Справа № 502/657/25
30 травня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого - судді Масленикова О.А.
за участю:
секретаря судового засідання - Скрипкіної А.Ю.
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу
за позовом
ОСОБА_1 в інтересах
ОСОБА_2
до
ОСОБА_3 ,
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:
Кілійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану
в Ізмаїльському районі Одеської області
Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
про
визнання батьківства
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства.
Ухвалою судді від 07.04.2025 р. на підставі поданого позову було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання з викликом учасників справи.
Ухвалою суду від 05.07.29025 р. підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав зміст та вимоги позовної заяви, та вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період спільного проживання у позивача та відповідача народився син - ОСОБА_4 . Однак, у зв'язку з тим, що позивач з відповідачем не перебували у зареєстрованому шлюбу, дитину при народженні відповідач записала на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, відповідно до якої при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Запис про батька дитини в порядку ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька дитини № 00045644880 від 21.06.2024 року. Таким чином, в свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданим 25.01.2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Ще до моменту народження дитини та з початку її народження, позивач проживав разом з дитиною - ОСОБА_4 , займався та займається його вихованням, проводить з ним багато часу, оскільки це його дитина. Позивач повністю взяв на себе виконання батьківських обов'язків щодо виховання, утримання сина - ОСОБА_4 . На даний час, позивач має намір оформити свої батьківські права відносно неповнолітньої дитини, іншого способу, окрім судового захисту не існує. 11.07.2024 року, з метою підтвердження батьківства, позивач звернувся до Гінекологічного центру Буенавіста ТОВ ЛЕОН в Іспанії. Згідно звіту про результати випробувань від 22.07.2024 року вбачається, що вірогідність батьківства ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_4 становить 99,9999999%.
Зважаючи на викладене, представник позивача просив суд:
-визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якої записано - ОСОБА_6 ;
-внести зміни до актового запису № 497 від 25.01.2018 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а саме: - в графі «відомості про батька» вказати « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Кілія Одеської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , замість - « ОСОБА_5 »; - в графі «громадянство» вказати «громадянин України». Прізвище змінити з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », ім'я та дату народження, а також місце народження - залишити без змін. В графі «По батькові» залишити без змін. В графі «відомості про матір» залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, однак надала заяву, посвідчену 14.05.2025 р. № 4801/2025/005069 нотаріусом Леопольдо Мартінес де Салінас Алонсо, в якій зазначила, що на даний момент проживає м. Леон, Іспанія. Ознайомившись з обставинам справи № 502/657/25 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 проти ОСОБА_3 , третя особа - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, розуміючи характер цієї заяви та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, діючи добровільно, за відсутності будь-якого фізичного та психологічного примусу, володіючи українською мовою в обсязі, достатньому для розуміння змісту цієї заяви, приймає до відома та визнає той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , є біологічним батьком їхньої спільної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на даний час перебуває та проживає з ними в Іспанії. Неповнолітній ОСОБА_9 народився під час спільного проживання відповідачки ОСОБА_10 та заявника ОСОБА_11 , без реєстрації шлюбу у встановленому законом порядку. Цією заявою вона, як відповідач у справі, визнає позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , третя особа - Кілійський відділ реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства, просить справу розглянути за її відсутності. Заперечень проти позовних вимог не має, просить суд визнати ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якого записана ОСОБА_6 , та внести відповідні зміни до свідоцтва про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Кілійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в судове засідання не з'явився, був сповіщений належним чином, клопотань про перенесення розгляду справи чи письмових пояснень з приводу позову не надав.
Заслухавши пояснення представника позивача, в процесі з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та дослідження доказів, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , зареєстрованого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, 25.01.2018 р., актовий запис акта про народження № 497, - батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказано: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Відомості про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 21 червня 2024 року № 00045644880).
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 22.06.2022 р., ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , зареєстрували шлюб 22.06.2022 року, про що зроблено актовий запис за № 99. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище рос. « ОСОБА_13 ».
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області № 502/1808/24 від 30.09.2024 р. шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 розірвано.
Допитаний в судовому засіданні свідок, ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона є сестрою відповідача та має з нею добрі стосунки. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 довгий час були у стосунках, хоча офіційно шлюб так і не зареєстрували. Зустрічатися вони почали ще у 16 років, а з 19 років почали жити разом у місті Кілія - у будинку Никитенка. Згодом переїхали до міста Одеса, де також тривалий час мешкали разом. Пара планувала народження дітей, але довго не вдавалося. Згодом у них в м. Одесі народився син ОСОБА_15 . Попри народження дитини, шлюб не було зареєстровано, переважно через постійну зайнятість позивача на роботі. Однак позивач та сестра свідка продовжували жити як родина. Свідок часто приїжджала до них у гості зі своїми дітьми, й підтверджує, що ОСОБА_2 ставився до ОСОБА_15 як до рідного сина. Приблизно три роки тому вони повернулися до м. Кілія. Відтоді у стосунках позивача і сестри почали виникати конфлікти, і врешті-решт пара розійшлася. Після розриву відносин ОСОБА_3 почала жити з іншим чоловіком. Наразі дитина перебуває з батьком, - ОСОБА_2 , в Іспанії. Згодом ОСОБА_3 уклала офіційний шлюб з іншим чоловіком, але цей шлюб також був розірваний.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона є сестрою позивача та має з ним добрі стосунки. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 довгий час проживали разом - спочатку в м. Кілія, а згодом у м. Одеса. Дітей довго не мали, оскільки ОСОБА_2 постійно перебував у рейсах. Зрештою у них народився син ОСОБА_15 . Він народився в м. Одеса, і саме свідок відвозила ОСОБА_3 до пологового будинку. Після народження дитини, сторони по справі ще близько трьох років мешкали разом. Свідок часто бувала у них у гостях, одного разу навіть прожила з ними протягом двох тижнів. Свідок засвідчує, що ОСОБА_2 дуже любить дитину та дбає про неї. Наразі він разом із сином перебуває в Іспанії.
Згідно звіту Гінекологічного центру Буенавіста ТОВ ЛЕОН в Іспанії про результати випробувань від 22.07.2024 року вбачається, що вірогідність батьківства ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_4 становить 99, 9999999%.
При ухвалені рішення судом застосовано наступні релевантні правові норми.
Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини, зокрема, вказав, що: "хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов'язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов'язання можуть існувати позитивні зобов'язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя. Ці зобов'язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (див. рішення у справі "Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)" [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 та № 60641/08, пункт 98, ЄСПЛ 2012).
Як зазначено в ч. ч. 1, 7, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 3 Конвенції про права дитини, - в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Стаття 7 Конвенції про права дитини закріплює положення, згідно з якими дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Згідно ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Судом встановлено, що позивач по справі звернувся до суду з позовними вимогами про визнання батьківства на підставі ст. 128 СК України стосовно дитини, запис про батька якої вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.
На обґрунтування позовних вимог судом було досліджено документи, в тому числі, свідоцтво про народження дитини, де по батькові дитини збігається з іменем позивача по справі.
Також з показань свідків, які є родичами обох сторін по справі, достовірно встановлено, що сторони тривалий час до народження дитини проживали разом як подружжя та декілька років після народження дитини продовжували проживати разом.
Крім того, незважаючи на те, що досліджений судом звіт Гінекологічного центру Буенавіста ТОВ ЛЕОН в Іспанії, яким підтверджено надзвичайно високу вірогідність батьківства позивача стосовно дитини, ОСОБА_4 , з огляду на положення ст. ст. 72, 102 ЦПК України та Закону України «Про судову експертизу», не може вважатись висновком експерта, разом з тим, він відповідає критеріям письмового доказу, визначеними ст. 95 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
Хоча у даній справі ДНК-тестування проводилось не за дорученням суду, суд вважає, що відсутні підставі, які б спростовували доказову цінність наданого суду позивачем звіту на обґрунтування позовних вимог.
Будь-яких доказів, які б викликали сумнів у повноті, ясності, правильності дослідження, сторонами надано не було, а тому суд вважає відповідний звіт вірним і обґрунтованим, та таким, що не суперечить матеріалам справи, позиціям сторін, і тому враховується судом при ухваленні рішення.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п. 9 Постанови від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», - рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Таким чином, враховуючи, що положеннями цивільного процесуального та сімейного законодавства України не зазначено про необхідність для визнання батьківства керуватися якими-небудь конкретними доказами, чи конкретним видом доказів, враховуючи, що відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги також визнання відповідачем позову та досліджені судом докази, подані позивачем на обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов є таким, що підлягає задоволенню.
Задоволення судом позову, на переконання суду, відповідатиме не лише інтересам позивача по справі, а, насамперед, дитини, стосовно якої заявлені позовні вимоги про визнання батьківства, оскільки виходячи з положень міжнародного та національного законодавства дитина має право на піклування обох батьків і рішення суду у даній справі спрямоване саме на забезпечення відповідного права дитини, а не лише права позивача на визначення походження дитини.
Як зазначено в ч. 1 ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
При цьому, відповідно до підпункту 2.13.11 пункту 2.13 розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 (надалі - Правила), зазначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, серед іншого, рішення суду про визнання батьківства (материнства), у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
А згідно підпункту 2.16.4 пункту 2.16 розділу ІІ Правил, - на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Виходячи з наведеного, резолютивна частина рішення суду про задоволення позову має узгоджуватись з вищенаведеними положеннями законодавства та бути викладена в редакції відповідно до прохальної частини позову.
Керуючись ст. ст. 2-13, 81, 89, 258-259, 264-265 ЦПК, ст. ст. 3, 7, 18 Конвенції про права дитини, ст. ст. 128, 134, 135 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кілійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якого записано ОСОБА_6 .
На підставі ст. 134 СК України внести зміни до актового запису № 497 від 25.01.2018 р. про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а саме:
-В графі «відомості про батька» вказати « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України», уродженець м. Кілія Одеської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , замість « ОСОБА_5 »;
-В графі «громадянство» вказати «громадянин України».
-Прізвище дитини змінити з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », ім'я, дату народження, а також місце народження дитини - залишити без змін.
-в графі «по батькові» - залишити без змін;
-в графі «відомості про матір» - залишити без змін.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 05.06.2025 р.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников