Справа № 930/1411/23
№2/930/34/25
22.05.2025 року Немирівський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.
при секретарі: Загребельного С.В.
за участю представника позивача - адвоката: Якименко О.О.
відповідача: ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката: Кіцули В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 в особі представника позивача - адвоката Якименка Олексія Олексійовича до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_2 в особі представника адвоката Якименко О.О. звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 , та свої вимоги мотивує тим, що 4 травня 2020 року позивач домовився з відповідачем про придбання в нього автомобіля марки КАМАЗ 5511 ТЗ - самоскид 1987 року, д.н.з. НОМЕР_1 .
З цією метою позивач передав відповідачу суму екв. 5900 тисяч доларів США, що складало 177 тис. грн. (1 дол. 30 грн.), а відповідач видав йому розписку.
Також відповідач видав на позивача та його дружину довіреність від 5 травня 2020 року на розпорядження автомобілем, посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, зареєстрована за №621.
Автомобіль перебував на стоянці ПРАТ «Будматеріали» та за домовленістю з позивачем, його використовував ОСОБА_3 .. Зважаючи на десятилітній строк визначений довіреністю, позивач не поспішав з переоформленням автомобіля.
Однак згодом автомобіля не стало. Як вияснилось таємно від позивача відповідач ОСОБА_1 в липні 2022 року продав автомобіль дружині його знайомого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , з відповідним переоформленням (реєстрацією) у ТСЦ 0541 м.Вінниця. В свою чергу ОСОБА_5 цей автомобіль фактично продала іншій особі, а та ще іншій, і таким чином, наразі автомобіль відсутній.
У зв'язку з чим позивач звернувся з відповідною заявою в поліцію. У відповіді-листі Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області від 01.04.2023 року №384 МР/200-2023 позивачу рекомендовано наступне: «Викладені у зверненні факти відносяться до цивільно-правових відносин тому рекомендуємо ОСОБА_6 з даного приводу звернутись до суду в порядку приватного звернення ……».
Адвокатом витребувано з поліції матеріали перевірки звернення позивача, згідно яких, зокрема, Довідки від 01.04.2023 року про результати розгляду звернення ОСОБА_2 , складеного дільничним офіцером поліції СДОП Вінницького РУП ГУП лейтенантом поліції А.Каплінською, погоджено з заступником начальника СДОП Вінницького РУА ГУНП майором поліції ОСОБА_7 , - встановлено наступне: «При спілкуванні із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож.: АДРЕСА_1 , (тел. НОМЕР_2 ), було встановлено, що з початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України, йому зателефонував ОСОБА_8 та повідомив про те, що автомобіль марки КАМАЗ 5511 Т3-самоскид 1987 року, д.н.33. НОМЕР_1 необхідно переоформити на останнього, та наголосив на тому, що з ОСОБА_9 було узгоджено всі питання. Після чого, в травні 2022 року ОСОБА_10 переоформив вищевказаний автомобіль на дружину ОСОБА_11 . Згодом, в лютому 2023 року ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_13 , що йому було невідомо про те, що належний ОСОБА_14 автомобіль вже переоформлено на іншу особу. Як пояснив ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прож.: АДРЕСА_2 , (тел. НОМЕР_3 ), який працює на посаді охоронника ПРАТ «БУДМАТЕРІАЛИ» по АДРЕСА_3 , що на автомобілі КАМАЗ, який належить ОСОБА_14 працював ОСОБА_8 , проте після мобілізації, ОСОБА_16 придбав вищезазначений автомобіль у Н.Ісаєвої, та продав його невідомій особі. При розмові з ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 прож.: АДРЕСА_4 , (тел. НОМЕР_4 ), останній відмовився від надання будь-яких пояснень згідно ст. 63 Конституції України. Також встановлено, що автомобіль марки КАМАЗ 5511 Т3- самоскид 1987 року, д.н.3. НОМЕР_1 на даний момент зареєстрований за договором купівлі-продажу на ОСОБА_18 у ТСЦ 0541 м.Вінниці. Однак, опитати ОСОБА_19 не представилось можливим, так як згідно даних Державної прикордонної служби, остання здійснила виїзд за межі України 10.03.2023 о 02:10 год., (ПП перетину -Краківець) та по теперішній час не поверталась. Таким чином, встановити місцезнаходження автомобіля марки КАМАЗ 5511 Т3-самоскид 1987 року, д.н.з. НОМЕР_1 та опитати можливих свідків не представилось можливим. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що проведеною перевіркою не здобуто об?єктивних даних, які б вказували на порушення кримінального та адміністративного законодавства, В.Овчарову роз?яснено порядок звернення до суду в цивільному порядку, оскільки викладені у заяві факти відносяться до цивільно-правових».
Таким чином, у зв?язку з тим, що між сторонами не було укладено письмового договору купівлі-продажу автомобіля з наступною реєстрацією автомобіля на нового власника в сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України, - сплачена позивачем відповідачу сума за автомобіль - всього лише попередня оплата.
А тому відповідач повинен повернути суму попередньої оплати: екв. 5 900 тисяч доларів США на час розгляду справи в суді. А це станом на 23 травня 2023 року - 218 300 грн ( 1 дол.- 37 грн).
А також має сплатити відсотки з цієї суми. Таким чином 3% річних становить (починаючи 4.05.2020 року по 4.05.2023 року) - 15 930,00 грн. (177 тис грн х3% х 3).
Крім цього відповідач має відшкодувати моральну шкоду. Позивач зазнав сильних душевних хвилювань через те, що заплатив чималі кошти, а взамін нічого не отримав, фактично відповідач обманув позивача. В результаті вищевказаних дій відповідача позивач зазнав душевних страждань, що вплинуло на його самопочуття, порушило нормальний ритм життя, внесло зневіру у людські відносини, розмір відшкодування моральної шкоди становить - 20 000 гривень.
У зв'язку з цим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 26.05.2023 року було відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
21.06.2023 року від відповідача ОСОБА_1 до суду було надіслано відзив, в якому відповідач поданий позов вважає необгрунтованим та таким, що підлягає відмові в повному обсязі. У відзиві відповідач підтверджує, що у його приватній власності до травня місяця 2020 року перебував вантажний автомобіль марки КАМАЗ S511 Т3-самоскид, 1987 року випуску, днз. НОМЕР_5 . Далі позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача укласти договір купівлі-продажу вказаного вище автомобіля після подання ним оголошення про продаж в інтернет-ресурс «АвтоРІА». В процесі переговорів відповідач погодився продати йому належний йому вказаний вище автомобіль за запропоновану ним кінцеву ціну у розмірі 5 900 доларів США, що становило на той час біля: 5 900 * 27 = 159 300 гривень. Відповідач запропонував, у разі відчуження автомобіля, необхідно зняти його з обліку і переоформити на покупця в органах Сервісного Центру МВС. Однак, ОСОБА_2 відмовився на той час на запропоновану відповідачем пропозицію зняти автомобіль з обліку з нього, мотивуючи тим, що автомобіль йому необхідний вже зараз, тобто він спішив його використовувати за призначенням. Свою вину відповідач визнає в тому, що він в той час не настояв на цій процедурі. Так, сторони фактично уклали Договір купівлі-продажу автомобіля марки КАМАЗ 5511 ТЗ- самоскид, 1987 року випуску, днз. НОМЕР_6 . Доказами укладення договору є: відповідач передав у повне володіння і користування автомобіль позивачу ОСОБА_2 , в тому числі свідоцтво про його реєстрацію, ключі запалення, запасні частини, страховий поліс,тощо, власноручно написав відповідну розписку про те, що отримав від позивача ОСОБА_2 5 900 доларів США, у м. Вінниці у приватного нотаріуса відповідач підписав генеральну довіреність на ім?я позивача ОСОБА_2 та його дружини щодо користування, розпорядження, продажу вказаного автомобіля строком на 10 років, в своєму поясненні наданому працівнику поліції позивач зазначив «... я придбав автомобіль у ОСОБА_1 для своїх власних потреб». В позовній заяві позивач зазначає про особу ОСОБА_3 , який, на думку відповідача, по даній справі грає важливу роль щодо даного автомобіля. Переговори щодо продажу відповідачем автомобіля позивач ОСОБА_2 проводив в присутності ОСОБА_3 , якого він представив як свого водія/компаньйона, який і буде використовувати автомобіль за призначенням (в поясненні позивача працівникам поліції зазначено - «... взявши до себе на роботу, щоб ОСОБА_3 їздив на вище вказаному автомобілі... з часу покупки автомобіля ОСОБА_3 їздив та працював). В позовній заяві позивач так і зазначає, що «...автомобіль перебував на стоянці ПРАТ «Будматеріали» та за домовленістю із відповідачем, його використовував ОСОБА_3 . Зважаючи на десятилітній строк визначений довіреністю, я (позивач) не поспішав з переоформленням автомобіля». Таким чином, відповідач вважав тоді і вважає зараз ОСОБА_3 довіреною особою позивача ОСОБА_2 і коли в липні місяці 2022 року саме ОСОБА_3 запропонував відповідачу зняти з обліку вказаний автомобіль, в нього не було жодних сумнівів в тому, що він діє за погодженням із позивачем ОСОБА_2 та в його інтересах. Відповідач дійсно поїхав у м. Вінниця, не маючи жодних намірів та підозр щодо неправомірних дій, і здійснив переоформлення даного автомібіля в ТСЦ 0541 на дружину ОСОБА_3 - ОСОБА_20 . У відповідача навіть у думках не було, що нібито ОСОБА_3 , як зараз зазначає позивач ОСОБА_2 , здійснював протиправні дії відносно нього, використавши його довіру. Також абсолютно не відповідає дійсності твердження позивача в позовній заяві про те, що нібито сплачена ним відповідачу сума за проданий автомобіль у розмірі 5 900 доларів США це - «лише попередня оплата». В травні місяці 2020 року сторони домовились, що ціна автомобіля становить саме 5 900 доларів США, яку і сплатив позивач відповідачу, забравши товар - автомобіль марки КАМАЗ 5511 ТЗ-самоскид, 1987 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , у своє повне розпорядження і користування (так і зазначено в розписці). Відповідач вважає, що його вини ні в чому в даній ситуації немає та яку норму матеріального права він нібито порушив - незрозуміло. Відповідач просить у позовних вимогах позивача відмовити в повному обсязі.
04.07.2023 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Якименко О.О. надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що дійсно, 04 травня 2020 року сторони домовилися про умови купівлі-продажу автомобіля, що підтверджує розписка ОСОБА_21 від 04.05.2020 року. На виконання цього ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 у власність грошові кошти. Проте ОСОБА_1 не передав ОСОБА_2 у власність автомобіль. Автомобіль переданий лише у користування та володіння, що підтверджує довіреність від 5 травня 2020 року. Та обставина, яку визнає сам ОСОБА_1 , що в липні місяці 2022 року на пропозицію ОСОБА_3 , поїхав у м.Вінниця та зняв з обліку вказаний автомобіль «і здійснив переоформлення даного автомобіля в ТСЦ 0541 на дружину ОСОБА_3 - ОСОБА_20 » - підтверджує факт, що він передав автомобіль у власність не ОСОБА_2 , а іншій особі. І це здійснив усвідомлено. При цьому ОСОБА_2 не повідомлялося про це. А також, цей факт свідчить, що тепер передача автомобіля ОСОБА_2 - не можлива, ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від домовленостей з ОСОБА_2 .. Закономірно, що раз ОСОБА_1 передав у власність автомобіль іншій особі, а не ОСОБА_2 - має повернути останньому усе, що від нього отримав. У відповіді на відзив заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати від Територіального Сервісного центру МВС №0541 м.Вінниці документи щодо переоформлення в 2022 році вантажного автомобіля марки КАМАЗ 5511 ТЗ-самоскид, 1987 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , з ОСОБА_1 на ОСОБА_22 ..
Ухвалою суду від 04.09.2023 р. витребувано з Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області належним чином завірену копію матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по факту непорозуміння з ОСОБА_23 та ОСОБА_24 під час переоформлення права власності на автомобіль.
Ухвалою суду від 22.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено до розгляду цивільну справу по суті.
Будучи допитаний в судовму засіданні, ОСОБА_2 , позов підтримав, дав покази, що дійсно придбав у відповідача автомобіль марки КАМАЗ 5511 д.н.з. НОМЕР_1 та відповідно до розписки передав йому грошові кошти у сумі 5900 тисяч доларів США. Разом з ним при здійсненні даної домовленості був присутній гр. ОСОБА_3 , який працював у нього водієм, вони разом оглядали автомобіль на справність. 05.05.2020 р. відповідач видав на нього та його дружину довіреність посвідчену нотаріусом на розпорядження автомобілем. Використовував автомобіль на протязі 2 років. Так як, довіреність була видана на строк 10 років, не поспішав із переоформленням та за відсутності коштів. Через деякий час передав документи на автомобіль та сам транспортний засіб у користування ОСОБА_3 , документи пебували у дружини останнього. Потім, як виявилось відповідач у липні 2022 року таємно продав автомобіль дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_20 . Таким чином, вважає, що його обманули, автомобіль у нього відсутній та договір купівлі - продажу між ним та відповідачем у письмовій формі укладено не було, тому відповідач повинен повернути йому суму попередньої оплати 218 300 грн., 15 930,00 грн. річних, 20 000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Якименко О.О. позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі.
Будучи допитаний в судовму засіданні, ОСОБА_1 , щодо задоволення позовних вимог позивача заперечує, дав покази, що при купівлі автомобіля із позивачем був присутній ОСОБА_3 , вони оглядали автомобіль разом. Написав розписку та отримав від позивача кошти в сумі 5900 тисяч доларів США за продаж транспортного засобу. Передав автомобіль із документами та всіма запчастинами до нього ОСОБА_2 , підписав генеральну довіреність його ім'я та ім'я його дружини, щодо користування, розпорядження, продажу автомобіля, строком на 10 років. Зазначає, що знав, що проданим автомобілем буде користуватися ОСОБА_3 , адже позивач сказав про це під час продажу авто. ОСОБА_3 декілька разів телефонув до нього з приводу автомобіля, щодо ремонту та справності деталей. В черговий раз зателефонувавши ОСОБА_3 , сказав, що відкупив у ОСОБА_2 автомобіль та попросив перереєструвати на його дружину, тому що він на війні. Перший раз дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_20 приїхала з документами, але без автомобіля, потім через деякий час вона приїхала на транспортному засобі і вони поїхали переоформити автомобіль на неї, зазначає, що ніяких коштів за це йому ніхто не давав. Заперечує, те що він обманув позивача та тємно перереєстрував автомобіль на іншу особу, адже саме ОСОБА_3 використовував даний автомобіль за дозволом позивача, так як працюв у нього водієм та був присутній з ним при купівлі. ОСОБА_2 самостійно передав йому даний транспортний засіб із документами, тому сумнівів, що він володіє автомобілем правомірно не було. Вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у змові та хочуть стягнути з нього грошові кошти. Просить в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Кіцула В.І. просив відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані письмові докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Судом встановлено, що відповідно до довіреності від 05.05.2020 р. зареєстрованої в Реєстрі за №621 строком на 10 років посвідчену приватним нотаріусом Кметюк С.А., відповідач ОСОБА_1 уповноважив позивача ОСОБА_2 та його дружину ОСОБА_25 від свого імені представляти його інтереси у будь-яких установах, організаціях та підприємствах незалежно від їх організаційної форми та підпорядкованості (у тому числі в органах нотаріату України, комісійних магазинах, Регіональному сервісному центрі МВС у Вінницькій області, Територіальному сервісному центрі міста Вінниці або будь-якому іншому Територіальному сервісному центрі МВС України, Центрі надання адміністративних послуг "Прозорий офіс" (центральне відділення) виконавчого комітету Вінницької міської ради, страхових компаніях, відповідних органах Державтоінспекції), з питань, які будуть стосуватися керування, продажу, обміну, а в необхідних, йому відомих, випадках - найму (оренди), позички від його імені (на умовах, обговорених попередньо до видачі цієї довіреності), належного ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , виданий Немирівським ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області 31 травня 2013 року, транспортного засобу марки - КАМАЗ, модель - 5511, тип Т3 - САМОСКИД-С, 1987 року випуску, номер шасі, кузова - НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , реєстраційний номер - НОМЕР_10 .
Згідно розписки 04.05.2020 року відповідач ОСОБА_1 продав автомобіль марки - КАМАЗ тип Т3 - САМОСКИД-С д.н.з. НОМЕР_10 позивачу ОСОБА_2 , та отримав суму 5900 доларів США. Відповідач передав позивачу належний йому автомобіль разом із ключами та свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу, таким чином позивач став власником вищевказаного автомобіля. Також, встановлено, що при укладені даної угоди із позивачем був присутній гр. ОСОБА_3 , який працював у нього по найму водієм та мав використовувати у своїй роботі придбаний автомобіль.
Правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов'язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України).
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).
Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила частини четвертої статті 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей. (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 26 квітня 2023 року у справі 569/20334/21 (провадження № 61-474св23).
У пункті 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року по справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22) вказано, що: «положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу».
Із наданих суду пояснень та долучених матеріалів, встановлено, що позивач, ОСОБА_2 з 2020 по 2022 рік користувався спірним транспортним засобом, здійснював перевезення, проте згідно оформленої довіреності перереєстрацію транспортного засобу за цей час не здійснив.
Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_2 після придбання транспортного засобу через декілька місяців добровільно передав гр. ОСОБА_3 , реєстраційний документ на транспортний засіб та сам автомобіль у користування, про що перший вказував у судовому засіданні.
За змістом пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Відповідно, фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено.
У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Отже, у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно.
Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадку, якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею.
Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2025 року по справі № 208/5532/18.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 став фактичнем володільцем транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 . Тому, коли гр. ОСОБА_3 звернувся до відповідача із пропозицією перереєструвати автомобіль на його дружину ОСОБА_26 , відповідач не знав, не допускав і не повинен був допускати наявність будь - яких перешкод для вчинення відповідного правочину, а тому суд відхиляє доводи позивача про те, що ОСОБА_1 продав спірний автомобіль таємно від нього.
Як вбачається із наданих суду документів Територіальним сервісним центром МВС №0541, 06.06.2022 року між ТОВ «МЕЙК-ДЕЙТА» (комісіонер) та відповідачем ОСОБА_1 (комітент) укладено договір комісії №8243/22/1/005047 від 06.06.2022. Згідно п.1.2 зазначеного договору, належним виконанням Комісіонером своїх обов'язків за цим Договором вважається вчинення Комісіонером правочину (укладення договору купівлі-продажу із покупцем) щодо продажу ТЗ в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Даний договір підписаний сторонами, комісіонером ТОВ «МЕЙК-ДЕЙТА» та комітентом ОСОБА_1
07.06.2022 року ТОВ «МЕЙК-ДЕЙТА», який є комісіонером та діє на підставі укладеного договору комісії №8243/22/1/005047 від 06.06.2022 (продавець), з однієї сторони та ОСОБА_26 (покупець) з другої сторони уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві транспортний засіб: марки КАМАЗ, модель 5511, 1987 року випуску, колір жовтий, номер кузова НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за власником (комітентом за Договором комісії) транспортного засобу 31.05.2013 року. П.3.1 даного договору: за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 10 000 гривень. Даний договір підписаний сторонами, продавцем на підставі договору комісії ТОВ «МЕЙК-ДЕЙТА» та покупцем - ОСОБА_26 ..
Відповідно до вимог ст.ст. 328,210 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не встановлено обставин незаконного вибуття транспортного засобу із володіння позивача, доказів протилежного останнім не надано. Долучені ж ним до матеріалів позову звернення до правоохоронних органів та відповіді на них не є належними доказами протиправних дій відповідача.
Враховуючи викладене вище, та з огляду на те, що позивачем було добровільно передано належний йому автомобіль марки КАМАЗ 5511 ТЗ - самоскид 1987 року, д.н.з. НОМЕР_1 разом із ключами та реєстраційними документами гр. ОСОБА_3 , а також з урахуванням особливостей правового режиму транспортного засобу, як рухомого майна, наявні підстави для висновку, що автомобіль вибув із володіння ОСОБА_2 з його волі, таким чином стягнення грошових коштів із відповідача є безпідставною вимогою.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, підстави для задоволення позову ОСОБА_2 в особі представника адвоката Якименко О.О. до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, - відсутні.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що вимога про стягнення 3% річних та моральної шкоди є похідними від вимоги про стягнення грошових коштів - попередньої оплати, та оскільки відповідна вимога задоволенню не підлягає, то відсутні підстави і для стягнення 3% річних та моральної шкоди, за відсутності належних та допустимих доказів завдання відповідної шкоди та нарахованих процентів.
Керуючись статтями 6, 210, 237, 244, 317, 319, 328, 334, 627, 628, 639, 655 ЦК України, статтями 12,13, 19, 81, 141, 223, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
У позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: В.М. Алєксєєнко