Справа № 559/899/25
Провадження № 2/559/606/2025
04 червня 2025 року місто Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Окренець Д.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Ідея Банк», треті особи на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Дубенський відділ ДВС у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
І. Стислий виклад позиції сторін.
1.1 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вказуючи, що вона отримала лист з виконавчої служби, що у неї наявний борг за кредитом. З постанови про відкриття виконавчого провадження позивачка дізналася, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса про стягнення з позивачки 43056,97 грн. боргу на користь ПАТ «Ідея Банк». Зазначає, що дійсно в 2016 році вона користувалася банківськими послугами та брала кредит, але позику погашала з пенсії. Вважає, що виконавчий напис був вчинений з порушенням вимог закону та є таким, таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість не безспірна, а також такий вчинений за відсутності оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату.
1.2 Представник АТ «Ідея Банк» подала відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, натомість виконавчий напис від 23.11.2016 є таким, що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства. У відзиві вказує, що 06.10.2015 між ОСОБА_1 та банком було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 28376,00 грн. Оскільки ОСОБА_1 не виконувала своїх зобов'язань за договором, заборгованість становила 41756,97 грн., що стало причиною вчинення виконавчого напису. Також, ПАТ «Ідея Банк» відступило право вимоги за кредитним договором позивачки ТОВ ФК «Рантье», яке в подальшому було відступлене іншим кредиторам і на сьогодні таким є ТОВ «Свеа Фінанс». Таким чином, по кредитному договору відбулася зміна кредитора, а тому АТ «Ідея Банк» не є належним відповідачем у даній справі, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог. Також вказує, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено до втрати чинності Постановою КМУ №662 від 26 листопада 2014 року, тому такий вчинений з додержанням норм чинного законодавства. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом із пропуском строку позовної давності, оскільки станом на листопад-грудень 2016 року вона вже мала та могла довідатися про відкриття виконавчого провадження відносно неї. Тому, якщо суд вважатиме цей позов підставним, просить застосувати строки позовної давності щодо позовних вимог у даній справі.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
11.03.2025 ухвалено розглядати справу без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками отримав 17.03.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Наявний відзив, додаткових заяв та клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 06.10.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 28376,00 грн.
23.11.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. було вчинено виконавчий напис №1515 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості у загальному розмірі 43056,97 грн. (а.с.16).
На підставі вказаного виконавчого напису державним виконавцем Дубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби 22.12.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №33171518 (а.с.15).
Також, судом встановлено, що 30.09.2016 між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Рантье» було укладено Договір факторингу №30/01-1. Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 30.09.2016 до Договору факторингу, ТОВ «Факторингова компанія «Рантье» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 35357,02 грн. (а.с.28-30).
В подальшому право вимоги було відступлено іншим кредиторам і на даний час таким є ТОВ «Свеа Фінанс», що підтверджується ухвалою Дубенського міськрайнного суду від 14.10.2024 №567/1377/24 про зміну вибулого стягувача на правонаступника. Відтак стягувачем у виконавчому провадженні №51573723 є ТОВ «Свеа Фінанс» (а.с.36).
IV. Норми права, які застосував суд.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172. Перелік був доповнений цим п.2 постановою Кабінету Міністрів №622 від 26 листопада 2014 року, згідно якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
У постанові від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».
У постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18), від 09.02.2022 у справі №547/210/20 (провадження №61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
При цьому, у статті 517 Цивільного кодексу України не визначений виключний перелік документів, які засвідчують права, що передаються, а тому залежно від особливостей конкретних правовідносин таким документом може бути і сам договір, який підтверджує факт виникнення та існування зобов'язальних відносин.
Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 20.11.2013 (справа № 6-122 цс 13), виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 344/16101/17.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц.
Відповідно до частин другої та третьої статті 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Таким чином, належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору, є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
Зміст і характер відносин між учасниками справи засвідчують, що спір виник з приводу виконавчого напису № 1515 від 23.11.2016, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 43056,97 грн, що виникла за кредитним договором №V01.188.38891 від 06.10.2015. Разом з тим, судом встановлено, що на даний час ПАТ «Ідея Банк» не є кредитором у правовідносинах з ОСОБА_2 , так як право вимоги останнім за вказаним договором було відступлено ТОВ «ФК «Рантье», в подальшому право вимоги було відступлено іншим кредиторам і на даний час таким є ТОВ «Свеа Фінанс». Відтак позовна вимога про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не може бути пред'явлена до ПАТ «Ідея Банк».
Належним відповідачем у справі є ТОВ «Свеа Фінанс», оскільки на час ухвалення рішення товариство вже набуло права вимоги за кредитним договором №V01.188.38891 від 06.10.2015, заборгованість за яким і стала підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.
Товариство мало право брати участь у розгляді справи, висловлювати свою думку по суті спору, заявляти зустрічний позов та користуватися іншими процесуальними правами.
При цьому, суд звертає увагу, що клопотання про залучення належного відповідача позивачем подано не було.
Таким чином, встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з цих підстав, а тому не надає оцінку іншим доводам позовної заяви, які стосуються розгляду справи по суті.
При цьому, суд роз'яснює позивачці, що остання вправі звернутися до суду з відповідними вимогами, визначивши належний суб'єктний склад спору, тобто до належного відповідача.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 51, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Ідея Банк», треті особи на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Дубенський відділ ДВС у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ПАТ «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, адреса вул. Валова, 11, м. Київ, електронна адреса 19390819@ideabank.
Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, адреса вул. Михайлівська,5/6, нежилі приміщення 2 в літері «В», 2 поверх, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
2) Дубенський ВДВС у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса вул. Грушевського, 134, м. Дубно, Рівненська область, код ЄДРПОУ 34996781, електронна адреса info@db.rv.dvs.gov.ua.
Суддя Ю.Жуковська