Справа № 308/2120/24
02.06.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 31 грудня 2023 року о 01.55 год. в м. Ужгород, вул. Шумна, 25, керував транспортним засобом марки «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився 31.12.2023 о 02 год. 09 хв. в м. Ужгород, вул. Шумна, 25, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та у відповідності до п. 3 ст. 293 КУпАП закрити справу. Вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки його вина є недоведеною, в стані алкогольного сп'яніння він не керував та умислу керувати не мав, та алкогольні напої не вживав, від проходження освідчення на стан сп'яніння не відмовлявся, а лише заперечував на дотриманні процедури передбаченої законодавством. Зазначає, що він наполягав на проведенні належного освідчення (в присутності представників командування або військової служби правопорядку) в медичному закладі для встановлення можливого стану сп'яніння, однак суд першої інстанції до уваги це не взяв, проігнорував принципи верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, недостатньо аргументовано мотивував своє рішення, ухвалив його на припущеннях, а також допустив неправильність при застосуванні норм права.
Будучи неодноразово належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 , його захисник-адвокат Співак О.М.на розгляд справи не з'явилися. Проте адвокат Співак О.М.направив заяву про відкладення розгляду даної справи на інший термін, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець Станом на 02 червня 2025 року перебуває в службовому відрядженні, по захисту України від збройної агресії в східних регіонах держави.
Апеляційним судом зазначена заява захисника до уваги не приймається, оскільки за клопотанням захисника розгляд справи вже неодноразово відкладався, а також враховуючи тривалий час перебування справи в провадженні суду апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість перегляду постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст. 294 КУпАП за відсутності учасників судового провадження.
У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №412592 від 31.12.2023, - ОСОБА_1 31 грудня 2023 року о 01.55 год. в м. Ужгород, вул. Шумна, 25, керував транспортним засобом марки «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився 31.12.2023 о 02 год. 09 хв. в м. Ужгород, вул. Шумна, 25, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вина стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №412592 від 31.12.2023 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та в якому викладено обставини вчинення адміністративного правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №535202 від 31.12.2023 року, згідно якої застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. за скоєне адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП, а саме за те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , 31.12.2023 року о 01.55 год. в м. Ужгород, вул. Шумна, 25, під час руху на транспорному засобі обладнаному засобами пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем бпезпеки, чим порушив вимоги п.2.3в ПДР України; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.12.2023 02 год. 09 хв., з якого слідує що направляється на огляд ОСОБА_1 , у такому поліцейським зазначено про виявлені в результаті огляду ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів; розпискою ОСОБА_1 від 31.12.2023, якою останній підтвердив факт залишення на зберігання транспортного засобу марки «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_2 , від підпису якої останній відмовився, про що вказано у такій; відеозаписом з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, який додано до матеріалів протоколу, та з якого вбачається, що водій транспортного засобу марки «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 був зупинений працівниками патрульної поліції 31.12.2023, водію було повідомлено причину зупинки, а саме, що він не був пристебнутий ременем безпеки та перевірено документи водія ОСОБА_1 . При спілкуванні працівник поліції виявив у водія ознаки алкогольного сп'яніння та пред'явив вимогу пройти огляд на місці зупинки на приладі «Драгер», чи в медичному закладі, на що водій відповів: «Я не буду Драгер, буду їхати в лікарню». Працівник поліції запропонував водію сідати в їх службовий транспортний засіб щоб їхати в медзаклад, але ОСОБА_1 в автомобіль до працівників поліції не сідає, починає говорити, що завтра їде на службу, що не може не з'явитися. Також пасажири, які їхали разом із ОСОБА_1 в автомобілі вийшли з автомобіля підійшли до працівників поліції, почали задавати їм різні запитання: «яка причина зупинки», говорити що їх незаконно зупинили. Після чого, працівник поліції знову звернувся до водія ОСОБА_1 з питанням чи буде він проходити огляд на стан сп'яніння, на що ОСОБА_1 почав говорити, що не був за кермом. Працівник поліції роз'яснював водію, що така поведінка буде розцінюватися, як відмова від проходження огляду. В подальшому, на запитання інспектора в черговий раз до водія, чи буде він проходити огляд на стан сп'яніння на місці, на що ОСОБА_1 відповів: «тут ні», «чекаємо», працівник поліції знову запитав: «чи будете проходити огляд в лікаря?» на що водій ОСОБА_1 відповів: «ні». Після вказаних відповідей працівник поліції повідомив водію, що о 02.09 год. зафіксовано його відмову від огляду на стан сп'яніння і що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, також водію були роз'яснені права та в подальшому складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, який було зачитано ОСОБА_1 , проте останній такий не підписав, оскільки відмовився.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи - є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, передбачено ст. 266 КУпАП, оскільки відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не відмовлявся, а лише заперечував на дотриманні процедури передбаченої законодавством, апеляційний суд також відхиляє. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП. Тому, апеляційний суд вважає, що поліцейськими не порушено будь-яких нормативно-правових актів, які регулюють порядок направлення водіїв на огляд з метою визначення стану алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 з приводу незаконних дій працівників поліції матеріали провадження не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ними лише під час подачі апеляційної скарги, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього.
Інші доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення працівниками поліції складено з порушеннями ст.256 КУпАП, нічим не підтверджуються. Всі матеріали справи зібрані працівниками поліції, які діяли в межах своїх повноважень, а протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 130 КУпАП щодо водія ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256КУпАП. Більш того, такі доводи не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення, оскільки не є такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до ст. 252 КУпАП, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновок суду першої інстанції, про керування ним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та відмову особи від проходження у встановленому порядку освідчення на стан алкогольного сп'яніння, чим порушено п. 2.5 Правил дорожнього руху, жодним чином неспростовано. Інші доводи апелянта до уваги на приймаються, оскільки вони не обґрунтовані.
За таких обставин, посилання захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.
На ОСОБА_1 накладено стягнення в межах санкції частини першої ст. 130 КУпАП, яке є безальтернативним за вчинення даного правопорушення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, таке порушення Правил дорожнього руху України, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
Також апеляційний суд окремо звертає увагу на правові позиції Європейського суду з прав людини, висловленні у рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), де ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Тож, ОСОБА_1 , як і ті, хто реалізував своє право володіти автомобілями та їздити на них - погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Отже, водій ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
При розгляді справи апеляційний суд не встановив порушень законодавства про адміністративні правопорушення суддею суду першої інстанції, які ставили б під сумнів його висновки, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування постанови судді.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага