Справа № 473/1941/25
іменем України
"05" червня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л., позивача ОСОБА_1 , його представника Могили С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування, у якому вказував, що 05 квітня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 виніс відносно нього постанову №194.
Згідно постанови ОСОБА_1 порушив вимоги Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (який набрав чинності 18 травня 2024 року), а саме в 60-денний строк з дня набрання чинності Законом не прибув без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_4 для взяття на військовий облік та уточнення облікових даних, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 було накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн.
Проте ОСОБА_1 не погодився з оскаржуваною постановою, вказуючи на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки у 2008 році він досяг граничного (25-річного) віку для постановки на військовий облік в якості військовозобов'язаного, законом не було визначено строків виконання цього обов'язку, а тому, з досягненням 25-річного віку (за умови не поставлення його на військовий облік) припинився обов'язок позивача щодо обов'язковості вчинення вказаних в оскаржуваній постанові дій. При цьому, матеріали справи не містять доказів вжиття органом, на який покладався обов'язок ведення обліку військовозобов'язаних, будь-яких заходів щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік, а протокол про адміністративне правопорушення складено неправильно, оскільки він не містить відомостей щодо облікових даних, необхідних для уточнення, інформації щодо взяття позивача та перебування його на військовому обліку. Також просив врахувати, що положення ч. 3 ст. 210 КУпАП набрало чинності лише 19 травня 2024 року та не має зворотної дії у часі, оскільки погіршує становище особи. Тому, оскільки вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП не була належним чином доведена під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що не було враховано начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 при винесенні постанови від 05 квітня 2025 року, а тому позивач просив визнати оскаржувану постанову протиправною та скасувати.
29 квітня 2025 року від представника відповідача Шевчука І.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю. При цьому у відзиві вказував, що матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, містять достатні докази на підтвердження факту порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме не уточнення своїх персональних даних протягом встановленого законом строку, як особи, яка підлягала взяттю та перебуванню на військовому обліку. Також вважав безпідставними доводи позивача про невідповідність складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону.
15 травня 2025 року від представника позивача Могили С.М. всупереч вимогам ч. 1 ст. 269 КАС України надійшла відповідь на відзив, а фактично - уточнення до позову, у якому останній вимоги позову підтримав та просив додатково врахувати те, що:
- відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності не врахував можливість самостійного отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП виключає відповідальність особи за ст. 210-1 КУпАП;
- в протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові не зазначено чітко норму закону, яка була порушена позивачем;
- відповідач під час здійснення провадження грубо порушив процесуальні норми, оскільки належним чином (завчасно) не повідомив ОСОБА_1 про час та місце розгляду адміністративної справи, призначивши справу до розгляду у день оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що позбавило останнього можливості в повній мірі скористатися своїми процесуальними правами.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Могила С.М. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні зазначеним у позові та уточненні до позову. Просили про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення із закриттям провадження у справі або, як альтернатива, направленням справи на новий розгляд, обґрунтовуючи вказану вимогу тим, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 під час розгляду справи не надав позивачу можливість надати медичні документи на підтвердження обставин, що унеможливлювали виконання ОСОБА_1 обов'язку щодо уточнення облікових даних за станом здоров'я, що призвело до порушення процедури здійснення адміністративного провадження у справі та винесення незаконного та необґрунтованого рішення.
Представник відповідача Шевчук І.М. в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.
Суд з урахуванням вимог ч.ч. 1, 3 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представника відповідача, оскільки матеріали містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , його представника Могили С.М., дослідивши матеріали справи в межах вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 05 квітня 2025 року помічник начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з правової роботи ОСОБА_3 склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення за №52.
Згідно протоколу ОСОБА_1 порушив вимоги Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (який набрав чинності 18 травня 2024 року), а саме в 60-денний строк з дня набрання чинності Законом не прибув без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_4 для взяття на військовий облік та уточнення облікових даних, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На підставі протоколу 05 квітня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 Самолюк С.В. виніс постанову №194, якою ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період) та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн.
Аналізуючи вимоги та заперечення учасників справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.
Згідно п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.
В подальшому дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася та не завершилася й на час розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» внесено зміни:
- до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зокрема, згідно ч. 10 ст. 1 вказаного Закону (з урахуванням внесених змін) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- до Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Зокрема, згідно ч. 3 ст. 22 вказаного Закону (з урахуванням внесених змін) інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Закон від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ набрав чинності 18 травня 2024 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України», абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Таким чином ОСОБА_1 , як громадянин України, повинен був виконати передбачений Законом від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ обов'язок щодо уточнення адреси проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інших персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом, проте вказаний обов'язок не виконав (що не оспорювалося останнім).
Доводи позивача про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки у 2008 році він досяг граничного (25-річного) віку для постановки на військовий облік в якості військовозобов'язаного, а тому з досягненням 25-річного віку припинився обов'язок позивача щодо обов'язковості вчинення вказаних в оскаржуваній постанові дій, суд вважає хибними. Зокрема, невиконання військовозобов'язаним вимог ст. 14 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо постановки його на військовий облік, з урахуванням того, що виконання військового обов'язку та захист Батьківщини є обов'язком кожного громадянина України, а також вимог п. 7 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно якого граничний вік перебування на військовій службі під час особливого періоду становить 60 років (для осіб вищого офіцерського складу - 65 років) жодним чином не виключає виконання позичачем, як громадянином України та особою, яка за віком є придатною до військової служби протягом особливого періоду, обов'язку щодо уточнення своїх облікових даних.
При цьому, згідно наявної в матеріалах справи копії облікової картки військовозобов'язаного, ОСОБА_1 знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Що стосується тверджень сторони позивача про те, що відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності не врахував можливості самостійного отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП виключає відповідальність особи за ст. 210-1 КУпАП, то в цій частині слід зазначити наступне.
Приміткою до ст. 210 КУпАП визначено, що положення ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 вказаного Закону актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують відповідну інформацію наведено в абз. 3-20 ч. 3 ст. 14 вказаного Закону.
Відтак, з огляду на вимоги вказаного вище Закону, а також вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», можливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, не виключає обов'язку позивача актуалізувати свої облікові дані в ТЦК.
Таким чином, позивач був зобов'язаний уточнити облікові дані у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року одним з таких способів: через центр надання адміністративних послуг; через оновлення в застосунку «Резерв+»; особисто в ТЦК та СП.
При цьому, уточнення військових облікових даних є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого настає передбачена законом відповідальність.
Також суд вважає хибними доводи позову про те, що положення ч. 3 ст. 210 КУпАП набрало чинності лише 19 травня 2024 року, а тому (враховуючи набуття позивачем 25-річного віку значно раніше) не має зворотної сили, оскільки, як зазначав суд, обов'язок громадянина України під час дії особливого періоду щодо уточнення облікових даних діє до досягнення ним 60-річного віку, якого ОСОБА_1 на час притягнення його до адміністративної відповідальності не досяг.
Суд встановив, що складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова відповідають вимогам ст. 256 КУпАП та ст. 283 КУпАП відповідно, зокрема в частині чіткого зазначення обставин порушення та норми закону, яка була порушена позивачем.
Твердження сторони позивача про те, що відповідач під час здійснення провадження в адміністративній справі грубо порушив процесуальні норми, оскільки належним чином (завчасно) не повідомив ОСОБА_1 про час та місце розгляду адміністративної справи, призначивши справу до розгляду у день оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що позбавило останнього можливості в повній мірі скористатися своїми процесуальними правами, спростовуються змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 05 квітня 2025 року №52, а саме:
- записом про те, що ОСОБА_1 (під підпис) повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 30 хв. 05 квітня 2025 року;
- власноручним записом позивача про те, що він просить проводити розгляд справи 05 квітня 2025 року о 10 год. 30 хв.;
- записом про те, що ОСОБА_1 (під підпис) роз'яснено його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, у тому числі право заявляти клопотання, подавати докази, мати адвоката тощо;
- відсутністю в протоколі будь-яких клопотань позивача, зокрема щодо відкладення розгляду справи на інші дату.
Також суд не приймає до уваги доводи сторони позивача про те, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 під час розгляду справи не надав позивачу можливість надати медичні документи на підтвердження обставин, що унеможливлювали виконання ОСОБА_1 обов'язку щодо уточнення облікових даних, оскільки вказана обставина не підтверджена в судовому засіданні жодними доказами, спростовується матеріалами адміністративної справи (у тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, у якому позивач не вказував про наявність таких доказів, необхідність їх надання або витребування). Не надав таких доказів (медичних документів) позивач і під час судового розгляду справи.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених обставин, суд вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними та недоведеними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Також в силу вимог ст. 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 77, 227, 241-246, 250, 271, 286 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.В. Вуїв