Справа № 454/1392/24
26 травня 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
за участю секретаря Калиш В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач звернулася до суду з даним позовом та просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташовані по АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який все належне на день смерті майно заповів їй.
Нотаріусом видано свідоцтво про право на спадину - земельну ділянки та відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину - житловий будинок, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності спадкодавця на це майно.
Право власності на будинок не було зареєстровано з огляду на чинне на час будівництва законодавство (1977 рік забудови), яке не передбачало реєстрації права власності на нерухоме майно.
Представник позивача - адвокат Матвійчук Г.М. подала заяву, в якій позов підтримала та просила розгляд справи проводити у її та позивачки відсутності.
Представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі, проти позову не заперечив.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно виписки з погосподарської книги за 1977-1979 роки, головою клгоспного двору в АДРЕСА_1 , був ОСОБА_2 та до складу сім'ї належали дружина ОСОБА_3 , дочка (позивачка) ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 .
З технічного паспорта встановлено, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 завершено в 1977 році. Даний будинок складається з коридору площею 6,6кв.м, кухні площею 21,4кв.м, санвузла площею 6,9кв.м, коридору площею 7,5кв.м, житлової кімнати площею 12,3кв.м, житлової кімнати площею 17,7кв.м, житлової кімнати площею 21,7кв.м, житлової кімнати площею 11.8кв.м. Загальна площа будинку складає 63,5кв.м, загальна площа - 105,9кв.м.
Відповідно до довідки №674 від 07.02.2024р. та Інформації з Дерджавного реєстру речових прав на нерухоме майно, житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрований.
Відповідно до заповіту від 18.05.2004р., ОСОБА_2 все належне на день смерті майно заповів своїй дочці - позивачці ОСОБА_6 .
З свідоцтва про народження, свідоцтва ро розірвання шлюбу, свідоцтва про одруження встановлено, що ОСОБА_2 є батьком позивачки, яка внаслідок реєстрації двох шлюбів змінювала прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » та надалі на « ОСОБА_9 ».
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено з свідоцтва про смерть.
Позивачка ОСОБА_1 успадкувала після смерті батька ОСОБА_2 земельні ділянки, про що нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину.
Також, постановою нотаріуса від 14.02.2024р. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що право власності спадкодавця ОСОБА_2 на дане майно не зареєстровано.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність).
Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).
У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319).
В той же час, відсутність реєстрації права власності на вказаний житловий будинок за первинним забудовником є перешкодою в реєстрації права власності на такий за позивачами та реєстрації прав на земельну ділянку, на якій він розташований.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також уразі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
Згідно частин першої, другої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що за позивачем підлягає визнанню право власності на спірний житловий будинок, який споруджений 1977 року до набуття чинності законодавством, яке передбачало порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, однак щодо нього не зареєстровано право власності за первинним забудовником (спакдодавцем).
З огляду на зазначене, суд визнає позов підставним.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями і спорудами.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Сокальська міська рада Львівської області, ЄДРПОУ:26205171, місцезнаходження: вул.Шептицького,44, м.Сокаль, Львівська область.
Головуючий: М. Я. Адамович