якими визнаються щире каяття обвинуваченого;
- відсутність обставин, що обтяжує покарання, відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України;
- особу обвинуваченого, який раніше не судимий; не одружений; офіційно не працевлаштований, однак має стабільний підробіток; має на утриманні сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; на обліку в психіатричному та наркологічному кабінеті не перебував; скарг на нього за місцем проживання не надходило.
З урахуванням сукупності зазначених відомостей щодо ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставини, що обтяжує покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є покарання у виді штрафу в межах санкції частини 1 статті 162 Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 368-374, 382 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Визнати ОСОБА_4 винуватим у кримінальному проступку, передбаченому частиною 1 статті 162 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 (одну тисячу сімсот) грн 00 коп.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.
Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий: