Справа № 461/4613/24 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.
Провадження № 22-ц/811/3134/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
04 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Цьони С.Ю.,
з участю: представника позивача - Лубоцької Н.І., представника відповідача - адвоката Яресько Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Яресько Т.В. на рішення Галицького районного суду м.Львова від 17 вересня 2024 року у справі за позовом АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
В червні 2024 року АТ «Ідея Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в розмірі 158830,89 грн. та 3028 грн. судового збору.
Свої вимоги мотивував тим, що 25.11.2021 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено договір кредиту та страхування №Е09.00505.009037663. Згідно з кредитним договором відповідач отримав кредит в розмірі 76000 грн. зі сплатою 55% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно з кредитним договором, що підтверджується меморіальними ордерами. Проте, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором.
Останній платіж відповідачем було здійснено 26.10.2023 року. Сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 08.05.2024 року становить 158830,89 грн. Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 08.05.2024 року.
Відтак, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 04.03.2024 року на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно з даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.
Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 17 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» кошти в розмірі 158830,89 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» витрати на сплату судового збору в розмірі 3028 грн.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Яресько Т.В., подавши апеляційну скаргу.
Не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його необґрунтованим та таким, що ухвалене за неправильного застосування норм матеріального права, за неповного та всебічного з'ясування обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції з незрозумілих Апелянту причин визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та сталій судовій практиці.
Апелянт звертав увагу суду першої інстанції, що позивач не долучив належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження саме того розміру заборгованості, який було заявлено Позивачем і безпідставно стягнуто судом у повному обсязі. Відповідач звертався до банку із проханням надати банківські виписки, проте оскільки Відповідач перебуває за кордоном і не має змоги отримати їх у відділенні банку, в Позивач відмовився надавати виписки в електронній формі, у представника Відповідача відсутня можливість перевірити дійсність нарахованої заборгованості.
Апелянту не зрозуміло, які саме докази лягли в основу такого висновку суду. Більше того - проаналізувавши виписку з 01.01.2000 по 08.05.2024 за рахунком НОМЕР_2 (за стандартом IBAN НОМЕР_1 ), стає очевидно, що в ній відсутній хоча б якийсь запис щодо банківської операції, яка б підтвердила розмір заборгованості 158 830,89 грн.
Дана виписка відображає виключно банківські операції з руху коштів та не містить жодної інформації щодо порядку нарахування та обліку в системі банку платежів (тіла кредиту, строкових відсотків, переведення строкових відсотків у прострочені інших платежів.)
Жодного належного, достовірного та достатнього доказу на підтвердження наявності заборгованості в розмірі 84 635,94 грн. за простроченими процентами Позивачем не надано. Матеріали справи не містять жодного первинного документа, яким підтверджується саме такий розмір заборгованості за процентами.
Просить касувати рішення суду та прийняти нове рішення, в якому позов задовольнити частково, та стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 74 194,95 грн. що складається з залишку заборгованості за основним боргом. В іншій частині позовних вимог - відмовити за безпідставністю та недоведеністю.
06 листопада 2024 року АТ «Ідея Банк» подано відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Яресько Т.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих процентів, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов'язань, не представив суду жодних доказів на спростування вимог позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Встановлено, що 25.11.2021 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено договір кредиту та страхування №Е09.00505.009037663.
Згідно з кредитним договором відповідач отримав кредит в розмірі 76000 грн. зі сплатою 55% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно з кредитним договором, що підтверджується меморіальними ордерами. Проте, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором.
Відповідач у встановлений строк зобов'язання за кредитним договором не виконав.
У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка згідно з довідкою - розрахунком заборгованості станом на 08.05.2024 року становить 158830,89 грн. та складається із наступного: прострочений борг 74194,95 грн.; прострочені проценти 84635,94 грн.
Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 08.05.2024 року.
У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 04.03.2024 року на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно даної вимоги позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також суму пені, нарахованої по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
ОСОБА_1 не заперечує факт підписання кредитного договору, власних розрахунків заборгованості на спростування позиції позивача не надає.
Підписавши вказаний договір відповідач підтвердила той факт, що була повністю проінформована про умови кредитного договору, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.
Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, атому така не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яресько Т.В. - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 17 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 04 червня 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.