Справа № 606/2214/24Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С.
Провадження № 33/817/291/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
05 червня 2025 р.
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Худої І.Р.
розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Худої І.Р. на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2025 року,
Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП, провадженням закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Як визнав суд, ОСОБА_1 , 14.03.2025 року о 11 год. 38 хв. в с. Острівець по вул. Центральній Теребовлянської ТГ Тернопільського району Тернопільської області керував транспортним засобом марки «ВАЗ» моделі «21051» з державними номерними знаками (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння кінцівок рук. Пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки автомобіля за допомогою технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6810 та проходження такого огляду в найближчому закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху України.
Крім цього, ОСОБА_1 , 12.10.2024 року об 11 год. 38 хв. в с. Острівець по вул. Центральній Теребовлянської ТГ Тернопільського району Тернопільської області керував автомобілем марки «ВАЗ» моделі «21051», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, оскільки був позбавлений права керування всіма транспортними засобами, чим порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Худа І.Р. просить постанову скасувати в частині адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження у справі закрити, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість та неповне з'ясування судом обставин справи.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що відповідно до змісту ст.35 ЗУ “Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупинити транспортні засоби. Однак, працівниками поліції причина зупинки транспортного засобу не вказано та не було здійснено зупинку транспортного засобу.
Вказує, що обставини керування транспортним засобом ОСОБА_1 , які зазначені у протоколах про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами, оскільки із відеозапису видно нерухомий транспортний засіб із вимкненим двигуном, а обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, є факт керування транспортним засобом.
Також зазначила, що поліцейським передчасно поставлено вимогу ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки перед пропозицією не було названо ознак алкогольного сп'яніння, які виявлено в нього, і тим самим порушено порядок проведення огляду, як це передбачено ст.266 КУпАП та пунктами 5,7,9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015.
Окрім того, апелянт вказує на те, що відеозаписи не можуть вважатись належним та допустимим доказом по справі, оскільки вони мають ознаки невідомого походження, небезперервні, нарізані та містять фіксацію без послідовності розмов та події, містять суттєві розбіжності у даті та часі, які не співпадають з датами та часом, вказаними в протоколах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Вказує, що відсутність безперервного відеозапису ставить під сумнів законність проведення поліцейськими вказаних дій та позбавляє можливості об'єктивно перевірити обставини пов'язані із виявленням та фіксацією адміністративного правопорушення. Таким чином, працівники поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, порушили вимоги ст. 266 КУпАП, ЗУ “Про національну поліцію» та Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018.
Зазначає, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть бути залучені як свідки, тому що є сумніви в їх неупередженості, оскільки із відеоматеріалів справи вбачається, що вони не були присутні протягом усього часу події.
На переконання апелянта, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в контексті ст.251 КУпАП, які б доводи вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Просить скасувати постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Худу І.Р., яка повністю підтримала подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2025року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №271380 від 14 березня 2025 року, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.10.2024 року об 11 год. 38 хв. в с. Острівець по вул. Центральній Теребовлянської ТГ Тернопільського району Тернопільської області керував транспортним засобом марки «ВАЗ» моделі «21051» з д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6810 та проходження такого огляду в найближчому закладі охорони здоров'я відмовився.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі, а доводи апелянта з цього приводу є безпідставними.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудної камери працівника патрульної поліції.
Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля встановлено, ОСОБА_1 12.10.2024 о 11 год. 38 хв. керував транспортним засобом марки «ВАЗ» моделі «21051», д.н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції в с. Острівець по вул. Центральній Теребовлянської ТГ Тернопільського району Тернопільської області. Підставою для зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , стало порушення ним вимог ПДР України, а саме, що він керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар за межами населеного пункту.
Також відеозаписом з нагрудної камери поліцейського зафіксовано, що в ході спілкування з водієм ОСОБА_1 працівники поліції виявили в нього явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, що дало їм підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані сп'яніння.
Таким чином, твердження апелянта про те, що працівниками поліції нібито не повідомлено ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння під час спілкування, не відповідає дійсності та спростовується наявними відеоматеріалами.
На пропозицію працівників поліції пройти на місці зупинки транспортного засобу огляд на стан алкогольного сп'яніння або проїхати для медичного огляду до найближчого закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився, після чого відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП. (файл: 00000_00000020180102204715_0009B mp4; час 00:45-01:50)
Крім того апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 як відразу після зупинки транспортного засобу, так і в подальшому при спілкуванні з працівниками поліції не повідомляв, що не керував транспортним засобом. Натомість, характер його поведінки після зупинки транспортного засобу «ВАЗ 21051», д.н.з. НОМЕР_1 , та в процесі спілкування з працівниками поліції свідчить, що саме він керував вказаним транспортним засобом, що ОСОБА_1 фактично і не заперечував.
Дані обставини також стверджуються рапортом інспектора поліції від 12 жовтня 2024 року. (а.с. 6)
Суд враховує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності з всіма наявними доказами.
Також, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі відсутність фіксації факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та моменту його зупинки, за умови фіксації його перебування на водійському місці автомобіля, без адекватного та логічного пояснення причин такого перебування в транспортному з боку ОСОБА_1 , не може бути достатньою підставою для сумнівів у достовірності відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги стосовно того, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є необґрунтованими, оскільки на наявному в матеріалах справи відеозаписі із нагрудної камери поліцейського об'єктивно зафіксовані обставини події в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такі доводи сторони захисту були предметом детального дослідження суду першої інстанції і отримали належну правову оцінку з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Доводи апелянта про те, що відеозапис, який знаходиться в матеріалах справи є не безперервним, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою нагрудної відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці події та у медичному закладі.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів чи їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду
Що стосується твердження апелянта про невиконання працівниками поліції вимог Інструкції щодо інформування його про порядок застосування вимірювального приладу, пред'явлення сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку є безпідставними, оскільки останній відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, а отже вимірювальна техніка працівниками поліції не використовувалася.
Твердження апелянта про відсутність направлення на огляд на стан алкогольного сп'яніння, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки таке направлення видається у разі проходження такого огляду у медичному закладі, але ОСОБА_1 від зазначеного огляду відмовився. Порушення працівниками поліції процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, апеляційним судом також не встановлено.
Стосовно свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про яких апелянт зазначає, що вони не можуть бути свідками у справі, то апеляційний суд звертає увагу, що місцевий суд, постановляючи рішення, не посилався на їх показання як на доказ у справі і взагалі не зазначав про них у рішенні.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи клопотання захисника про закриття провадження у справі, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2025 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Худої І.Р. залишити без задоволення, а постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя