Справа № 445/21/23 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М.В.
Провадження № 22-ц/811/3874/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
28 травня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Підлужного В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом ,-
В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом.
В обґрунтування позову зазначив, що 24.06.2019 року, близько 08 год. 25хв. у м. Золочеві, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вул. Ак. Павлова - Січових Стрільців відбулось зіткнення автомобіля марки «ВАЗ 21074», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та мотоцикла «Lifan» без реєстраційного номера, водієм якого був ОСОБА_3 , який від отриманих травм помер на місці пригоди, а пасажир мотоцикла «Lifan» ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований у Жовківську ЦРЛ. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав важкі тілесні ушкодження, внаслідок яких йому встановлено другу групу інвалідності та понесено витрати на лікування.
В зв?язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 21074», д.н.з. НОМЕР_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» згідно полісу № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 07.04.2020 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявами про виплату страхового відшкодування пов?язаного витратами на лікування, стійкою втратою працездатності, тимчасовою втратою працездатності та моральною шкодою. Листом від 17.04.2020 ПАТ «СГ «ТАС» повідомило ОСОБА_4 про те, що ПАТ «СГ «ТАС» немає документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження, а тому призупиняє розгляд справи.
Заявою від 28.04.2020 про долучення документів на виплату страхового відшкодування, ПАТ «СГ «ТАС» було надано оригінали видаткових накладних та квитанцій про оплату витрат на лікування в розмірі 46 900,00 грн. та заявлено прохання про збільшення розміру страхового відшкодування витрат на 46 900,00 грн.
Внаслідок ДТП позивач зазнав шкоди, у зв'язку з чим виникло право на його відшкодування за рахунок відповідача, однак по сьогоднішній день виплату страхового відшкодування здійснено не було.
Просив суд стягнути з відповідача на його користь відшкодування витрат на лікування в розмірі 102 182,00 грн., стійкої втрати працездатності в розмірі 75 114,00 грн., тимчасової втрати працездатності в розмірі 6 398,60 грн., моральної шкоди в розмірі 9 214,73 грн., 18 000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу.
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом - задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов'язане з лікуванням у розмірі 89 514,11 грн., страхове відшкодування, шкоди пов'язаної з стійкою втратою працездатності у розмірі 75 114,00 грн., страхове відшкодування, шкоди пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 6 398,60 грн., страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 551,33 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 16 817,40 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь держави 1 935,09 грн. судового збору.
Рішення суду оскаржив відповідач Акціонерне товариство "Страхова група "ТАС".
Вважає, що рішення ухвалене з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення спору.
Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що водій автомобіля «ВА3-21074», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) - хоч і став учасником ДТП, але його поведінка, не була протиправною, адже в його діях не встановлено порушень Правил дорожнього руху, тож підстава для його солідарної відповідальності перед потерпілим незалежно від вини - відсутня.
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 1187 ЦК України (Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки). Однак, до даних правовідносин підлягають застосуванню положення п. 1 ч. 1 статті 1188 ЦК України, оскільки, обов?язок відшкодування шкоди. заподіяної внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки покладається на особу із вини якої завдано шкоду.
Відтак, суд першої інстанції залишив поза увагою, що водій автомобіля ВА3-21074», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , хоч і став учасником ДТП, але його поведінка, не була протиправною і його дії не знаходяться в причинно-наслідковому зв?язку з наслідками ДТП, натомість в причинно-наслідковому зв?язку з наслідками ДТП знаходяться дії водія мотоцикла «Lifan LF200», без реєстраційного номера - ОСОБА_3 . Тому не можна вважати, що ОСОБА_2 , спільно з іншим учасником ДТП ОСОБА_3 , завдав шкоду позивачу - ОСОБА_1 . Таким чиним пілстава для його ( ОСОБА_2 ) особистої чи солідарної відповідальності з іншим учасником ДТП перед позивачем відсутні незалежно від їхньої вини відсутня.
Просять рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, суд першої інстанції виходив з того, що володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобілем «ВАЗ 21074», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , відповідальність якого була застрахована відповідачем АТ "Страхова група "ТАС", була завдана шкода ОСОБА_1 , яку зобов'язаний виплатити страховик замість завдавача шкоди.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності цей Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно- правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Згідно із ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Судом встановлено, що у провадженні відділу розслідувань злочинів у сфері транспорту слідчого перебуває кримінальне провадження № 1201940000000536 від 24.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.06.2019, приблизно о 08:25, у м. Золочів Львівської області ОСОБА_3 , керуючи мотоциклом марки «Lifan LF200», без реєстраційного номера, та рухаючись ним по вул. С. Стрільців порушив вимоги Розділу 1 п. 1.5; Розділу 2 п. 2.3 б), д), 2.9. а) Розділу п. 12.3, п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ N° 1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (відповідно до висновку СМЕ N° 2413/2019-т від 01.07.2019 в крові виявлено етиловий спирт 2,59% (проміле), в сечі - 4,1% (проміле)) та із перевищенням дозволеної швидкості руху в населених пунктах, тим самим позбавивши себе технічної можливості уникнути зіткнення із автомобілем марки «ВА3-21074», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , котрий виїжджав на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг із вулиці Академіка Павлова, в результаті чого відбулося дорожньо-транспортна пригода.
Внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, пасажир мотоцикла марки «Lifan LF200», без реєстраційного номера, ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді рубців в тім'яній ділянці голови справа, в ділянці правої брови, в ділянці правого плеча, перелом склепіння та основи черепа, травматичного субдурального крововиливу, множинних переломів кісток лицевого черепа, перелому кісток носа, перелому правої ключиці, відкритого перелому обох кісток правого передпліччя, множинних саден, ран та синців на тілі, що відносяться тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечні для життя в момент спричинення.
Згідно з постановою про закриття кримінального провадження від 28.04.2023 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000536 від 24.06.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - закрите на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв?язку із смертю особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв?язку з і смертю.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ 21074», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ77335297, страховиком є діючий член МТСБУ.
Згідно виписки № 17493 КНП «Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львів» наслідок отриманих під час ДТП травм ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 24.06.2019 по 08.08.2019.
Відповідно до частин першої і другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З огляду на вказані положення статті 509 ЦК України та з урахуванням вимог статей 11, 22, 23, 599,1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди у повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу, при русі транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи не звільняє відповідача від обов'язку доказування своєї невинуватості. Таким чином, закон зобов'язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1167 ЦК України).
Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли, на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Отже, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1167 ЦК України, тому за загальним правилом перевага у вирішенні вказаного спору мала б надаватися спеціальним нормам.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13.
Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно з частиною другою статті 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода може бути завдана як власникам (володільцям), наприклад, транспортних засобів, так і третім особам, зокрема пасажирам, пішоходам.
Припис частини другої статті 1188 ЦК України застосовний за таких умов: 1) відбулася взаємодія джерел підвищеної небезпеки; 2) потерпілим від неї є інша особа, ніж власники (володільці), наприклад, транспортних засобів; 3) ці власники (володільці) завдали шкоди потерпілому спільно, тобто поведінка кожного із них була неправомірною (зокрема, у разі порушення кожним певних ПДР, що призвело до взаємодії джерел підвищеної небезпеки та завдання внаслідок цього шкоди третій особі).
Тобто встановлення неправомірності діяння кожного з власників (володільців), які спільно завдали шкоди третій особі внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, достатньо для покладення на цих власників (володільців) солідарного обов'язку з відшкодування шкоди. Тоді їхня вина у завданій потерпілому шкоді не має значення, і вони зобов'язані відшкодувати цю шкоду незалежно від такої вини.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункти 36-41, 55.1).
У справі, що переглядається встановлено, що 24.06.2019, у м. Золочів Львівської області відбулося зіткнення автомобіля марки «ВА3-21074», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та мотоцикла марки «Lifan LF200», яким керував ОСОБА_3 .
Внаслідок вказаної ДТП ОСОБА_3 загинув, а пасажир мотоцикла ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження.
Водій автомобіля марки «ВА3-21074», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , хоч і став учасником ДТП, але його поведінка, не була протиправною.
Згідно з постановою про закриття кримінального провадження від 28.04.2023 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000536 від 24.06.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - закрите на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв?язку із смертю особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв?язку з і смертю.
Отже, не можна вважати, що водій автомобіля марки «ВА3-21074», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 спільно і загиблим водієм мотоцикла марки «Lifan LF200», ОСОБА_3 , завдали позивачу ОСОБА_1 шкоду у розмінні положень частини другої статті 1188 ЦК України, яка підлягає відшкодуванню
У справі, що переглядається, не встановлено, що поведінка водія автомобіля марки «ВА3-21074», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , як учасника ДТП, була протиправною.
Таким чином, за відсутності встановленого факту протиправності дій ОСОБА_2 як учасника ДТП, також відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, на підставі статей 1167, 1168 ЦК України.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду потрібно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на висновки апеляційного суду, про відмову в задоволенні позову, з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" слід стягнути судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" -задовольнити.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" слід стягнути судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 2 902 гривні 64 копійки.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 28.05.2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.