04 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/24484/24
Провадження № 11-cc/820/307/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024240000001314, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 30 травня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, капітана поліції ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024240000001314, до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.358 КК України,
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кам'янця-Подільського Хмельницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не працює, раніше судимого,
та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27 липня 2025 року включно без визначення застави.
Дію ухвали постановлено рахувати по 27 липня 2025 року.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просив ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 30 травня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Уважав, що вказана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою.
Стверджував, що ризики, про які зазначили у клопотанні слідчий та прокурор, є формальними та нічим не підтвердженими.
Зазначав, що сторона обвинувачення вказує, що ОСОБА_6 може переховуватись від слідства, оскільки йому інкриміновано вчинення особливо тяжких злочинів. Однак, у сторони обвинувачення відсутні будь-які докази, які вказували би на наміри, спроби або хоча б бажання ОСОБА_6 ухилитися від органу досудового розслідування та/або суду.
Посилався на те, що у ОСОБА_6 є постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, проживає разом з ОСОБА_9 та з її неповнолітньою дочкою, які перебувають на його утриманні, до моменту затримання офіційно працював, зареєстрований як приватний підприємець, відповідно сплачував податки.
Зауважував, що ОСОБА_6 свою вину визнає частково. Він дійсно мав неприязні відносини з колишнім чоловіком своєї співмешканки ОСОБА_10 та з ОСОБА_11 , який обіцяв за 8 400 доларів США оформити групу інвалідності його цивільній дружині ОСОБА_9 , але не зробив цього, тому вимагав в нього повернення власних грошей.
На думку сторони захисту, з урахуванням зазначеного та оцінюючи в сукупності обставини вчиненого правопорушення, уважав, що прокурор та слідчий не довели належним чином неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги; в режимі відеоконференції підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів; заперечення прокурора ОСОБА_5 щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до положень ст.ст.177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити або сховати будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прокурор при розгляді клопотання вказували про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 цього кримінального правопорушення, що свідчить про існування ризику, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а відтак, перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенні досудового розслідування.
Установлено, що у провадженні ВРЗЗС СУ ГУНП в Хмельницькій області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке 04 вересня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024240000001314, за ознаками кримінальних правопорушень із правовою кваліфікацією ч.4 ст.189, ч.3 ст.358 КК України.
29 травня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.358 КК України.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість висунутої ОСОБА_6 підозри колегія суддів уважає правильними, оскільки вони підтверджуються доданими до клопотання органу досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами, які детально викладені в ухвалі слідчого судді.
Отже, матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.358 КК України, перший з яких в силу вимог ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7-ми до 12-ти років з конфіскацією майна.
Задовольняючи зазначене клопотання слідчого, місцевий суд належним чином умотивував своє рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , зазначив про наявність ризиків, визначених у ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинення інших кримінальних правопорушень.
Отже, судом установлено та підтверджено матеріалами провадження, що обрання ОСОБА_6 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам, установленим у ст.177 КПК України.
На переконання колегії суддів, таке рішення не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, який в рішенні у справі Летельє проти Франції від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення.
З таким висновком слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів повністю погоджується, оскільки прокурором у судовому засіданні доведено обставини, передбачені ст.194 КПК України.
Доводи захисника про те, що зазначені ризики не доведені, апеляційний суд до уваги не бере.
Кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчий суддя місцевого суду належним чином урахував усі обставини провадження, об'єктивно оцінив особу підозрюваного, соціальні зв'язки, матеріальний стан, стан здоров'я підозрюваного, тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Колегією суддів апеляційного суду на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінено в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у ньому.
Під час апеляційного розгляду не спростовано фактів того, що більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, зможе запобігти доведеним під час судового розгляду ризикам.
Указані стороною захисту в апеляційній скарзі обставини перевірені та враховані колегією суддів апеляційного суду, однак не є визначальними та достатніми для зміни застосованого запобіжного заходу на більш м'який.
Слідчий суддя місцевого суду перевірив відповідність змісту клопотання вимогам закону та з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Причетність до вимагання передачі чужого майна, з погрозою насильства над потерпілим, вчинене повторно, в умовах воєнного стану та підроблення з метою використання посвідчення (офіційного документа), вчинене за попередньою змовою групою осіб, колегія суддів уважає вагомою підставою для врахування при обранні запобіжного заходу.
Тому більш м'які, альтернативні запобіжні заходи з огляду на високу суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення на цій стадії кримінального провадження не становитимуть достатнього стримуючого припису для підозрюваного.
Так, наведені в клопотанні та в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Висновок слідчого судді є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.
Не спростовують висновків слідчого судді посилання в апеляційній скарзі на те, що у повній мірі не було враховано обставини кримінального провадження, які мають значення для прийняття рішення про тримання особи під вартою.
Обставини, на які захисник посилається у поданій апеляційній скарзі, наразі не можуть бути підставами для обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
З огляду на встановлені обставини, відповідно до положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України, обґрунтовано не визначено розмір застави у даному випадку.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою без визначення розміру застави, забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваним ОСОБА_6 .
Відтак, колегія суддів уважає ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення по справі, не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 422, 423 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2025 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3