Справа № 750/1307/25
Провадження № 2/750/1070/25
05 червня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
суддіСупруна О.П.,
секретарі за участю Щибря Ю.С., представника позивача - адвоката Ка шуби М.О., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Маслак М.С., представника третьої особи - Матієнка О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 750/1307/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Міністерства у справах ветеранів України про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство оборони України,
28.01.2025 позивач засобами поштового зв'язку звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до відповідачів, у якому просить установити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з березня 2015 року до моменту загибелі ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позовна заява мотивована тим, що з 13.05.2000 перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції 02.04.2008 було розірвано. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилась донька, ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що через деякий час після розірвання шлюбу і до березня 2022 року постійно проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу та вела спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Волноваха Донецької області. Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_2 не перебували в офіційному зареєстрованому шлюбі, на даний час позивач позбавлена можливості отримати грошову допомогу як член сім'ї загиблого військовослужбовця. Указане стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою судді від 06.02.2025 дану позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 13.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.03.2025.
28.02.2025 представник Міністерства у справах ветеранів України через систему «Електронний суд» подав відзив. Зазначив, що законодавчо не встановлено, що особи, які проживали однією сім'єю в незареєстрованому шлюбі, мають такі самі права як подружжя в зареєстрованому шлюбу, на отримання пенсії в разі втрати годувальника, допомоги або інших виплат, встановлених законом. Навіть у разі встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у останньої будуть відсутні правові підстави для отримання статусу члена сім'ї загиблого Захисника України, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 вона не перебувала з ним у шлюбі.
03.03.2025 відповідачем ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подано відзив, у якому вона позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні. Зазначає, що є матір'ю загиблого ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживав з нею за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, указана адреса зазначена в низці документів особисто її сином за життя, а тому не має викликати сумнівів у зворотному. Доводи позивача про купівлі речей не підтверджені доказами, а спільні фото, надані позивачем, свідчать лише про факт спілкування батька з донькою і жодним чином не доводять факту спільного проживання її сина з ОСОБА_2 . Крім того, роздруківки (скріншоти) переписок із месенджерів не підписані електронним цифровим підписом, а тому неможливо ідентифікувати відправника повідомлень, зміст таких повідомлень не захищений від внесення правок і виправлень.
Ухвалою суду від 18.03.2025, яка внесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі Міністерство оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
18.03.2025 підготовче засідання відкладено на 14.04.2025 у зв'язку із залученням третьої особи.
10.04.2025 представником Міністерства оборони України через систему «Електронний суд» подано письмові пояснення, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що сам по собі факт перебування ОСОБА_2 із загиблим ОСОБА_2 у близьких стосунках не може свідчити про те, що вони проживали в зазначений період однією сім'єю, адже необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат на придбання майна в інтересах сім'ї. Так, ОСОБА_2 вказує на факт спільного проживання із загиблим у період з березня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак із матеріалів справи вбачається, що спільного майна за цей час ними придбано не було. Показання свідків зі сторони позивача також не слід брати до уваги, оскільки їх пояснення носять суто узагальнений характер та не підтверджують наявність усталених відносин, притаманних подружжю.
Ухвалою суду від 14.04.2025, унесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 13.05.2025.
13.05.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 27.05.2025.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні.
Представник Міністерства оборони України вважав позов таким, що не підлягає задоволенню.
Сторони та представник Міністерства у справах ветеранів України до суду не з'явилися. Сторони про причини неявки не повідомили. Представник Міністерства у справах ветеранів України просив справу розглядати за його відсутності.
Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що 13.05.2000 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що Управлінням реєстрації актів громадянського стану Чернігівської міської ради Чернігівської області зроблено відповідний актовий запис № 403; прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_5 » (копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 на а.с. 12).
Від даного шлюбу народилась ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 13).
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.03.2008 у справі № 2-2695/08 шлюб між ОСОБА_2 до ОСОБА_2 розірвано (а.с. 134-135).
Із копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 убачається, що 02.04.2008 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 розірвано, прізвище дружини після реєстрації розірвання шлюбу - « ОСОБА_5 » (а.с. 16).
27.01.2024 ОСОБА_3 отримала від ІНФОРМАЦІЯ_5 сповіщення № 9/1/36 про те, що її батько, головний сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу по мобілізації 30.07.2015 через ІНФОРМАЦІЯ_6 , відданий військові присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, під час виконання бойового завдання поблизу міста Волноваха, Донецької області, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 17).
24.01.2024 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_4 (а.с. 18).
Із Витягів з реєстру територіальної громади від 27.11.2024 № 2024/014336216 та від 07.06.2024 № 2024/006678925 відповідно вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.10.2006 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 20.04.2017 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11, 15).
Актом про проживання особи без реєстрації від 14.11.2024 у присутності майстра дільниці по благоустрою та експлуатації житлового фонду КП «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради Охріменко Н.О., заявника ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та депутата Чернігівської міської ради восьмого скликання Гольця В.В. посвідчено, що зі слів заявника та свідків (мешканців) за адресою: АДРЕСА_2 проживали з березня 2015 року по 13.03.2022 без реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 19).
29.11.2024 позивач звернулася до Міністерства у справах ветеранів України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі як дружині загиблого у зв'язку із смертю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 64-65).
Відповіддю № 420/1.3/3.2-25 від 09.01.2025 Міністерством у справах ветеранів України відмовлено ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 (а.с. 66-69).
Не погодившись із указаною відмовою, ОСОБА_2 зазначає, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 і до березня 2022 року постійно проживала з ним однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу по АДРЕСА_2 , та вела з ним спільне господарство.
Повноваження Міністерства у справах ветеранів України призначати і виплачувати одноразову грошову допомогу в разі загибелі (смерті) або інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб, передбачені Порядком призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі за текстом - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі
№ 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») вказано, що обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
У постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати в сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування в таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 588/350/15, від 19.03.2020 у справі № 303/2865/17, від 23.09.2021 у справі № 204/6931/20, від 30.06.2022 у справі № 694/1540/20).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати в сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від
05.10.2022 у справі № 686/15993/21, від 09.11.2022 у справі № 753/10315/19, від 16.11.2022 у справі № 199/3941/20.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так
і в чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 643/6799/17).
Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність
і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним
у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19); пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (провадження № 12-57гс21).
На підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_2 у період з березня 2015 року по 10.03.2022 позивач надала суду:
- копію акта про проживання особи без реєстрації від 14.11.2024, за змістом якого в присутності майстра дільниці по благоустрою та експлуатації житлового фонду КП «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради Охріменко Н.О., заявника ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та депутата Чернігівської міської ради восьмого скликання Гольця В.В. посвідчено, що зі слів заявника та свідків (мешканців) за адресою: АДРЕСА_2 проживали з березня 2015 року по 13.03.2022 без реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 19);
- копію доповіді про зникнення безвісти військовослужбовця військової служби за контрактом в/ч НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 ) старшини ОСОБА_2 , де у графі «Близькі родичі» указані: мати ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 (а.с. 20);
- копії фотографій зі спільного відпочинку, святкування свят ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та їхньої доньки, ОСОБА_3 , у період із травня 2015 року по лютий 2022 року (а.с. 21-32);
- копію довідки від 05.11.2024 № 605, виданої Локнистенським старостинським округом Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про те, що зі слів сусідів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно з 2014 року по 14.02.2022 періодично приїздив до батьків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають за адресою: АДРЕСА_6 , і надавав допомогу по господарству (а.с. 33);
- копії квитанції про переказ ОСОБА_2 особистих коштів на рахунок ОСОБА_2 у період з 29.05.2020 до 16.02.2022 (а.с. 38-42);
- скріншоти переписок із месенджерів між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у період часу з 17.02.2021 до 27.02.2022 (а.с. 43-63).
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 (донька позивача та загиблого) показала, що батьки проживали разом з 2015 року по АДРЕСА_2 , постійно спілкувалися, разом відпочивали, святкували, зокрема річниці їхнього весілля 13 травня, дарували подарунки один одному. У позивача була банківська карта ОСОБА_2 . Він робив подарунки доньці, зазвичай гроші. ОСОБА_2 стосунків з іншими чоловіками не мала.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 (подруга позивача) показала, що позивач із ОСОБА_2 проживали разом, спілкувалися, мали сімейні відносини. Із 2015 року вони мали спільний бюджет, вели господарство: робили ремонт у гуртожитку, у мами. ОСОБА_2 подарував позивачу каблучку. Певний період у ОСОБА_2 були стосунки з іншою жінкою з Білорусі. У сторін були відносини як у свекрухи з невісткою. Із іншими чоловіками позивач стосунків не мала.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 (сестра позивача) показала, що позивач проживала з ОСОБА_2 у цивільному шлюбі десь із початку 2009 року, вона їздила до нього після поранення, їздили разом із ним на море, увесь час вони жили разом, крім часу перебування ОСОБА_2 на військовій службі. Він приїзжав у село Локнисте до батьків ОСОБА_2 , робив там ремонт, вони святкували його дні народження, а також їхнього з позивачем батька. У 2012 році ОСОБА_2 та позивач жили разом. Причин розірвання шлюбу вона по даний час не розуміє.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 (бувша колега позивача, подруга ОСОБА_15 ) показала, що ОСОБА_2 знає з дитинства, вони навчались разом у школі та інституті. Він забирав ОСОБА_2 з роботи. Вони були однією родиною, але про розірвання шлюбу не знає. Позивач розповідала про спільне проживання з ОСОБА_2 . Зі слів позивача знає про їхню поїздку на море. Він також розповідав про проведення спільного часу з ОСОБА_16 , кохав її. Зазначила, що знає про зазначені обставини зі слів позивача.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 (навчались разом із позивачем і ОСОБА_2 ) показав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 проживали як разом, так і окремо. Про сімейне життя ОСОБА_2 він не дуже обізнаний, проте знає, що він матеріально допомагав доньці та позивачу. Хоча нічого не знає про ведення ОСОБА_2 та ОСОБА_2 спільного господарства, спільний бюджет, проте вважав їх сім'єю. Після розірвання шлюбу вони приходили на зустрічі з ним разом.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 (подруга позивача) показала, що ОСОБА_2 дуже важко переживала розлучення з ОСОБА_2 . Вони в гуртожитку разом святкували свята, часто приїжджали до неї в село Роїще. У період перерв між службою в Збройних Силах України він робив ремонти в гуртожитку, облаштував та купив меблі.
Заперечуючи проти задоволення позову та встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 зі своїм сином у період з березня 2015 року до 10.03.2022, ОСОБА_1 зазначає, що є матір'ю загиблого, який зареєстрований та проживав із нею за адресою: АДРЕСА_1 . Доводи позивача про купівлі речей не підтверджені доказами, а спільні фото свідчать лише про факт спілкування батька з донькою і жодним чином не доводять факту спільного проживання її сина з ОСОБА_2 . Крім того, роздруківки (скріншоти) переписок із месенджерів не підписані електронним цифровим підписом, а тому неможливо ідентифікувати відправника повідомлень, зміст таких повідомлень не захищений від внесення правок.
Матеріалами підтверджується доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 у спірний період був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема копіями:
- витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 7434-1265805-2018 від 24.01.2018 (а.с. 126);
- контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу від 13.08.2021, укладеного між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_5 полковника ОСОБА_19 та ОСОБА_2 (а.с. 127-129);
- лікарського свідоцтва про смерть № 140 від 19.01.2024 (а.с. 130);
- доповіді про зникнення безвісти військовослужбовця військової служби за контрактом в/ч НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 ) старшини ОСОБА_2 , де у графі «домашня адреса» зазначено: АДРЕСА_1 (а.с. 20).
- пояснень від 02.08.2013 на ім'я начальника Деснянського ВДВС Чернігівського МУЮ Приходька Ю.М. (а.с. 142) та постанови про закінчення виконавчого провадження № 12085497 від 15.04.2019, винесеної головним державним виконавцем Деснянського ВДВС м. Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Данілевською І.В. (а.с. 144-145).
Суд звертає увагу, що дійсна фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 , зазначена в контракті від 13.08.2021 за життя ОСОБА_2 ним особисто.
Факт постійного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , установлений також у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі № 620/15452/23 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_5 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Крім того, у постанові встановлено наступне: «Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_7 , у гуртожитку зі своєю матір'ю. Як зазначила представник позивача, у 2017 році ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 . Позивач у 2017 році закінчила загальноосвітню школу та з вересня 2017 року по червень 2021 року навчалась м. Києві у Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка денній формі та проживала, переважно, у гуртожитку у м. Києві. Посилання позивача на те, що у період з 2020 по 2021 роки навчання в Університеті проходило у дистанційному порядку та саме в цей період вона проживала за адресою: АДРЕСА_8 не підтверджується жодними доказами. Окрім того, свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 повідомили, що вперше за цією адресою побачили ОСОБА_3 влітку 2022 року. Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 з 2015 року основний період часу проходив військову службу та періодично повертався у відпустки, зазвичай, 1 раз на півроку на 14 днів та на 3-4 дні на свята, що визнається позивачем. У той же час ОСОБА_3 навчалася в м. Києві з 2017 року. Отже, вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 та його дочка ОСОБА_3 не проживали разом за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_8 … Отже, матеріалами справи не підтверджено той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом за зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_8 ). У зв'язку з чим, відповідач правомірно припинив виплату позивачці грошового забезпечення ОСОБА_2 з підстав не проживання позивача за зареєстрованою адресою.».
На підтвердження заперечень відповідача проти позовних вимог свої покази дали свідки з її сторони.
Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_21 (сусідка відповідача) показала, що ОСОБА_22 знає, а ОСОБА_23 - ні. Він жив постійно у матері за адресою: АДРЕСА_1 , палив на сходах у під'їзді. Під час перерв у службі робив ремонт у квартирі відповідача. Позивача востаннє бачила у 2001 році.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_24 (зять відповідача) показав, що в ОСОБА_2 та ОСОБА_2 не було сім'ї, проте десь двічі остання була на святкуваннях з родиною ОСОБА_22 . У період 2012-2013 років, коли вони проживали разом у Броварському районі Київської області, у ОСОБА_22 були стосунки з іншою жінкою з міста Гомеля, до якої в нього були почуття. У відпустках ОСОБА_15 робив ремонт у квартирі матері за адресою: АДРЕСА_1 . На пропозицію відповідача одружитись на ОСОБА_25 казав, щоб вона не втручалася в його особисті справи. Після розірвання шлюбу відносин у ОСОБА_15 з позивачем не було ніяких, а його матір навіть сплачувала аліменти на користь ОСОБА_2 . Після 2015 року десь двічі ОСОБА_26 їздив у село Локнисте до батьків позивача, оскільки дуже поважав її батька. Позивача бачив лише на святах у квартирі відповідача 3-4 рази.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 (сусідка відповідача) показала, що ОСОБА_26 у спірний період служив у Збройних Силах України, у відпустках жив з матір'ю, робив ремонти в підвалі та її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Постійно палив на сходах у під'їзді. Вона неодноразово бачила його випрасувані речі на балконі. ОСОБА_27 по даний час у квартирі матері. Сімейне життя в нього не склалося. Позивача не знає. Матір умовляла його завести сім'ю. Він дуже любив доньку, тому можливо і їздив до батьків позивача, робив ремонти. Допомагав доньці матеріально.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_28 (подруга відповідача, хрещена мати її дітей) показала, що з відповідачем близько дружить з 1970 року. Відповідач змусила ОСОБА_22 одружитись через вагітність ОСОБА_2 . Позивач через сварки з відповідачем поїхала до батьків. Після розірвання шлюбу позивач на поріг не пускала ОСОБА_22 , вимагала від нього подарувати квартиру. Відповідач платила аліменти за сина аж до 2015 року. Під час служби прикордонником він закохався в жінку з Гомеля, де певний період проживав. Коли почав службу в Збройних Силах, позивач намагалася відновити стосунки з ним. Він виконував певні прохання позивача задля зустрічей з донькою, зокрема їздив до її батьків у село. Позивач дуже нервувала через відмову ОСОБА_22 з нею вдруге одружуватись, але він цього не хотів, оскільки розумів, що від нього позивачеві потрібні лише гроші. ОСОБА_29 він ОСОБА_16 з ОСОБА_30 . Позивач заради грошей піде на все. Ані позивач, ані донька не спілкуються з відповідачем, заблокували її номер телефону.
Отже, матеріалами справи не підтверджено той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 проживали разом однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 .
Доводи позивача про проживання ОСОБА_2 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_7 , що підтверджується актом проживання особи без реєстрації від 09.06.2023, суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки за сукупністю доказів він проживав саме за адресою по АДРЕСА_8 .
Доводи позивача про купівлю речей не доведені належним чином, адже матеріали даної справи не містять жодного доказу па підтвердження цієї обставини, крім деяких показань свідків.
Самі по собі світлини не є належними та достатніми доказами, які можуть підтвердити факти ведення спільного господарства, побуту, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов'язків, набуття майна. Надані позивачем спільні фотографії свідчать лише про факт спілкування батька з донькою та бувшою дружиною і не доводять зазначених вище фактів спільного проживання осіб без реєстрації шлюбу. Крім того, світлини датовані самою ОСОБА_2 без об'єктивного підтвердження зазначених на них дат.
Щодо скріншотів з месенджера Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 наголосила на тому, що слід ураховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування), як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку, із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.
Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що не знає, з телефону якої конкретно особи були виготовлені скріншоти.
Суд критично ставиться до квитанцій ПриватБанку про перерахування ОСОБА_31 грошових коштів позивачу як доказу ведення спільного господарства та бюджету, оскільки вони датовані лише за період із травня 2020 року по лютий 2022 року із зазначенням платником призначення «Перевод личных средств».
Також, доводи позивача про проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 з березня 2015 року не відповідають змісту її заяви, поданої до Деснянського районного суду м. Чернігова 17.10.2022, де вона вказувала, що вони проживали однією сім'єю з вересня 2010 року (а.с. 131-133).
Об'єктивні сумніви щодо проживання однією сім'єю позивача з ОСОБА_2 викликає факт стягнення з нього в примусовому порядку аліментів на утримання доньки ОСОБА_32 (а.с. 137-138, 139-141, 142, 143, 144-145).
Із огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд не знаходить достатніх підстав вважати, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у період з березня 2015 року по 10.03.2022 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тобто спільно проживали, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали спільні витрати, придбавали майно в інтересах сім'ї, мали взаємні права та обов'язки і між ними склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
За таких обставин, у задоволенні у задоволенні позову належить відмовити.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Міністерства у справах ветеранів України про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .
Відповідач: Міністерство у справах ветеранів України, місцезнаходження: провул. Музейний, 12, м. Київ, код ЄДРПОУ - 42657144.
Третя особа: Міністерство оборони України, місцезнаходження: пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ - 00034022.
Суддя