Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/303/25
Провадження № 3/499/244/25
Іменем України
03 червня 2025 року селище Іванівка
Суддя Іванівського районного суду Одеської області Погорєлов І. В., розглянувши матеріали справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст. 125, ч.1 ст. 130Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-
До Іванівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст. 121, ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №279023 від 23.03.2025 року, ОСОБА_1 22.03.2025 року о 23:25 год. біля адреси вул. Захисників України, буд. 12, с. Конопляне Березівського району Одеської області, керував транспортним засобом «Квадроцикл Spark» р/н б/н без мотошолому чим порушив п. 2.3г ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279012 від 22.03.2025 року, ОСОБА_1 22.03.2025 року о 23:25 год. біля адреси вул. Захисників України, буд. 12, с. Конопляне Березівського району Одеської області, керував транспортним засобом «Квадроцикл Spark» р/н б/н у стані алкогольного сп'яніння, про що свідчить тест на «Алкотестер Драгер 6820», тест 207, результат 0.42% проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, відмовився надавати покази та пояснення, вказавши лише, що не керував транспортним засобом, а перелякався за молодшого брата і взяв вину на себе.
Законний представник ОСОБА_1 - мати ОСОБА_2 в судовому засіданні надала клопотання-пояснення, в яких просить закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки: ОСОБА_1 не керував транспортним засобом; факт зупинення транспортного засобу не зафіксований, транспортний засіб просто стояв на території в'їзду до власного будинку; працівниками поліції були вчинені ряд правопорушень; відсутні докази; не вказано свідків при проведенні огляду особи на стан сп'яніння; не вилучили транспортний засіб при оформленні матеріалів. Додатково вказала на пояснення сина, які він їй надав після події, відповідно до яких ОСОБА_1 не керував квадроциклом, а керував молодший його брат, але він злякався за свого брата, який знаходився в пізній час на вулиці, тому взяв вину на себе і сказав неправду поліцейським.
Законний представник ОСОБА_1 - батько ОСОБА_3 вказав, що було помилкою відпускати синів вночі, просить справедливо вирішити справу.
В судовому засіданні 14.05.2025 року постановою судді було відмовленоу задоволенні клопотання законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 14.05.2025 року про допуск ОСОБА_4 до участі у справі у якості захисника та відкладено розгляд справи для надання можливості залучення захисника, однак на момент цього судового засідання 03.06.2025 року захисника не залучено та учасники не висловлювали такої необхідності, тому судове засідання відбувалось без захисника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні осіб, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту ч.1 ст.130 КУпАП вбачається, що відповідальність за вказаною статтею передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ч.5 ст. 121 КУпАП встановлює відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Згідно п.1.3. та п.1.4 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Пункт 2.3г ПДР України встановлює, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Пункт 2.9а ПДР України встановлює, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 повністю підтверджується наданими суду матеріалами справи, а саме:
Фактичними даними, які містяться в протоколах про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №279012 від 22.03.2025 року та серії ЕПР1 №279023 від 23.03.2025 року, в яких зафіксовано суть адміністративного правопорушення, описано установлені обставини, за якими водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом без мотошолому у стані алкогольного сп'яніння. Протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженою на те особою, а саме поліцейським ВП №1 Березівського РВП із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, та підписаний уповноваженою особою.
Відеозаписом з нагрудної боді камери поліцейського, на якому зафіксовано обставини вчинених адміністративних правопорушень, підтверджені суть адміністративних правопорушень та описані установлені обставини у протоколах про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №279012 від 22.03.2025 року та серії ЕПР1 №279023 від 23.03.2025 року. Тобто, зафіксовано обставини: керування транспортним засобом ОСОБА_1 без мотошолому, проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, результат якого виявився 0.42%.
Письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 22.03.2025 року, складеними у присутності матері ОСОБА_2 , в яких ОСОБА_1 вказав, що в барі випив пиво «Чайка» об'ємом 0.5л., після чого поїхав додому, де по дорозі його зупинили працівники поліції, оскільки він був без мотошолому.
Тестуванням на алкоголь приладу «Drager 6820», тест № 207, за яким результат тестування становить 0.42% мг/мл.
Рапортами поліцейських щодо обставин вчиненого адміністративного правопорушення.
Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, з якого вбачається, що був пройдений огляд на стан алкогольного сп'яніння на місті за допомогою приладу «Drager 6820», результат якого 0.42 % проміле.
Таким чином, приходжу до висновку про доведення вини ОСОБА_1 у порушенні вимог 2.3.г, 2.9.а ПДР України та про наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 121, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів сторони захисту з приводу не керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а керування таким молодшим братом суд відноситься критично та відхиляє, розцінюючи їх як обрану тактику захисту для уникнення відповідальності, оскільки як вбачається з першого відеозапису, долученого до матеріалів справи, з 08 с. по 10 с. помітно як транспортний засіб, на якому рухався ОСОБА_1 разом зі своїм братом здійснює поворот ліворуч в напрямку будинку, про що свідчить біле світло фар квадроциклу, яке переміщується в цьому проміжку часу справа-наліво. Також з даного відеозапису у період з 12 с. по 14 с. видно, що на транспортному засобі перебувають без мотошоломів двоє осіб, один з яких, що перебуває позаду на місці для пасажира, одягнутий у чорну куртку з білими написами в області грудей та білій полосі навколо рукава. В подальшому при підході поліцейського до вказаних осіб помітно, що в цю куртку одягнутий не сам ОСОБА_1 , а його пасажир (молодший брат). Помітні також проблискові маячки червоного та синього кольорів. Разом з тим, після зупинки ОСОБА_1 повідомляє працівнику поліції, що вони приїхали додому; просто виїхали посиділи і все; не хотів садити молодшого брата; їхали спокійно.
В ході розмови з поліцейськими ОСОБА_1 повідомляє, що алкогольні напої не вживав, в подальшому вказує, що випив бутилку пива 0.5 л.. Надалі, пройшовши огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер», його результат виявився 0,42 % проміле, що з урахуванням ймовірної похибки приладу (0,04%) вище за допустиму норму у 0,2% проміле.
До того ж, у своїх письмових поясненнях від 22.03.2025 року ОСОБА_1 у присутності матері вказав, що їхав додому, де по дорозі його зупинили працівники поліції, оскільки він був без мотошолому.
Вказані обставини повністю спростовують доводи щодо: перебування за кермом не ОСОБА_1 , а його молодшого брата; відсутності фіксування й причини зупинки транспортного засобу; відсутності проблискових маячків на поліцейському автомобілі; відсутності доказів учинення адміністративних правопорушень; проведення допиту поліцейським ОСОБА_1 без батьків.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що квадроцикл, яким керував ОСОБА_1 по дорозі загального користування є транспортним засобом у розумінні ПДР України, зважаючи на таке.
Приписи ст. 130 КУпАП передбачають відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ПДР України встановлює, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
П. 2.13 ПДР України визначеноналежність транспортних засобів до певних категорій, зокрема, В1: квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів.
Окрім того, у ст. 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» визначено поняття легкового персонального електричного транспортного засобу та низькошвидкісного легкового електричного транспортного засобу, тобто, відповідно: 1) колісного транспортного засобу, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) колісного транспортного засобу, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Аналізуючи наведені вище приписи нормативно-правових актів, суд констатує, що квадроцикл є транспортним засобом у розумінні правил дорожнього руху та для застосування цілей, передбачених ст. 121, ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів сторони захисту з приводу незалучення свідків суд констатує наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.6 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
З огляду на вищезазначені приписи законодавства, можна зробити висновок, що присутність двох свідків необхідна лише в тому випадку, коли неможливо застосувати технічні засоби відеозапису.
Судом встановлено, що адміністративні правопорушення зафіксовані на відеозапис з нагрудної боді камери поліцейського, який здійснював оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапис є безперервним, без виникаючих помилок та зупинок, тому його можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Відеозаписом, долученим до протоколу, підтверджено обставини, які зазначені в протоколі та повністю зафіксовано правопорушення. Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, є послідовними, містить відомості про обставини, які мають значення для належного розгляду справи.
Підстави, які б давали можливість суду вважати, що вказані докази є сумнівними та неправдивими - відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.
Щодо не вилучення транспортного засобу суд зауважує, що порядок тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції врегульований ст. 265-2 КУпАП, за якою у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, статтею 121-3, частинами третьою, п'ятою, шостою і сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома)), статтями 122-5, 124, 126, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.
Жодних з перелічених у ст. 265-2 КУпАП обставин та порушень у справі встановлено не було, транспортний засіб міг бути вільно, без запуску двигуна, переміщений іншою особою, тому працівники поліції правомірно не вбачали підстав для тимчасового затримання транспортного засобу.
Доводи про те, що ОСОБА_1 не було надано право скористатись правовою допомогою, оцінюються судом критично, оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не реалізував свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, й під час розгляду справи в суді, та не скористалися ними, не залучивши захисника, незважаючи на те, що судом відкладалось судове засідання та окремо надавався для цього час.
До того ж, доводи про те, що працівник поліції не роз'яснив особі права, передбачені ст. ст. 55, 56, 59 ,63 Конституції України, ст. 268 КУпАП є безпідставними, оскільки у протоколах про адміністративні правопорушення вказано, що водій порушив вимоги п.2.3.г, п. 2.9.а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.5 ст. 121, ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно, а ОСОБА_1 , ознайомившись з вказаними протоколами, у присутності законного представника підписав без будь-яких застережень.
Інші посилання законного представника на вчинення правопорушень зі сторони працівників поліції, зокрема, щодо того, що працівники поліції не представились, не повідомили про відеофіксацію, на власні засоби робили фото інформації, що стосується неповнолітньої особи, суд відхиляє, оскільки такі не впливають на наявність чи б то відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованих правопорушень та не є істотними порушеннями, що призводили б до визнання усієї процедури огляду на стан сп'яніння недопустимою.
Суд зауважує, що закон не пов'язує наявність незначених (несуттєвих) недоліків чи б то неточностей у змісті протоколу з наявністю підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно особи у зв'язку з відсутністю у його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
При призначенні адміністративного стягнення суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення, з урахуванням вимог статті 33 КУпАП, яка передбачає загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Також суд враховує ч. 2 ст. 36 КУпАП, відповідно до якої, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Враховуючи обставини та характер скоєного, особу ОСОБА_1 , відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення:
- у межах санкції ч.5 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
- у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ч.2 ст. 36 КУпАП остаточно накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, яке за своїм видом і розміром буде відповідати характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.
За приписами ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Оскільки в даній справі особа, що притягується до адміністративної відповідальності, вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, то в такому разі останній підлягає притягненню до відповідальності на загальних підставах, а тому до нього може бути застосований штраф разом з позбавленням права керування транспортними засобами.
Суд не вбачає підстав для застосування заходів впливу до неповнолітнього, передбачених ст. 24-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом в темну пору, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та під час розгляду справи вину не визнавав, в скоєному не каявся, спотворював фактичні обставини справи з метою ухилення від адміністративної відповідальності. Відтак, останній має нести відповідальність на загальних підставах, що попередить вчинення ним нових правопорушень у сфері забезпечення правил дорожнього руху.
Що ж стосується призначення додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, то суд дійшов цього висновку, виходячи з такого.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 25 КУпАП за одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
ОСОБА_1 є особою, що не отримав посвідчення водія.
Разом з тим, суддя, аналізуючи практику ВС в кримінальних провадженнях, як, наприклад, постанова ОП КС ВС у справі № 702/301/20, зауважує на тому, що висновки ВС в цій справі стосуються позбавлення права займатись певною діяльністю, як одного з вида покарань, передбачених КК України і його призначення/непризначення судом як додаткового покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України. Так, у згаданій постанові вказується, що суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Відтак, підлягає застосуванню додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП вбачається, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 від прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
Таким чином, відповідно до вимог ст..4 Закону України «Про судовий збір» стягненню з правопорушника в дохід держави підлягає 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного та керуючись 130, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 121, ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Реквізити для сплати штрафу та судового збору розміщені на офіційному веб-сайті Іванівського районного суду Одеської області у розділі «Громадянам» (веб-адреса сторінки: https://iv.od.court.gov.ua/sud1509/).
За приписами ч.4 ст. 308 КУпАП документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Строк пред'явлення постанови до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області.
За відсутності скарги постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку встановленого на оскарження.
Повний текст постанови складено 05.06.2025 року
Суддя:Ігор ПОГОРЄЛОВ