Справа № 734/1642/25 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.
Провадження № 33/4823/496/25
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
04 червня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Підгорного К.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Підгорного К.Є. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 травня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 28 березня 2025 року о 10 год 49 хв, у селі Кіпті, дорога М-01, 98 км (Чернігівського району та області), ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21061, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння; від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Підгорний К.Є. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження в справі закрити. В обґрунтування скарги посилається на те, що на момент зупинки ОСОБА_1 не мав жодних ознак наркотичного сп'яніння, а тому були відсутні законні підстави направляти його для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння до медичного закладу. Вказує, що ОСОБА_1 у свої 52 роки жодного разу наркотичні засоби не вживав. Зазначає, що з відеозапису вбачається, що поліцейський повідомляв ОСОБА_1 лише про можливість проїхати до лікаря-нарколога, казав, що він може це робити або може відмовитися, але така пропозиція не містила характер вимоги, оскільки вимога має висловлюватись так, щоб особа усвідомлювала, що необхідність проїхати до лікаря-нарколога є саме її обов'язком, а не правом, яким вона може скористатися, або може не користуватися. Вказує, що ОСОБА_1 не було належним чином ознайомлено зі змістом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не повідомлено про те, що наслідком відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, крім штрафу, є позбавлення права керування транспортними засобами, що для останнього, який є водієм, має дуже важливе значення. Апелянт, посилаючись на ст.62 Конституції України, наголошує, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Заслухавши доповідь судді; пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також у закладі охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №283886 від 28.03.2025, ОСОБА_1 , 28 березня 2025 року о 10 год 49 хв, у селі Кіпті, дорога М-01, 98 км (Чернігівського району Чернігівської області), керував транспортним засобом ВАЗ 21061, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя та виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів та спілкування з водієм, виникли підозри про перебування останнього у стані наркотичного сп'яніння, так як у нього були звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, про що йому було повідомлено. На вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, ОСОБА_1 відмовився. При цьому, працівником поліції було роз'яснено водію наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, після чого поліцейські склали адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 .
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Твердження апелянта про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп'яніння, спростовується переглянутим відеозаписом, на якому зафіксовано, як працівник поліції при спілкуванні з водієм, називає наявні в останнього ознаки наркотичного сп'яніння. Крім того, всі ці ознаки відображені не тільки в протоколі про адміністративне правопорушення, а і в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння.
Те, що ОСОБА_1 категорично заперечував факт вживання ним наркотичних засобів та наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння, не звільняло його від обов'язку пройти медичний огляд на спростування підозр поліцейських чи їх підтвердження.
З відеозапису слідує, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 порядок проходження огляду, а саме необхідності його проведення в закладі охорони здоров'я визначеному законом, обов'язок водія та наслідки відмови, що передбачає притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Те, що працівник поліції не вказав, яке конкретне і суворе стягнення передбачене за ч.1 ст.130 КУпАП не є ознакою маніпуляції чи введення в оману, оскільки поліцейський повідомив, що з цього приводу рішення буде приймати суд, що відповідає закону, хоч і є сумнівним з точки зору етичних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Підгорного К.Є. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний