Справа № 134/206/25
Провадження № 22-ц/801/1255/2025
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кантониста О. О.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
04 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Левицького Олександра Вікторовича
на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кантонистої О.О.,
у справі № 134/206/2025
за позовом ОСОБА_1 (позивач)
до ОСОБА_2 (відповідача)
про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася в районний суд з позовом ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в обґрунтування якого посилалась на те, що відповідач є батьком двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач уже тривалий час проживає окремо та не надає жодної допомоги на утримання дітей, не приймає участі у їх вихованні, ігнорує її звернення щодо надання допомоги дітям, тим самим переклав увесь тягар по забезпеченню їхніх спільних дітей на неї.
Син ОСОБА_5 потребує стороннього догляду, оскільки після отримання травми голови він отримав статус дитини з інвалідністю, йому встановлено основний діагноз: Віддалені наслідки неуточненої травми голови (Т90.9), а також він має інші діагнози, супутні захворювання та ускладнення: хронічна субдуральна гігрома праворуч. Стан після ЗВД імплантація резервуару Оммайя. Перенесеного вентрикуліту. Арахноідальна кіста СЧЯ справа. Крововиливи в лівій лобній, тім'яній частці, правій лобній області головного мозку. Субкомпенсована гідроцефалія. Структурна епілепсія. Ізольований судомний напад на фоні органічного ураження центральної нервової системи.
З огляду на свій стан здоров'я син потребує подальшої терапії, проходження реабілітаційних заходів. Лікування сина та догляд за ним потребує значних коштів, тому необхідна матеріальна допомога від відповідача.
За вказаних обставин просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання двох дітей в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 березня 2025 року позов задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 лютого 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Вирішено питання про судові витрати.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із судовим рішенням 24 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Левицького О.В., подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції зміни в частині розміру стягуваних аліментів та ухвалити у цій частині нове, яким задовольнити вимоги повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 березня 2025 року постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що норми ч. 5 ст. 183 СК України не є загальними та застосовуються виключно у справах наказного провадження. На думку апелянта вказана норма не зобов'язує суд здійснити присудження аліментів у розмірі 1/3 розміру заробітку (доходу) на двох дітей, жодних заборон чи обмежень у застосуванні інших розмірів часток заробітку ні ж ті, що визначені цією статтею.
Вважає, що суд не звернув увагу на стан здоров'я одного із дітей - сина ОСОБА_5 , який хворіє та потребує догляду і більш особливих потреб ніж інші здорові діти, що впливає на розмір аліментів.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 19 травня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК це справи, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, що має місце в даному випадку.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що сторони від спільного подружнього проживання мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають разом з матір'ю - ОСОБА_1 та перебувають на її утримані.
Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами: копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , повторно виданого 16.06.2022 року, копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , повторно виданого 16.06.2022 року, копією довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Городківською сільською радою Тульчинського району Вінницької області 18 грудня 2024 року за № 765.
Між сторонами відсутня домовленість щодо участі батька, який проживає окремо від дітей, у їх матеріальному утриманні.
Відповідно до копії медичних документів, а саме: копії виписки № 7216 із медичної карти стаціонарного хворого НДСЛ «Охматдит», копії консультативного висновку нейрохірурга НДСЛ «Охматдит» від 15.11.2024 року, копії консультативного висновку епілептолога лікувально-діагностичного центру неврології та епілептології «EpiDream» м. Ужгород від 27.11.2024 року, копії індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда № 19 від 09.01.2025 року КНП «ВОДКЛ ВІННИЦЬКОЇ ОР», копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні № 126 від 13.01.2025 року, син сторін ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю внаслідок травми голови, яку він отримав в результаті падіння в кінці 2022 року. Він проходив лікування у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні та Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» м. Київ, де переніс оперативні втручання.
Позиція апеляційного суду
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є здоровим та працездатним, частково визнав позовні вимоги та повідомив, що його заробітна плата становить 15 000 грн, а тому прийшов до висновку, що аліменти в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача (по 1/6 частки його доходу на кожну дитину) будуть мінімально необхідними для потреб дітей та відповідатимуть можливостям батька надавати таку допомогу.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України).
Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції, врахувавши вимоги статті 182 СК України, дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
У статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі, не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини.
Однак, таке забезпечення є мінімальною гарантією утримання дитини, застосування якої можливе за певних об'єктивних обставин, підтверджених відповідними доказами.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_1 вказувала на те, що норми ч. 5 ст. 183 СК України не є загальними, не містять жодних заборон чи обмежень у застосуванні інших розмірів часток заробітку ніж 1/3, а з урахуванням того, що син ОСОБА_5 перебуває на постійному лікуванні у зв'язку із травмою голови, і йому встановлено інвалідність, на його лікування необхідно витрачати більшу частину коштів.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги виходячи з такого.
Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відтак, витрати пов'язані з лікуванням та реабілітацією неповнолітнього сина сторін відносяться до додаткових витрат, пов'язаних зі станом здоров'я дитини, для стягнення яких передбачено окремий спосіб захисту прав і позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з позовною заявою щодо участі батька у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами, у даному випадку хворобою дитини.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що позивач надала до позовної заяви достатні і допустимі докази наявності в малолітнього сина тяжкого захворювання, проте взагалі не вказує конкретного розміру своїх матеріальних витрат в зв'язку з цим, тоді як відповідно до статті 182 СК України стан здоров'я дитини має враховуватися під час визначення розміру аліментів на її утримання саме в контексті достатніх і необхідних витрат для її утримання.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Тлумачення вказаної норми свідчить, що суд може врахувати конкретні обставини справи та встановити інший розмір аліментів, ніж 1/3, якщо того вимагають обставини.
Разом з тим, з огляду на відсутність в матеріалах справи як доказів, які б підтверджували підвищені витрати позивача на утримання двох неповнолітніх дітей, так і доказів, які б підтверджували можливість відповідача сплачувати аліменти на двох неповнолітніх дітей у розмірі, заявленому позивачем - 1/2 частки заробітку (доходу), апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо визначеного розміру аліментів.
Аргументи позивача про те, що відповідач працює та має гарний стан здоров'я, не можуть вважатись беззаперечним доказом можливості відповідача сплачувати аліменти у тому розмірі, що просить позивач.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу заявника на те, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв'язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров'я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій.
Крім того, підтверджені додаткові витрати на утримання дітей можуть стягуватися відповідно до статті 185 СК України.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду стосовно встановленого розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, який судом першої інстанції визначено правильно, з урахуванням усіх обставин, та доказів, які мають значення для справи, та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левицького Олександра Вікторовича залишити без задоволення, а рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 березня 2025 року, - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Головуючий: І.М. Стадник
Судді: Ю.Б. Войтко
І.В. Міхасішин