Справа № 461/5487/24 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.
Провадження № 22-ц/811/3310/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
04 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Цьони С.Ю.,
з участю: представника апелянта Чумак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Орізон» на рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 жовтня 2024 року у справі за позовом Кредитної спілки «Орізон» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних,
В червні 2024 року Голова правління КС «Орізон» Чумак О.В. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідача на користь кредитної спілки інфляційні збитки та три відсотки річних в розмірі 156767,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 14.05.2009 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №117, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 9 000,00 грн., строком на шість місяців з оплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 60% річних. Представник позивача зазначив, що кредитною спілкою було надано ОСОБА_1 в користування на строк згідно підпункту 2.1 кредитного договору кредитні кошти в розмірі 9000 грн., однак останній свої зобов'язання перед позивачем за кредитним договором не виконав в повному обсязі, а відтак кредитна спілка була змушена звернутися в суд за захистом свого особистого майнового права та інтересу. Представник повідомив, що Шевченківським районним судом м.Львова видано судовий наказ №2Н-160/2010 від 12.02.2010 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 11 987,94 грн. та судові витрати в розмірі 89,94 грн., всього на суму 12 077,88 грн. Окрім того, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17.02.2014 №461/13784/13-ц вирішено стягнути із ОСОБА_1 8 418,08 грн. боргу за кредитним договором №117 від 14.05.2009 та судові витрати в розмірі 229,40 грн., всього на суму 8 647,48 грн. Також, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.09.2017 №461/4582/17 вирішено стягнути із ОСОБА_1 37 365,80 грн. заборгованості за кредитним договором №117 від 14.05.2009 та судовий збір в розмірі 1 600 грн., всього на суму 38 965,80 грн. Представник позивача повідомив, що відповідачем лише частково погашено заборгованість по відсотках за користування кредитом, а залишок заборгованості станом на 17.06.2024 становить 52 778,01 грн. Оскільки, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо вчасного повернення кредитних коштів та процентів за користування ними, чим порушив умови Кредитного договору, відтак позивач просить суд стягнути з нього інфляційні збитки, 3% річних нараховані за період часу з 20.09.2017 по 01.07.2019 в розмірі 43 337,24 грн. та інфляційні збитки, 3% річних нараховані за період часу з 01.07.2019 по 30.06.2024 в розмірі - 113 430,49 грн. Просив позов задоволити.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 09 жовтня 2024 року позов Кредитної спілки «Орізон» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Орізон» 4495 (чотири тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 43 коп., з яких 3410,95 грн. - інфляційні втрати та 1084,48 грн. - 3% річних.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 86 (вісімдесят шість)грн. 83 коп. судового збору.
Стягнуто з Кредитної спілки «Орізон» на користь держави 2941 (дві тисячі дев'ятсот сорок одна) грн. 17 коп. судового збору.
Рішення суду оскаржила Кредитна спілка «Орізон», подавши апеляційну скаргу.
Не погоджується з рішенням суду.
Вказує, що у винесеному рішенні Галицького районного суду м.Львова у справі №461/5487/24 від 09 жовтня 2024 року судом не враховано заявлені позивачем вимоги щодо встановленого за погодженого сторонами у кредитному договорі строкиу позовної давності.
За умовами кредитного договору (п. 9.5), сторони погодили, що до правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього договору застосовується позовна давність тривалістю 5 років. 9.5 До правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього Договору застосовується строк позовної давності тривалістю у 5 років (ст.259 ЦК України). Суд, перевіривши розрахунок позивача, не погодився із 5-ти річним періодом нарахування інфляційних втрат та 3% річних, встановивши його з 19.06.2021 по 23.02.2022.
Проте, судом не було проведено розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, який здійснюється на цьому ж калькуляторі https://ips.ligazakon.net/calculator/ff та становить 6 184,42 грн. (додаток 3).
Вказує, що загальна сума нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період, встановлений судом з 19.06.2021 по 23.02.2022, становить - 10 679,85 грн.
Просить рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення у справі №461/5487/24 за позовом Кредитної спілки «Орізон» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних на користь кредитної спілки "Орізон".
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта Чумак О.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції перевіривши розрахунок позивача, не погодився з періодом нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Суд взяв за основу розрахунку загальну суму за тілом кредиту стягнуту судовим наказом №2Н-160/2010 від 12.02.2010, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17.02.2014 у справі №461/13784/13-ц, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.09.2017 у справі №461/4582/17, у розмірі 52778,01 грн. та період розрахунку з 19.06.2021 по 23.02.2022.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Встановлено, що 14.09.2009 між Кредитною спілкою «Орізон» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №117, згідно якого останній отримав кредит в сумі 9 000,00 грн. строком на шість місяців з оплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 60% річних (а.с.4-5).
Шевченківським районним судом м.Львова видано судовий наказ №2Н-160/2010 від 12.02.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Орізон» заборгованості за кредитним договором в розмірі 11 987,94 грн. та судові витрати в розмірі 89,94 грн., всього на суму 12 077,88 грн. (а.с.7-8).
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17.02.2014 №461/13784/13-ц вирішено стягнути із ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Орізон» 8 418,08 грн. боргу за кредитним договором №117 від 14.05.2009 та судові витрати в розмірі 229,40 грн., всього на суму 8 647,48 грн. (а.с.9).
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.09.2017 №461/4582/17 вирішено стягнути із ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Орізон» 37 365,80 грн. заборгованості за кредитним договором №117 від 14.05.2009 та судовий збір в розмірі 1 600 грн., всього на суму 38 965,80 грн. (а.с.10).
За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому в ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Зазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
З аналізу вказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу (див. п 41. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18)).
Отже, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, які не виконані боржником в повному обсязі, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 757/37126/18 (провадження № 61-406св21) загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).
Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов'язок суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, провадження № 12-302гс18).
Як вказано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 296/7213/15 (провадження № 61-10125св21),суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Відповідно до пункту 9.5 кредитного договору № 117 від 14 травня 2009 року до правовідносин, пов'язаних з укладеннм та виконанням договору застосовується строк позовної давності тривалістю 5 років.
На вищенаведене суд першої інстанції не звернув уваги, та помилково обрахував суму коштів, що підлягала до стягнення в межах 3-х років.
Позовна заява Кредитної спілки «Орізон» з доданими до неї документами надіслана на адресу суду першої інстанції поштовими засобами зв'язку та здана на пошту 19.06.2024 року, що підтверджується конвертом.
Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом саме 19.06.2024 року, відтак, в останнього виникло право на звернення до суду з вимогою про стягнення суми коштів в межах 5 -ти років, починаючи з 19.06.2019 року.
В Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який у подальшому продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», та який діє до цього часу.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд бере до уваги, що відповідач станом на дату звернення КС «Орізон» до суду з даним позовом має невиконане грошове зобов'язання за кредитним договором, який встановлено рішенням судовим наказом №2Н-160/2010 від 12.02.2010, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17.02.2014 у справі №461/13784/13-ц, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.09.2017 у справі №461/4582/17, у розмірі 52778,01 грн.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що період нарахування відповідачу втрат від інфляції, 3-ох % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання слід обраховувати за період з 19.06.2019 року по 23.02.2022 року.
Так, розрахунок 3% річних проводиться за формулою: RPS=S*Q*V/D/100, де S - сума заборгованості, Q - кількість днів прострочки, V - 3%, D - кількість днів у році, 100 - 100% (52 778,00 x 981 x 3 %: 365 : 100 = 4251, 16 грн.)
Розрахунок здійснюється за формулою IIc (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.19349072
Інфляційне збільшення: 52 778,01 x 1.19349072 - 52 778,01 = 10 212,06 грн.
Зазначений вище розрахунок 3% річних та інфляційних втрат проведений судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті LIGA 360 за посиланням: https://ips.ligazakon.net/calculator/ff.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна сума 14 463, 22 грн., з яких 10 212, 06 грн. - інфляційні втрати; 4251, 16 грн. - 3% річних, а відтак позов підлягає частковому задоволенню.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 жовтня 2024 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким позов задоволено частково, таким чином, колегія суддів здійснює розрахунок судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу Кредитної спілки «Орізон» - задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 жовтня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Кредитної спілки «Орізон» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Орізон» 14 463 грн. 22 коп., з яких 10 212,06 грн. - інфляційні втрати та 4 251, 16 грн. - 3% річних.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 279 грн. 35 коп. судового збору.
Стягнути з Кредитної спілки «Орізон» на користь держави 2 748 грн. 65 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Орізон» - 335, 23 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 04 червня 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.