Справа № 132/903/25
Ухвала
Іменем України
16 травня 2025 року м. Калинівка
Слідчий суддя Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, клопотання старшого слідчого слідчого відділу відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_7 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Байківка Калинівського району Вінницької області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, офіційно непрацевлаштованого, не судимого в силу статті 89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
15.05.2025 року до Калинівського районного суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_7 , про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_9 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Дане клопотання обґрунтоване тим, що СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025020220000092 від 20.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, в рамках якого органом розслідування встановлено, що 20.03.2025 року близько 21год. 20хв. ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до свого місця проживання, а саме до кімнати АДРЕСА_2 , та почувши через зачинені двері сусідньої кімнати № НОМЕР_1 сусіда, який проживає у вказаній кімнаті - ОСОБА_10 та голос своєї дружини - ОСОБА_11 , з якою він перебуває в процесі розлучення, маючи намір з'ясувати стосунки, він постукав у двері вказаної кімнати. В момент, коли ОСОБА_10 відчинив двері кімнати № 109, та ОСОБА_9 побачив у ній свою дружину, то у нього на ґрунті ревнощів, виник раптовий умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 . Реалізуючи даний умисел, ОСОБА_9 - 20.03.2025 року близько 21год.20хв. перебуваючи в кімнаті № 109, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи із собою кухонний ніж, який тримав у правій руці, наніс ним один удар в область черевної порожнини ОСОБА_10 , заподіявши йому тілесні ушкодження. Згідно довідки КП «Калинівська центральна районна лікарня» КМР від 21.03.2025 року, ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини, наскрізного поранення ІV сегменту печінки, внутрішньо очеревинної кровотечі, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року, є небезпечним для життя в момент заподіяння. Таким чином, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння. На момент повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, органом досудового розслідування зібрано вагомі докази, що підтверджують причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Зокрема, вина підозрюваного у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується протоколом огляду місця події від 20.03.2025 року, протоколом затримання ОСОБА_9 від 21.03.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 21.05.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 21.03.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 20.03.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 21.03.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 21.03.2025 року, протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 від 21.03.2025 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 21.03.2025 року, довідкою з КП «Калинівська ЦРЛ» від 21.03.2025 року та речовими доказами у кримінальному провадженні. На дату розгляду вказаного клопотання у суді, наявні ризики, що дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_9 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, відповідно застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде співрозмірним особі підозрюваного та суспільній небезпечності вчиненого діяння. Так, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, тобто у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, тим самим усвідомлюючи відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленні волі, будучи на волі чи виконуючи обов'язки більш м'якого запобіжного заходу, може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у справі; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Таким чином, наразі, наявні ризики визначені п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України. Ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду від 21.03.2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк до 18 травня 2025 року. Постановою керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області від 14.05.2025р. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме до 21 червня 2025 року. Враховуючи викладене, беручи до уваги факт того, що ризики, які були на момент обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу не змінились, а строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено, слідчий звернувся до суду з даним клопотанням.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_16 підтримав дане клопотання та зазначив, що всі підстави для продовження відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою викладені у поданому слідчому судді процесуальному документі.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане слідчим клопотання та просила його задовольнити, з підстав зазначених в ньому.
Підозрюваний ОСОБА_17 , будучи особою, у відношенні якої ставиться питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не заперечував проти його задоволення. При його вирішення поклався на розсуд суду, просив розглянути вказане клопотання за відсутності його захисника.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_18 , будучи повідомленим про дату та часу судового розгляду, в судове засідання не з'явився.
Вислухавши доводи слідчого, прокурора, заслухавши думку підозрюваного, перевіривши матеріали справи, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Під час розгляду даного клопотання, слідчий суддя встановив, що в провадженні слідчого відділу відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020220000092 від 20 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
20 березня 2025 року громадянин ОСОБА_9 був затриманий в порядку ст.208 КПК України безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, та йому 21 березня 2025 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 21.03.2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 18 травня 2025 року. Постановою керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області від 14.05.2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 21 червня 2025 року.
Слідчий слідчого відділення відділення поліції №1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції капітан поліції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_7 , звернувся 15 травня 2025 року до слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на наявність ризиків, визначених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Статтею 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до частини п'ятої статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Статтею 2 КПК України регламентовано, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частини першої статті 176 КПК України передбачено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Також, статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Отже, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).
За частиною першою статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_9 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_9 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
Слідчий суддя погоджується із доводами слідчого, прокурора, що повідомлена ОСОБА_9 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема протоколом огляду місця події; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення; протоколами допитів потерпілої особи та свідків; протоколом проведення слідчого експерименту; медичною довідкою КП «Калинівська центральна районна лікарня» КМР, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення дотримано вимоги статті 184 КПК України, а надані докази на обґрунтування клопотання є достатніми.
Слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні просили продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
При визначенні імовірності переховування підозрюваного ОСОБА_9 від органів досудового розслідування та/або суду, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Так, кримінальне правопорушення за ч.1 ст.121 КК України, у якому підозрюється ОСОБА_9 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду під час притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного ОСОБА_9 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 року, заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 року, заява №31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні по справі «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022 року), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на даний час.
У зв'язку із цим, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою від 27.01.1995 року № 57. Так, згідно зазначених змін до Правил, з метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а також визначено перелік громадян України чоловічої статі, які відносяться до категорії військовозобов'язаних, що мають можливість виїхати за кордон під час дії воєнного стану.
Згідно роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі № 1/0/2-22 від 03.03.2022 року «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», у пункті 8 зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Внаслідок збройної агресії російської федерації, Україною з 24.02.2022 року, згідно відкритих даних, не контролюється понад 20 відсотків власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Існують способи виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які відносяться до категорії військовозобов'язаних, і через офіційні пункти пропуску, доприкладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Також існують реальні можливості переховування підозрюваного і на тимчасово окупованих територіях України.
Реальна можливість вільної зміни свого місця проживання (перебування), підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.
Щодо інших ризиків, на наявності яких посилаються слідчий та прокурор у поданому клопотання, то слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 184 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 184 КПК України, до клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
За частиною 2 статті 185 КПК України, якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов'язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.
Слідчий суддя у кримінальному провадженні відповідно до вимог частини 3 статті 26 КПК України, вирішує лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, а також в межах доводів викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, та на підставі доказів поданих на обґрунтування доводів клопотання. Вихід за межі доводів поданого клопотання, а також взяття до уваги доказів, які не було подано на його обґрунтування, законом заборонено.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Байківка Калинівського району Вінницької області, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 31.05.2005 року Калинівським РВ УМВС України у Вінницькій області.
За місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 характеризується виключно з позитивної сторони, про що свідчить характеристика, видана Калинівським житлово-будівельного кооперативу № 3.
ОСОБА_9 має сталі соціальні зв'язки, зокрема на момент постановлення цієї ухвали перебуває у зареєстрованому шлюбу, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 12.09.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Калинівського районного управління юстиції у Вінницькій області.
За станом свого здоров'я, ОСОБА_9 хворіє на ряд хронічних захворювань, які перебувають в стадії запального процесу та ускладнень, які потребують оперативного лікування, про що свідчить довідка військово-лікарської комісії, видана 11.12.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно відомостей персонально-довідкового обліку, отриманих з Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України від 21.03.2025 року, ОСОБА_9 в силу вимог ст.89 КК України, є особою, яка не має судимостей.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність продовження відносно підозрюваного застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який є достатнім і забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, які покладаються на нього слідчим суддею.
Керуючись ст.ст. 176-178, 193-194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_7 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_9 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Байківка Калинівського району Вінницької області, громадянину України, із вищою освітою, одруженому, офіційно непрацевлаштованому, не судимому в силу статті 89 КК України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваному без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, в межах строку досудового розслідування, тобто до 21 червня 2025 року включно, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, та необхідності прямування до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру під час оголошення відповідної тривоги.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_9 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з потерпілою особою та свідками по справі; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їх наявності).
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 21 червня 2025 року включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_9 , що у разі невиконання зазначених обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_9 ,, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Копію даної ухвали невідкладно передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_9 .
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя