Справа № 513/551/25
Провадження № 3/513/415/25
Саратський районний суд Одеської області
05 червня 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Русавської Н.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Стрезєва А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП В Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
05 квітня 2025 року о 23 годині 48 хвилин в Одеській області Білгород-Дністровського району смт Сарата, вул. І.Ліндла, ОСОБА_1 керував автомобілем Dodge, державний номер НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру. Від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність настає за ч.1 ст. 130 КУпАП.
04 червня 2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких, останній просить провадження по справі № 513/551/25 про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити, за відсутністю в його діях складу інкримінованого правопорушення. В своїх поясненнях, ОСОБА_1 зазначає про те, що у вказаному протоколі, як і акті не зазначено дії водія. Таким чином, співробітник поліції неправомірно зупинив автомобіль, не повідомив причину зупинки, не роз'яснив його права та порядок проходження огляду як на місці зупинки, так і в медичному закладі, не видав направлення на проходження медичного огляду, не повідомив що відносно нього складається протокол про адміністративне правопорушення, наслідки огляду на місці, наслідки відмови. Подальший розвиток подій на відео взагалі не зафіксований. Таким чином працівники поліції не давши ОСОБА_1 зрозуміти як і в якому порядку відбувається такий огляд, фактично створили ситуацію, в якій він опосередковано відмовляється від освідчення на стан сп'яніння. Протокол складався за відсутності особи. Рапорт який долучено до протоколу складено друкованими засобами, вочевидь в кабінеті. В самому рапорті зазначено, що протокол було складено, що додатково підтверджує, що протокол складено за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, без направлення чи доставки до медичного закладу та без вручення протоколу ОСОБА_1 та отримання пояснень від нього, що є порушенням статті 256 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи, у порушення норм чинного законодавства зазначені дії не були, а саме: не пропонувалось пройти огляд на місці зупинки, ОСОБА_1 не було вручене направлення до лікарського закладу, не було залучено двох свідків, водія з підозрою на стан алкогольного сп'яніння не було фактично відсторонено, не зрозуміло з яких підстав його взагалі зупинено, тоді як протоколи чи постанови за інші порушення до нього не застосовувались, протокол було складено пізніше, за його відсутності. Також до матеріалів справи додано відеозапис з місця події, який ніяким чином не підтверджує: хто керував даним автомобілем, причини зупинки, пояснення зупинки, пояснення водія, хто перебував за кермом під час зупинки, чітку відмову ОСОБА_1 пройти огляд. Відеофайли додані до протоколу не містять фіксації всієї події, зокрема не містять фіксації зупинки автомобіля, пояснення причин зупинки, роз'яснення ОСОБА_1 його прав та обов'язків, порядку проведення огляду та його наслідків, остаточної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я, повідомлення ОСОБА_1 взагалі що відносно нього складається (буде складено) протокол про адміністративне правопорушення, процесу складання протоколу, його відмови від підпису в протоколі (хоча в протоколі вказано: від підпису відмовився), відмови надати пояснення (хоча в протоколі вказано: пояснення відмовився надавати).
ОСОБА_1 та його захисник адвокат Стрезєв А.І. у судовому засіданні з адміністративним протокол не погодились та просили суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з підстав викладених у поясненнях.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд дійшов до таких висновків.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, відповідно до пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до пункту 2.9. ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу, в тому числі й відео записом з місця події, на якому зафіксована відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, а також відмова від проходження огляду в медичному закладі.
Як вбачається із дослідженого відеозапису на пропозицію працівника поліції пройти огляд на місці зупинки ОСОБА_1 відповідає: «Та, не буду» (23:49:37), на пропозицію пройти огляд у медичному закладі ОСОБА_1 також не надає позитивної відповіді, зазначає «Та, …». У подальшому працівник поліції роз'яснює про те, що відносно особи буде складено протокол ч.1 ст.130 КУпАП, на що ОСОБА_1 зазначає: «Ви мене знаєте…, мені все зрозуміло».
Також, суд звертає увагу, що норми ПДР встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього - ПДР не містять.
Щодо тверджень захисника Стрезєва А.І., що ОСОБА_1 не було роз'яснено його прав передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, то суд звертає увагу, що згідно відеозапису, ОСОБА_1 не висловлював жодних прохань до поліцейських щодо надання йому можливості скористатись правовою допомогою чи щодо додаткового роз'яснення йому прав та обов'язків, відповіді на запинання давав добровільно, ніхто його не схиляв до цього, працівниками поліції повідомлено про складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Відсутність у матеріалах справи направлення на проведення огляду не є підставою для визнання незаконними дій поліцейських, пов'язаних із виявленням та фіксуванням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Також, суд зауважує, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію» зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, дії працівників поліції ОСОБА_1 не оскаржувалися та ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту відмови особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Крім того, подія фіксувалась на відеозапис, у зв'язку із чим свідки не залучались.
Також, захисник зазначає, що відеозапис не містить відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, однак із дослідженого відеозапису, дії ОСОБА_1 свідчать про відмову від такого огляду як на місці зупинки, так і в медичному закладі.
Доводи захисника відносно того, що працівники поліції фактично не відсторонили ОСОБА_1 від керування т/з є обґрунтованими, водночас не спростовують факт керування ОСОБА_1 та відмову від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Доводи щодо необґрунтованого визнання у якості доказу відеозапису, зробленого за допомогою камери поліцейського, оскільки відсутні відомості у самому протоклі щодо даного відео та відеозапис переривається є необґрунтованими. Так, на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, суд вважає, що долучені до матеріалів справи відеозаписи, беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджують відомості викладені в протоколі та доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмову від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у визначеному порядку.
У рішенні по справі О'Голлоран та Франціс проти Сполученого королівства від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завадити серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння.
Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд, враховує вимоги ст. 23 КУпАП, які передбачають, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку про необхідність накладення на нього адміністративного стягнення у виді адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП.
Керуючись ст.ст.130, 24, 283, 284 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя К. Ю. Рязанова