Провадження № 22-ц/803/484/25 Справа № 203/4398/23 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф. М Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
03 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,
- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця»,
на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровськавід 17 червня 2024 року, -
03.06.2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив суд:
- прийняти додаткове рішення про стягнення з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровськавід 17 червня 2024 року заяву представника позивача (заявника) про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності задоволено частково.
Стягнуто з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
23.07.2024 року від Акціонерного товариства «Українська залізниця»надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування додаткового рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровськавід 17 червня 2024 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що представник позивача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення 03.06.2024 року, вже після розгляду справи в апеляційному суді та набрання рішення суду першої інстанції законної сили, оскільки справа 203/4398/23 в апеляційному суді була розглянута 09.04.2024 року, тобто через два місяці, а з моменту ухвалення рішення судом минуло більше року.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 270 ЦПК України позивач звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення з пропуском строку встановленого ст. 270 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Мандрика М.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Інші учасники належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (том 2, а.с.13), у судове засідання не з'явились, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2023 року було повністю задоволено позов ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнано протиправним та скасовано наказ Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 289/н від 13.07.2023 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного інженера структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» Мандрика Максима Михайловича щодо оголошення йому догани, відповідно до ст. 147 КЗпП України, стягнуто з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; код ЄДРПОУ 40081237) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Постановою Дніпровського апеляційного суду 09.04.2024 року було залишено без задоволення апеляційну скаргу представника Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2023 року - без змін.
У позовній заяві від 11.08.2023 року представник позивача - адвокат Хоменко А.С. вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, які складають, зокрема, 9000,00 грн - витрати на правову допомогу. На підтвердження вказаних тверджень представник позивача надав суду копії: договору про надання правової допомоги №21/07/23-ДН від 21.07.2023 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Приват юрист» в особі заступника керівника Хоменка Андрія Семеновича (Адвокатське об'єднання) та ОСОБА_1 (клієнт), про надання Адвокатським об'єднанням правової допомоги клієнту; акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №21/07/23-ДН від 21.07.2023 року на суму 9000,00 грн; квитанції від 21.07.2023 року на суму 3000,00 грн, за якою ОСОБА_1 вніс Адвокатському об'єднанню «Приват юрист» оплату у розмірі 3000,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги №21/07/23-ДН від 21.07.2023 року; ордера на надання правничої (правової) допомоги від 21.07.2023 року, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №21/07/23-ДН від 21.07.2023 року.
За умовами договору, за послуги, що надаються Адвокатським об'єднанням, клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар, остаточний розмір якого та порядок оплати встановлюється, згідно з актом приймання-передачі наданих послуг (п.3.1 розділу 3 договору).
Витрати Адвокатського об'єднання, понесені у зв'язку із виконанням доручень клієнту (поїздки, відрядження, поштові витрати, оплати державного мита та інші витрати) оплачуються клієнтом не пізніше наступного дня, згідно з виставленим Адвокатським об'єднанням рахунком (який може бути як в усній, так і в письмовій формі) (п. 3.3 розділу 3 договору).
Відповідно до умов акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №21/07/23-ДН від 21.07.2023 року, сторони за договором домовились, що вартість послуг за договором становить: 9000,00 грн (п. 1 акту). Сторони погодили надання та оплату таких юридичних послуг: надання консультації з правових питань, що стосуються трудового законодавства, - 1 година - 1000,00 грн, підготовка та подача позовної заяви про визнання протиправним та скасування наказу регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 13.07.2023року №289/н про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 - 8 годин - 8000,00 грн, загалом - 9000,00 грн (п. 2 акту). Цей Акт прийому-передачі наданих послуг є підставою для їх оплати в порядку і строки, встановлені договором (п. 4 акту). Оплата послуг за вказаним договором здійснюється в такому порядку: 3000 гривень сплачуються в день укладення договору, 3000 гривень сплачується до 21.08.2023 року, 3000 гривень сплачуються до 21.09.2023 року (п. 5 акту). Цим актом сторони підтверджують, що відповідно до умов договору надання правової допомоги від 21.07.2023 року роботу виконано (надано послуги) повністю, жодних претензій та зауважень щодо надання правової допомоги у сторін немає (п. 6 акту).
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Аналіз викладеного вище вказує, що позивачу була надана у справі професійна правнича допомога адвокатом Хоменком М.М. на підставі договору про надання правової допомоги від 21.07.2023 року. Як зазначив представник позивача, позивачу була надана правова допомога у справі №203/4398/23 на суму 9000,00 грн, що підтверджується, зокрема, актом прийму-передачі наданих послуг, квитанцією на суму 3000,00 грн. Водночас суд, вирішуючи вимоги заяви позивача, бере до уваги умови договору, якими визначений порядок оплати послуг адвоката та положення акту прийому-передачі наданих послуг, за якими передбачено, що 3000 грн сплачуються клієнтом в день укладення договору, тобто 21.07.2023 року, 3000 грн - до 21.08.2023 року, 3000 грн - до 21.09.2023 року.
На підтвердження сплати гонорару адвоката сторона позивача надала суду копію квитанції від 21.07.2023 року у розмірі 3000,00 грн. Проте позивач не надав суду доказів дотримання ним умов договору та сплати витрат на правничу допомогу в іншій частині, тобто у розмірі 6000,00 грн, з огляду на те, що в акті встановлено порядок їх сплати. Крім того, суд бере до уваги те, що справу було розглянуто судом першої інстанції - 12.10.2023 року, а переглянуто судом апеляційної інстанції - 09.04.2024 року. Тобто позивач не був позбавлений права подати до суду докази сплати ним витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині у розмірі 6000,00 грн, в тому числі разом із заявою про ухвалення додаткового рішення від 03.06.2024 року. Проте таких доказів стороною позивача подано не було, а усні пояснення представника позивача про те, що позивач дійсно сплатив ці грошові кошти у загальному розмірі 9000,00 грн не є належним та допустимим доказом сплати позивачем цих коштів. Тим більше, що сторони договору про правову допомогу обумовили між собою порядок сплати гонорару адвоката, доказів дотримання якого у повному обсязі суду не надано. При цьому рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку щодо необхідності часткового задоволення вимог заяви, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. Саме таку суму витрат позивача на професійну правничу допомогу суд вважає співмірною, розумною та пропорційною, з огляду на встановлені обставини справи щодо доведення розміру таких витрат.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.
Згідно п. 3 ч. 1 ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішенняв тому самому складі протягом десятиднів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку,що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009, справа №1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України(справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи,кваліфікація і досвід адвоката,фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-цвказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Згідно Рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Встановивши вказані обставини судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Крім того, попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс було заявлено ще в позовній заяві.
При таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровськавід 17 червня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 03.06.2025 року.
Судді: