іменем України
03 червня 2025 рокуСправа №451/931/25
Провадження № 2-о/451/53/25
Радехівський районний суд Львівської області у складі
головуючого судді Семенишин О.З.,
секретаря судового засідання Федорук І.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Радехів цивільну справу №451/931/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,
Стислий виклад позиції заявника
2 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі заявою, заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, а саме: видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , а саме:
- заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 , тобто у житловому будинку АДРЕСА_1 ;
- заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
- заборонити наближатися на відстань до 100 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , тобто до житлового будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог заявник покликається на те, що 5 вересня 1992 року між нею та ОСОБА_2 Березівською сільською радою Львівської області було зареєстровано шлюб, який 16 серпня 2022 року розірвано рішенням Радехівського районного суду Львівської області (справа №451/441/22). Підставою для розірвання шлюбу слугувала розбіжність поглядів сторін щодо взаємних сімейних обов'язків. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 продовжував негативно ставитися до заявника, зокрема принижував її психологічно, виражався до неї нецензурною лайкою, завдавав фізичного та духовного болю, внаслідок чого декілька разів ОСОБА_1 викликала поліцію, що фіксувала вказані обставини. Неадекватна поведінка ОСОБА_2 щодо заявника з 2022 року набула систематичності і на неодноразові заяви ОСОБА_1 працівники поліції відносно ОСОБА_2 (кривдника) складали протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, які були предметом розгляду Радехівським районним судом Львівської області, що підтверджується відомостями у ЄДРСР та постановами суду в справах №451/400/23, №451/1368/23, №451/717/25 та №451/769/25. Окрім цього, 08.05.2025 працівниками ВП №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області стосовно ОСОБА_2 було складено терміновий заборонний припис, серії АА №340239, проте кривдник і надалі продовжує психологічне насильство щодо заявника (а.с.3-5).
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Суд своєю ухвалою прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, відкрив провадження у справі в порядку окремого провадження та витребував у Радехівського районного суду Львівської області матеріали адміністративних справ №451/400/23, №451/1368/23, 451/717/25, 451/769/25 (а.с.1-2).
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, з врахуванням ч. 2 ст. 350-5 ЦПК України (суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду) (а.с.22,23).
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, з врахуванням ч. 2 ст. 350-5 ЦПК України (суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду), причину неявки до суду не повідомив (а.с.24).
Відповідно до ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Позиція суду
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України визначено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Дослідивши та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд вважає, що заяву необхідно задовольнити з таких підстав.
Установлені судом фактичні обставини справи
5 вересня 1992 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Березівською сільською радою Львівської області було зареєстровано шлюб, який 16 серпня 2022 року розірвано рішенням Радехівського районного суду Львівської області (справа №451/441/22). Після розірвання шлюбу під час спільного проживання ОСОБА_2 постійно вчиняв відносно ОСОБА_1 фізичне та психологічне насильство.
Так, постановою Радехівського районного суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі 451/400/23, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення №451/400/23 (3/451/257/23) та зазначеної вище постанови суду видно, що ОСОБА_2 був притягнутий судом до адміністративної відповідальності за скоєння домашнього насильства, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 біля 10 год 30 хв АДРЕСА_2 , за місцем проживання вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , в ході якого виражався нецензурними словами, словесно погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди її психологічному здоров'ю, у зв'язку з чим його дії кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 173-2 КУпАП.
Крім того, постановою Радехівського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2023 року у справі 451/1368/23, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення №451/1368/23 (3/451/736/23) та зазначеної вище постанови суду видно, що ОСОБА_2 був притягнутий судом до адміністративної відповідальності за скоєння домашнього насильства, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19 год 00 хв в АДРЕСА_1 , за місцем проживання вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 в ході якого ображав її нецензурними словами, словесно погрожував фізичною розправою, у зв'язку з чим його дії кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 173-2 КУпАП.
Відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно кривдника ОСОБА_2 та постраждалої особи ОСОБА_1 09.09.2023 рівень небезпеки визначений як середній.
Також, постановою Радехівського районного суду Львівської області від 5 травня 2025 року у справі 451/717/25, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення №451/717/25 (3/451/380/25) та зазначеної вище постанови суду видно, що ОСОБА_2 був притягнутий судом до адміністративної відповідальності за скоєння домашнього насильства, а саме: ОСОБА_2 , 19.04.2025 біля 10 год 00 хв в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_1 , а саме ображав її нецензурними словами, словесно погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю, у зв'язку з чим його дії кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Згідно з формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно кривдника ОСОБА_2 та постраждалої особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 рівень небезпеки визначений як низький.
Крім того, постановою Радехівського районного суду Львівської області від 22 травня 2025 року у справі 451/769/25, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення №451/769/25 (3/451/412/25) та зазначеної вище постанови суду видно, що ОСОБА_2 був притягнутий судом до адміністративної відповідальності за скоєння домашнього насильства, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 о 12 год 00 хв в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_1 в ході якого ображав її нецензурними словами, внаслідок чого завдано шкоди її психічному здоров'ю, у зв'язку з чим його дії кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно кривдника ОСОБА_2 та постраждалої особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 рівень небезпеки визначений як низький.
Згідно з терміновим заборонним приписом стосовно кривдника, серії АА №340239 від 08.05.2025, ОСОБА_2 зобов'язано залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_1 строком на 5 діб з 13 год 20 хв 08.05.2025 до 13 год 20 хв 13.05.2025.
Норми права, які застосував суд
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до пунктів 3, 5 - 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особа, яка постраждала від домашнього насильства, - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що сфера дії законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 4 зазначеного вище Закону основними засадами запобігання та протидії домашньому насильству, є 1) гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; 2) належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 3) врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих, дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 4) визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; 5) повага та неупереджене і небайдуже ставлення до постраждалих осіб з боку суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 6) конфіденційність інформації про постраждалих осіб та осіб, які повідомили про вчинення домашнього насильства; 7) добровільність отримання допомоги постраждалими особами, крім дітей та недієздатних осіб; 8) врахування особливих потреб та інтересів постраждалих осіб, зокрема осіб з інвалідністю, вагітних жінок, дітей, недієздатних осіб, осіб похилого віку; 9) ефективна взаємодія суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, з громадськими об'єднаннями, неурядовими організаціями, засобами масової інформації та іншими заінтересованими особами.
Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
В свою чергу ч. 1 - 4 ст. 26 цього Закону встановлено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до преамбули Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» його мета саме у запобіганні та протидії домашньому насильству. При цьому важливою є і встановлена послідовність двох зазначених завдань. Обмежувальний припис визначений у цьому законі як один з інструментів досягнення відповідних завдань. Метою реалізації обмежувального припису в межах ЦПК України є саме реалізація тимчасової перестороги, тимчасового заходу захисту на підставі оцінки ризиків здійснення домашнього насильства або його повторення. Це відповідає висновку, зробленому Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 року у справі №756/3859/19.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративне правопорушення та Кримінальним кодексом України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Згідно з висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 28 квітня 2020 року у справі №754/11171/19 (провадження № 61-21971 св 19) тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Саме на захист людини, її життя і здоров'я, недоторканості та безпеки спрямоване обґрунтоване застосування обмежувального припису.
Мотивована оцінка та висновки суду
Строк дії обмежувального припису має бути пропорційним і достатнім та визначається судом із урахуванням оцінки ризиків. Тимчасові обмеження прав особи, що здійснює домашнє насильство, мають бути пропорційними меті застосування щодо неї обмежувального припису. Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП) може бути підставою для застосування заходів обмежувального припису.
Видача обмежувального припису є обов'язковою в разі доказово обґрунтованого постійного використання у безпосередньому спілкуванні або переписці з колишнім чоловіком/дружиною та дітьми погроз, у тому числі фізичною розправою, вживанням щодо них ненормативної лексики, образ та приниження, які кваліфікуються як домашнє насильство у формі психологічного насильства.
Докази, що знаходяться у матеріалах справи, в своїй сукупності в достатній мірі підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 дій, що підпадають під ознаки домашнього насильства, визначені ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та набуття ними статусу особи, які постраждали від домашнього насильства в розумінні ст. 1 вказаного Закону.
Фактичні обставини справи свідчать про системний характер відповідних дій з боку кривдника по відношенню до заявниці, а також про наявність ризиків їх повторення в майбутньому.
Приймаючи рішення про видачу обмежувального припису, на переконання суду існує вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 , настання можливих тяжких наслідків його вчинення.
Суд ураховує вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та те, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника ОСОБА_2 , який може вживатися лише в інтересах постраждалої особи ОСОБА_1 та у разі настання певних факторів та ризиків.
Судом беруться до уваги форми домашнього насильства, яким піддавалася ОСОБА_1 , та враховані ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві, що узгоджується з правовими висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18, провадження № 61-4830св19; від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц, провадження № 61-12915св19; від 17 червня 2020 року у справі № 509/2131/18, провадження № 61-271св19; від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19, провадження № 61-23053св19; від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, провадження № 61-16103св20, від 09 лютого 2022 року у справі № 607/10853/21, провадження № 61-20491св21.
ОСОБА_1 як жертва домашнього насильства, з урахуванням та оцінкою наявних ризиків потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки ігнорування заінтересованою особою застосованих працівниками поліції та судом до нього заходів впливу, повторюваність вчинення ним протиправних дій щодо заявника, дають підстави вважати вірогідним продовження чи повторне вчинення кривдником до заявниці психологічного та фізичного насильства.
За таких обставин, оцінюючи ризики у цій справі і вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, ймовірні наслідки від його вчинення, суд доходить висновку про необхідність видати стосовно ОСОБА_2 обмежувальний припис на термін шість місяців у виді: заборони перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 , тобто у житловому будинку АДРЕСА_1 ; заборони вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; заборони наближатися на відстань до 100 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , тобто до житлового будинку АДРЕСА_1 .
Суд зауважує, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ризиків.
Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство.
Суд зазначає, що Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Щодо судових витрат
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. 4, 13, 19, 211, 258-259, 263-265, 315 - 319, 350 -5 ЦПК України, суд,
задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого на АДРЕСА_1 , на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
- заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 , тобто у житловому будинку АДРЕСА_1 ;
- заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
- заборонити наближатися на відстань до 100 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , тобто до житлового будинку АДРЕСА_1 .
Обмежувальний припис видати строком на 6 (шість) місяців.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Про видачу обмежувального припису повідомити ВП №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Лопатинської селищної ради.
Учасники процесу
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована та проживає на АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет: відсутній.
Заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет: відсутній.
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Рішення суду виготовлено 3 червня 2025 року.