справа № 619/466/25
провадження № 2/619/619/25
іменем України
05 червня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю секретаря судового засіданняЛоманової І.А.
Справа № 619/466/25
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
представник позивача: адвокат Зеленський С.В.;
відповідач: ОСОБА_2 ,
представник відповідача: адвокат Вайленко Г.О.;
третя особа: Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил Валерія Валеріївна,
розглянув в порядку загального позовного провадження позов про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності.
Стислий виклад позиції сторін.
23 січня 2025 року ОСОБА_1 , в особі адвоката Зеленського С.В., через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив: визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.04.2019, зареєстроване за №360, видане приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В., після смерті ОСОБА_3 , на право на 55/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , частково недійсним в частині від 55/100 частки спадкового майна; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.04.2019, зареєстроване за №361, видане приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В., після смерті ОСОБА_3 , на право на 55/100 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 6322010100:00:001:0062, частково недійсним в частині від 55/100 частки спадкового майна; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.04.2019, зареєстроване за № 362, видане приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В., після смерті ОСОБА_3 , на право 55/100 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1714 га, кадастровий 6322010100:00:001:0063, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , частково недійсним в частині від 55/100 частки спадкового майна; визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/200 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/200 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 6322010100:00:001:0062; визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/200 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1714 га, кадастровий 6322010100:00:001:0063, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 . Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його батько, а дідусь позивача - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір, а позивача бабуся - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та син, тобто він - ОСОБА_1 . На момент смерті свого батька йому було трохи більше 5 років. Після смерті діда ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилась спадщина у вигляді: 1) 55/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) 55/100 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер №6322010100:00:001:0062; 3) 55/100 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1714 га, кадастровий №6322010100:00:001:0063, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті діда він був малолітнім, а тому спадщину прийняв після смерті діда, яка мала належати його батькові, у відповідності до ч. 4 ст. 1268 ЦК України. У 2024 році він звернувся до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил В.В. із проханням про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його дідуся - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Проте, постановою від 09.12.2024 №762/02-31 йому було відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії з тієї причини, що на спадкове майно вже були видані свідоцтва про право на спадщину на все належне майно померлого, де його інтереси, який на момент смерті свого дідуся був неповнолітнім, не були враховані. Вказує, що 31 липня 2017 року заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька, а його дідуся - ОСОБА_3 подав ОСОБА_2 - його дядько, тобто відповідач по справі. На підставі вказаної заяви приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В. була заведена спадкова справа №110/2017. 24 квітня 2019 року приватним нотаріусом Задоріною В.В. було видано свідоцтва про право власності на: 1) 55/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) 55/100 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 6322010100:00:001:0062; 3) 55/100 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1714 га, кадастровий 6322010100:00:001:0063, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ((1) свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 360, видане 24.04.2019, видавник: приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області, Задоріна В.В.; (2) свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 361, видане 24.04.2019, видавник: приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області, Задоріна В.В.; (3) свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 362, видане 24.04.2019, видавник: приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області, Задоріна В.В. Вважає свідоцтва про право на спадщину незаконним, оскільки після смерті діда частина спадкового майна повинна дістатись йому, як частка спадщини батька. Зазначає, що він фактично прийняв спадщину після смерті батька та діда, однак приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В. при видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне нерухоме майно відповідачу, не було взято до уваги цю обставину. Таким чином, він прийнявши спадщину за правом представлення після смерті діда на частину спірної нерухомості, успадкував в цілому: 1) 55/200 (половина від 55/100) частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) 55/200 (половина від 55/100) частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 6322010100:00:001:0062; 3) 55/200 (половина від 55/100) частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1714 га, кадастровий номер 6322010100:00:001:0063, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . В свою чергу відповідач, прийнявши спадщину після смерті свого батька, а дідуся позивача, мав би успадкувати решту частки у спірному спадковому майні (1/2). Враховуючи, що сторони в установленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , один лише відповідач отримав свідоцтво про право на все спадкове майно в цілому, чим було порушене його право на спадщину, вважає, що наявні правові підстави для визнання такого свідоцтва про право на спадщину недійсним.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Вайленко Г.О. просила врахувати відзив на позов при постановленій судового рішення у справі та у задоволенні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення на його користь з відповідача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн відмовити в повному обсязі. Зазначила, що позов ОСОБА_6 в частині визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання за ОСОБА_7 права власності на 55/200 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, 55/200 частин двох земельних ділянок відповідач ОСОБА_2 визнає. Разом з цим, при цьому просить суд врахувати при постановленні судового рішення у справі такі обставини, які стосуються позовних вимог і не є емоційною складовою при складанні відзиву на позов. Вказує, що домоволодіння, на 55/200 частин якого претендує позивач, складається з житлового будинку і надвірних будівель. Житловий будинок, в свою чергу, складається з двох відокремлених частин - з 2-х квартир (кв. АДРЕСА_2 ). По суті позивач претендує на 1/2частину кв. АДРЕСА_3 , яка була власністю діда позивача ОСОБА_3 . В даній квартирі з 11.02.2017, тобто 8 років, ніхто не проживає. Дана частина будинку потребує капітального ремонту систем опалення, водопостачання, санвузлу, ремонту даху. Дана частина житлового будинку складає 55/100 частин домоволодіння. Надвірні будівлі до даної частини житлового будинку знаходяться в аварійному стані, деякі з них на цей час не існують: 2 теплиці, оскільки з часом, враховуючи погодні умови, не проведення ремонтних робіт - зіпсувались. Дані обставини свідчать про те, що фактично частка 55/100, на 1/2якої претендує позивач, стала значно меншою. Ці обставини не враховані при складанні Висновку про вартість майна, наданого при подачі позову, оскільки оцінка майна проводилась без виїзду та огляду на місці, хоча відповідач ОСОБА_2 не заперечував би проти проведення оцінки на місці. Так само оцінка проведена без врахування того факту, що вартість кв. АДРЕСА_3 , на частину якої претендує позивач, значно менша, аніж вартість кв. АДРЕСА_4 , власником якої був і є відповідач ОСОБА_2 . До 05.08.2023, тобто до повноліття, позивач ОСОБА_1 , а також до його повноліття його мати ОСОБА_8 жодним чином, жодного разу не заявляли, що претендують на майно діда ОСОБА_3 , хоча відповідач ОСОБА_2 спілкувався з даними особами, підтримував родинні зв'язки і в розумінні ОСОБА_2 вони не претендують на спадщину, хоча знали, хто коли помер, оскільки розуміли, що тільки ОСОБА_2 та його сім'я, як і потрібно було робити, весь час до смерті дідуся та бабусі позивача займались питаннями довготривалого лікування дідуся позивача ОСОБА_3 , нетривалого, але надзвичайно кошторисного лікування бабусі позивача ОСОБА_5 . Крім того, тільки ОСОБА_2 та його сім'я займались оформленням документів по приватизації земельних ділянок ще за життя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , всілякою фізичною та матеріальною допомогою батькам - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , підтриманням будинку задля того, щоб не було аварійного стану, постійним прибиранням території домоволодіння, возведенням огорож, що потребувало фінансів, сил, часу. В момент звернення позивача ОСОБА_6 до відповідача ОСОБА_2 з приводу прав на частину домоволодіння (05.08.2023), ОСОБА_2 було запропоновано ОСОБА_9 два варіанти вирішення спору: його вселення в кв. АДРЕСА_3 житлового будинку; виставлення житлового будинку на продаж з тим, щоб ОСОБА_1 отримав грошову суму, яка еквівалентна частині кв. АДРЕСА_3 , яка належала його діду. При цьому вважає за необхідне зазначити, що позивач ОСОБА_1 претендує на частину майна батька ОСОБА_10 по праву представлення, в той час, як свого батька ОСОБА_4 батьком не називає, а згадує його, називаючи по імені. Таким чином, спірний житловий будинок був виставлений на продаж, маються оголошення на відповідних сайтах. До цього часу будинок не проданий. Відзначає, що і раніше, до заявлення вимог ОСОБА_7 відповідач ОСОБА_2 мав намір продати даний будинок і передати племіннику грошову суму за частину спірної частини будинку. Щодо витрат на правову допомогу вказує, що представник позивача - адвокат Зеленський С.В. у позові, поданому до суду, зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, складають 40 000,00 грн. Проте, в той же час, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження витрат на правову допомогу. Крім цього, представник позивача не зазначає, що докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу будуть подані до суду до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Відтак, у зв'язку із відсутністю висловлення наміру представником позивача на подання доказів на підтвердження понесених витрат, вважає, що стороною позивача не доведено та не підтверджено документально розміру витрат на правничу допомогу. В цій частині відзначає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю справи, виходячи з принципів реальності та розумності, оскільки вартість послуг адвоката у розмірі 40 000,00 грн є необґрунтовано завищеною та неспівмірною із часом, витраченим на виконання робіт, обсягом наданих послуг адвокатом Зеленським С.В. у межах даної цивільної справи. Представником позивача фактично було підготовлено позов та подано його до суду, доказів іншого (документального підтвердження) представником позивача суду надано не було. В цьому контексті просить звернути увагу, що відповідач ОСОБА_2 з 2011 року є інвалідом III групи. На даний час єдиним його доходом є пенсія по інвалідності, розмір якої складає 2 725,00 грн на місяць. Відповідач ОСОБА_2 досить часто проходить лікування у зв'язку з набутими захворюваннями: стаціонарно, амбулаторно, без звернення в медичні установи, що тягне за собою значні грошові витрати. Відповідач ОСОБА_2 мав деякі заощадження, однак останні були витрачені на лікування, поховання, встановлення пам'ятників дідусю і бабусі позивача. Просить врахувати, що відповідач ОСОБА_2 пропонував позивачу два шляхи вирішення спору мирним шляхом: його вселення в кв. АДРЕСА_3 житлового будинку; виставлення житлового будинку на продаж з тим, щоб ОСОБА_1 отримав грошову суму, яка еквівалентна частині кв. АДРЕСА_3 , яка належала його діду. Однак, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 вирішив подати позов та врегулювати спір в судовому порядку, слід дійти висновку, що останній не погодився на мирне вирішення спору, запропоноване відповідачем.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
27 січня 2025 року було постановлено ухвалу про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 10 год 00 хв 03 березня 2025 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 27 лютого 2025 року. Залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
25 лютого 2025 року представник позивача - адвокат Зеленський С.В. подав до суду через систему «Електронний суд» заяву про відвід головуючого-судді.
25 лютого 2025 року ухвалою суду визнано необґрунтованими доводи представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зеленського С.В. про відвід головуючого-судді Болибока Є.А. Вирішення питання про відвід та розгляд заяви представника позивача про відвід судді передано іншому судді, визначеному в порядку, встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК України.
26 лютого 2025 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Вайленко Г.О. подала до суду відзив на позовну заяву.
28 лютого 2025 року ухвалою судді Жорняка О.М. у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зеленського С.В. про відвід головуючого-судді Болибока Є.А. відмовлено.
03 березня 2025 року підготовче засідання відкладено на 11 год 00 хв 20.03.2025.
03 березня 2025 року представник позивача-адвокат Зеленський С.В. через систему «Електронний суд» подав до суду клопотання про витребування доказів.
03 березня 2025 року представник позивача-адвокат Зеленський С.В. через систему «Електронний суд» подав до суду клопотання про виклик свідка.
20 березня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 29.04.2025. Витребувано докази. У задоволенні клопотання про виклик свідка відмовлено.
21 березня 2025 року на виконання ухвали від 20.03.2025 Приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил В.В. надано засвідчені належним чином копії документів спадкової справи № 110/2017 післяч померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також Інформаційну довідку із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), та Інформаційн довідку із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори).
29 квітня 2025 року судове засідання відкладено на 14 год 00 хв 27.05.2025.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином прчин неявки суду не повідомив. Натомість у судовому засіданні приймав участь його представник - адвокат Зеленський С.В., який позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначений у ньому. Також просив стягнути з відповідача судові витрати.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином причини неявки суду не повідомив. Разом з тим, у судовому засіданні приймала участь його представник - адвокат Вайленко Г.О., яка підтримала доводи викладені у відзиві на позовну заяву, просила їх врахувати при ухваленні рішення. Також пояснила, що відповідач позов в частині визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права на спадщину за законом визнає, проте не визнає вимоги в частині стягнення судових витрат, вважає їх завищеними, просила врахувати, що відповідач утримував майно, займався захороненням батьків, а також він є особою з інвалідністю III групи та пенсіонером, єдиним доходом у якого є на даний час пенсія по інвалідності, розмір якої складає 2 725,00 грн.
Третя особа приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил В.В. у судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дергачівського районного управлінням юстиції Харківської області від 30.08.2005, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками є: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_11 .
Згідно зі Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його батьками є: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_5 .
З огляду на Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 01.04.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 79, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 37 років.
З огляду на Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 15.02.2017 Дергачівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 54, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 73 років.
Згідно зі Свідоцтвом про право власності на житловий будинок, виданого 11 квітня 2000 року, Дергачівською міською радою Дергачівського району Харківської області, зареєстровано Дергачівським МГДП «Інвенрос» 05 травня 2000 року, за реєстровим № 4930, в реєстровій книзі № 25, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 55/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 090969, виданого 08 жовтня 2011 року, Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області, ОСОБА_3 є власником 55/100 часток земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер №6322010100:00:001:0062, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору дарування від 02.07.2008.
З огляду на Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 090968, виданого 08 жовтня 2011 року, Дергачівською РДА Харківської області, ОСОБА_3 є власником 55/100 часток земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1714 га, кадастровий №6322010100:00:001:0063, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору дарування від 02.07.2008.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 24.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з: 55/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкова справа № 110/2017. Зареєстровано в реєстрі № 360.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 24.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина на яку видано свідоцтво складається з: 55/100 часток земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер №6322010100:00:001:0062, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкова справа № 110/2017. Зареєстровано в реєстрі № 361.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 24.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина на яку видано свідоцтво складається з: 55/100 часток земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1714 га, кадастровий номер 6322010100:00:001:0063, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкова справа № 110/2017. Зареєстровано в реєстрі № 362.
Постановою приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил В.В. від 09.12.2024 № 762/02-31, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на спадкове майно, вказане у цій постанові з тих підстав, що вже були видані свідоцтва про право на спадщину на все належне майно померлого, де інтереси ОСОБА_1 не були враховані.
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі, може бути визнання права.
Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1217 ЦК України).
Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування визначається в порядку черговості, згідно ст. 1268 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У відповідності до ч. 1 статті 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно з ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь позивача - ОСОБА_3 .
Після смерті діда ОСОБА_3 залишилась спадщина у вигляді: 55/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 55/100 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 6322010100:00:001:0062, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 55/100 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1714 га, кадастровий номер 6322010100:00:001:0063, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто на момент смерті батька - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досяг 18 річного віку, а отже був неповнолітнім та таким чином прийняв спадщину в порядку ч. 4 ст. 1268 ЦК України.
Отже, з урахуванням приписів ч. 1 статті 1266 ЦК України, спадкоємцем першої черги за законом є онук померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (неповнолітній на час відкриття спадщини), оскільки син померлого (батько позивача) - ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за життя постійно проживав разом з померлим.
Під спадкуванням за правом представлення розуміють особливий порядок спадкування спадкоємців за законом, коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.
У відповідності до частини п'ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Пунктом 4.12, 4.15 розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил В.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Постановою приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил В.В. від 09.12.2024 № 762/02-31, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на спадкове майно, вказане у цій постанові з тих підстав, що вже були видані свідоцтва про право на спадщину на все належне майно померлого, де інтереси ОСОБА_1 не були враховані.
З витребуваної за клопотанням сторони позивача спадкової справи № 110/2017 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 установлено, що 31 липня 2017 року ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі якої була заведена спадкова справа №110/2017 Задоріною В.В., приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області. Інших заяв від спадкоємців не надходило.
24 квітня 2019 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В. були видані три свідоцтва про право на спадщину на: 55/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, 55/100 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 6322010100:00:001:0062, 55/100 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1714 га, кадастровий номер 6322010100:00:001:0063, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 .
Також зі спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 заяв про відмову від спадщини не подавав.
Отже, суд дійшов висновку, що право позивача, який теж є спадкоємцем майна ОСОБА_3 першої черги на спадкування, є порушеним.
З усталеної практики ВС, що викладена, зокрема у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17, від 11 вересня 2024 року № 363/2488/22 вбачається, що Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Відповідно до ч. 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно приписів статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
У відповідності до приписів статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є вимога про визнання правочину недійсним.
Таким чином, у судовому засіданні достовірно встановлено, що вказані три Свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 24.04.2019 є незаконним, оскільки порушують права позивача визначені вищевказаним нормами закону.
Отже, враховуючи визнання в цій частині позову відповідачем, а також те, що відповідно до ч. 1 статті 1266 ЦК України в порядку спадкування за правом представлення ОСОБА_1 , як онук ОСОБА_3 спадкує частку спадщини, яка належала б за законом його батьку ОСОБА_4 , якби він був живим на час відкриття спадщини.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7 408,02 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_12 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Сторона відповідача у відзиві на позовну заяву просила відмовити у задоволенні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження витрат на правову допомогу. Крім цього, представник позивача не зазначає, що докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу будуть подані до суду до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Відтак, у зв'язку із відсутністю висловлення наміру представником позивача на подання доказів на підтвердження понесених витрат, вважає, що стороною позивача не доведено та не підтверджено документально розміру витрат на правничу допомогу. В цій частині відзначає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю справи, виходячи з принципів реальності та розумності, оскільки вартість послуг адвоката у розмірі 40 000,00 грн є необгрунтовано завищеною та неспівмірною із часом, витраченим на виконання робіт, обсягом наданих послуг адвокатом Зеленським С.В. у межах даної цивільної справи. Представником позивача фактично було підготовлено позов та подано його до суду, доказів іншого (документального підтвердження) представником позивача суду надано не було. В цьому контексті просить звернути увагу, що відповідач ОСОБА_2 з 2011 року є інвалідом III групи. На даний час єдиним його доходом є пенсія по інвалідності, розмір якої складає 2 725,00 гривень на місяць. Відповідач ОСОБА_2 досить часто проходить лікування у зв'язку з набутими захворюваннями: стаціонарно, амбулаторно, без звернення в медичні установи, що тягне за собою значні грошові витрати.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У частині третій статті 141 ЦПК України зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник ОСОБА_1 - адвокат Богомазом А. П. надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 671/1957/20.
У позовній заяві представник позивача адвокат Зеленський С.В. зазначає про те, що розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу складає 40 000,00 грн.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі “Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22 ) фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Разом з тим, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача - адвокатом Зеленським С.В. надано лише ордер на надання правничої допомоги Калмикову Д.В. від 30.12.2024, та Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1879, Серія ХВ № 000066.
Представником позивача у позові зазначено лише загальні відомості щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
Однак документально не доведено, що позивачем понесено витрати на правову допомогу саме у такому розмірі, тобто не надано договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат тощо.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відсутні належні та достатні докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо заходів забезпечення позову.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 13.01.2025 (справа № 619/170/25, провадження № 2-з/619/1/25) забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювати у будь-який спосіб відчуження права власності 55/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частиною восьмою статті 158 ЦПК України визначено, якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Оскільки від учасників справи жодних клопотань щодо заходів забезпечення позову не надходило, заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ували суду від 13.01.2025 у справі № 619/170/25 (провадження № 2-з/619/1/25) продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 244, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.04.2019, зареєстроване за № 360, видане приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В., після смерті ОСОБА_3 , на право на 55/100 (п'ятдесят п'ять сотих) частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , частково недійсним в частині (однієї другої) від 55/100 (п'ятдесяти сотих) частки спадкового майна.
Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.04.2019, зареєстроване за № 361, видане приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В., після смерті ОСОБА_3 , на право на 55/100 (п'ятдесят п'ять сотих) частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 6322010100:00:001:0062, частково недійсним в частині (однієї другої) від 55/100 (п'ятдесяти сотих) частки спадкового майна.
Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.04.2019, зареєстроване за № 362, видане приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В., після смерті ОСОБА_3 , на право 55/100 (п'ятдесят п'ять сотих) частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1714 га, кадастровий номер 6322010100:00:001:0063, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , частково недійсним в частині (однієї другої) від 55/100 (п'ятдесяти сотих) частки спадкового майна.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/200 (п'ятдесят п'ять двохсотих) частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/200 (п'ятдесят п'ять двохсотих) частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 6322010100:00:001:0062, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/200 (п'ятдесят п'ять двохсотих) частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1714 га, кадастровий №6322010100:00:001:0063, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 408,02 грн.
Заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 13.01.2025 (справа № 619/170/25, провадження № 2-з/619/1/25), якою заборонено ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) здійснювати у будь-який спосіб відчуження права власності 55/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , продовжуватимуть діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повне судове рішення складено 05 червня 2025 року.
Суддя Є. А. Болибок