Справа № 509/2454/25
03 червня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Кочко В.К.,
за участі секретаря судового засідання Савченко М.В.,
розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК"КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш Ту Гоу» (далі ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У позовній заяві вказано, що 12.09.2019 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №79658 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Позивач у позовній заяві вказує, що згідно умов договору сума виданого кредиту становить 4000,00 гривень, дата надання кредиту 12.09.2019, строк кредиту 30 днів, стандартна процентна ставка 2 % в день або 730 % річних.
28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, зокрема, до ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що станом на 13.01.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 14720 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами становить 10720 грн.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та стягнути судові витрати.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.05.2025 р. було відкрито провадження у даній справі та справа була призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без виклику сторін, яке суд розцінює як клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
У судове засідання відповідач не з'явилася, 28.05.2025 р. надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 12.09.2019 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 був укладений договір №79658 про надання фінансового кредиту, згідно з яким відповідач отримала у користування кредитні кошти в розмірі 4000,00 грн. Строк кредиту 30 днів. Фіксована процентна ставка становить 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу.
28.10.2021 між ТОВ «Займер» та «ФК «Кеш Ту Гоу» був укладений договір факторингу № 01-28/10/2021.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 TOB «ФК «Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №79658 від 12.09.2019 в розмірі 14720 грн., з яких: 4000,00 грн. залишок за тілом кредиту, 10720 грн. залишок за відсотками та комісією.
Згідно доданої до позовної заяви виписки з особового рахунка за кредитним договором №79658, який наданий позивачем, вбачається, що позивач нарахував відповідачу за період з 12.10.2019 по 13.01.2025 заборгованість у розмірі в розмірі 14720 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками становить 10720 грн.
У вимозі про виконання зобов'язань за кредитним договором, яка адресована ОСОБА_1 , вказано про необхідність погашення заборгованості.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст.12цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до норм статей 610, 612, 625, 629 ЦКУкраїни договір є обов'язковим до виконання, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним. Така позиція викладена і Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року № 6-979цс15.
Суд приходить до висновку, що позивачем доведено, що 12.10.2019 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 був укладений договір №79658 про надання фінансового кредиту, згідно з яким відповідач отримала у користування кредитні кошти в розмірі 4000,00 грн. (строк кредиту 30 днів, фіксована процентна ставка становить 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу, що 28.10.2021 між ТОВ «Займер» та «ФК «Кеш Ту Гоу» був укладений договір факторингу № 01-28/10/2021, TOB «ФК «Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №79658 від 12.09.2019 р. в розмірі 14720 грн., з яких: 4000,00 грн. залишок за тілом кредиту, 10720 грн. залишок за відсотками.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що позовні вимоги ТОВ «ФК» «КЕШ ТУ ГОУ», заявлені до відповідача, підлягають задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором №79658 від 12.09.2019 р. в сумі 14720 грн.
Вирішуючи заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд доходить до такого.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною 1 статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).
При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 впроваджено дію карантину на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. 01.07.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 завершено дію карантину.
В той же час, 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 442, 40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10500 грн.
Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Так, повноваження адвоката Пархомчук С.В. підтверджені договором про надання правової допомоги від 29.12.2023.
Як вбачається з Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладеного між адвокатом Пархомчук С.В. та Клієнтом ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно Акту про отримання правової допомоги від 26.05.2025 загальна вартість за послуги з надання правової допомоги наданої адвокатом складає: 10 500 гривень.
Відповідно до платіжної інструкції № 3 9071 від 26.05.2025, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» сплатило на рахунок отримувача Пархомчук Сергій Валерійович 10 500 гривень, призначення платежу: оплата за правничу допомогу згідно 26.05.2025-23 Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Таким чином, позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 10 500 грн.
Разом з тим, п.п. 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отож, враховуючи висновки суду про задоволення позову, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 253, 256-259, 261, 512, 514, 610, 612, 625, 629, 1049, 1054, 1077, 1082, 1081 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 247, 263-265, 267 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (адреса 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7 ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за кредитним договором №79658 від 12.09.2019 р. в розмірі 14720 гривень, з яких: 4000 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 10720 грн. прострочена заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (адреса 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7 ЄДРПОУ 42228158) 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 10500 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Суддя: Кочко В.К.