Справа № 752/3597/25
Провадження по справі № 1-кс/752/4489/25
іменем України
"26" травня 2025 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання представника власника майна ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42024100000000205 від 06.05.2024за ознаками кримінального правопорушення, передбаченного ч.4 ст. 191 КК України
за участю:
представника власника майна - ОСОБА_3
встановив:
22 травня 2025 року представник власника майна ОСОБА_3 в інтересах власника майна - ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді із клопотанням ро скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42024100000000205 від 06.05.2024.
В обґрунтування клопотання представник зазначила, що 26.02.2025 на підставі слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.02.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого серед виявлено та вилучено мобільний телефон Samsung Galaxy A34 5G RFCW715NEVD, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , разом із сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_3 . Вказане майно постановою слідчого визнано речовими доказами. За наслідками розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя дійшов висновку, що виявлене та вилучене майно відповідає критеріям речового доказу згідно ст. 98 КПК. У зв'язку з чим, з метою збереження речових доказів, ухвалою слідчого судді від 04.03.2025 накладено арешт на належній ОСОБА_4 мобільний телефон. Представник вказує, що до даного часу органом досудового розслідування не повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, з часу накладення арешту минуло понад два місяці і за цей час орган досудового розслідування мав можливість провести всі необхідні слідчі дії та інші процесуальні дії для вилучення інформації з мобільного телефону, а отже, вважає, що потреба у подальшому арешті зазначеного майна, на даний час відпала.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 клопотання підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.
Прокурор ОСОБА_5 на виклик суду не з'явився. Заперечень на клопотання не подавав.
Розглянувши клопотання, вислухавши доводи власника майна та його представника, дослідивши додані до нього документи, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за наявності хоча б однієї з таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба; вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У клопотанні захисник зазначає про те, що у подальшому арешті відпала потреба, а тому з огляду на принцип диспозитивності, слідчий суддя має встановити наявність або відсутність лише вказаної заявником підстави для скасування арешту.
Так, слідчим суддею встановлено, що СУ УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024100000000205 від 06.05.2024 до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
За наслідками проведених оперативних заходів була встановлена можлива причетність до вказаної злочинної діяльності ОСОБА_4
26.02.2025 на підставі слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.02.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон Samsung Galaxy A34 5G RFCW715NEVD, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , разом із сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_3 .
Постановою слідчого вказане майно визнано речовими доказами.
За наслідками розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя дійшов висновку, що виявлене та вилучене майно відповідає критеріям речового доказу згідно ст. 98 КПК. У зв'язку з чим, з метою збереження речових доказів, ухвалою слідчого судді від 04.03.2025 накладено арешт на належній ОСОБА_4 мобільний телефон.
Враховуючи мету і підставу арешту, а також доводи представника власника майна, вирішуючи питання про наявність підстав для скасування арешту майна, слідчий суддя, серед іншого має встановити, чи відпала подальша потреба у збереження вилученого майна як речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя виходить з того, що за змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 98 КПК України, речовими доказами є, зокрема, матеріальні об'єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження. Документи також є речовими доказами, якщо вони містять вказані вище ознаки.
При цьому, за змістом ч.3 та ч. 4 ст. 99 КПК України, оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу, а копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.
Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях, кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
За змістом вказаних положень, електронний документ не має жорсткої прив'язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі № 490/10025/17 від 19.05.2020 та у справі № 677/2040/16-к від 22.10.2020).
З огляду на вказане, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились.
Виключенням з цього правила можуть бути, зокрема, ситуації, коли матеріальні носії інформації являють собою електронні інформаційні системи або їх частини і їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження; такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення, чи є засобом, або знаряддям його вчинення, або зберегли на собі його сліди, у зв'язку з чим доказове значення мають не тільки електронні файли, що на них містяться але й безпосередньо самі носії; відтворення та/або дослідження електронних файлів неможливе з інших носіїв інформації, відмінних від тих, на яких вони були створені або встановлені, а тому їх збереження необхідне для забезпечення подальшого безпосереднього дослідження відповідних доказів у ході судового розгляду.
У таких випадках подальше збереження матеріальних носіїв інформації вважатиметься виправданим.
У цьому контексті, мають бути враховані також і строки утримання відповідних матеріальних носіїв, велика тривалість яких зазвичай обумовлюється тим, що проведення комп'ютерно-технічних досліджень, у тому числі на предмет наявності на відповідній техніці певної інформації, в т.ч. видаленої, є процесом досить тривалим та складним.
Водночас, будь-який тривалий строк має бути об'єктивно виправданий завданнями кримінального провадження та збалансований з правами та інтересами власника відповідного майна.
У зв'язку з цим, слідчий суддя має оцінити не тільки мету подальшого утримання матеріальних носіїв інформації, але й розумність строку, протягом якого вони перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення.
Мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_4 утримуються органом досудового розслідування з лютого 2025. Орган досудового розслідування мав достатньо часу для досягнення цілей, які він переслідував, заявляючи вимоги про арешт майна, зокрема щодо перевірки наявної на пристрої інформації та її зняття.
Доказів зворотного у розпорядження слідчого судді, як органом досудового розслідування, так і прокурором не надано.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що на даний час самі по собі електронні носії інформації доказового значення не мають, а отже не відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а тому у подальшому арешті мобільного телефону та ноутбуці відпала потреба.
Прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, не навів доказів того, що подальше утримання органом досудового розслідування вилученого у ОСОБА_4 носія інформації, виправдовує потреби досудового розслідування. У судове засідання не з'явився, заперечень проти клопотання про скасування арешту з майна ОСОБА_4 не подав.
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
З врахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що представником власника майна - ОСОБА_3 в ході розгляду клопотання доведено, що на даний час відпала потреба у подальшому застосуванні арешту мобільного телефону, який був вилучений за місцем проживання ОСОБА_6 .
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170, 174, 307, 309 КПК України,
постановив:
клопотання представника власника майна задовольнити.
Скасувати арешт з мобільного телефону Samsung Galaxy A34 5G RFCW715NEVD, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , разом із сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 , який був вилучений під час обшуку проведеного 26.02.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04.03.2025 (справа № 752/3597/25, провадження № 1-кс/752/1995/25).
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1