Справа № 643/51/24
Провадження № 2/643/236/25
23.04.2025 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу запозовом адвоката Стецюра Ольги Вікторівни, яка діє в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»», до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів
Зміст позовних вимог
Адвокат Стецюра О.В., яка діє в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»» (позивач), просить стягнути з ОСОБА_1 (відповідач) грошові кошти в розмірі 23500,00 грн. та судові витрати в загальному розмірі 9156,50 грн.
Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги
03.06.2020 між позивачем та ОСОБА_2 укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений Полісом № ЕР-200160616, забезпечений транспортний засіб - «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 .
20.03.2021 відповідач керував автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння та скоїв зіткнення з автомобілем «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_2 . У зв'язку з наведеним відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Позивач виплатив на користь потерпілої особи страхове відшкодування в розмірі 23500,00 грн.
Ураховуючи, що відповідач вчинив ДТП у стані алкогольного сп'яніння, у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача.
Основні процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 17.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній цивільній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.06.2024 продовжено розгляд справи.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23.04.2025 постановлено провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів
Підстави розгляду справи за відсутності сторін
Представник позивача надав клопотання, згідно з яким просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, заяву про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.
Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.
Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності її учасників.
Оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.
Фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені
03.06.2020 між позивачем та ОСОБА_2 укладений Поліс # ЕР-200160616 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпеченим транспортним засобом за яким є автомобіль «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 . Строк дії договору з 04.06.2020 по 03.06.2021 включно.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 26.04.2021, винесеною в справі № 643/5623/21, яка набрала законної сили 12.05.2021, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказаною постановою встановлено, що відповідач 20.03.2021 о 12-30 год. в м. Харкові по вул. Валентинівській, 38, керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного напрямку руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Згідно з постановою Московського районного суду м. Харкова від 01.06.2021, винесеною в справі № 643/6814/21, яка набрала законної сили 14.06.2021, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаною постановою встановлено, що відповідач 20.03.2021 о 12-30 год. в м. Харкові по вул. Валентинівська, 38, керував автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння.
Власником автомобіля «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 .
Як вбачається із заяви на виплату страхового відшкодування від 14.06.2021, поданої ОСОБА_3 , ремонтної калькуляції від 06.04.2021, страхового акту # 27405/1 від 15.06.2021, складеного в рамках страхової справи # 27405, платіжного доручення № 7399 від 16.06.2021, власник автомобіля ОСОБА_3 звернувся до позивача з приводу виплати страхового відшкодування у зв'язку з вказаною вище ДТП. Відповідачем виплачене вказаній особі страхове відшкодування в розмірі 23500,00 грн.
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Суд зобов'язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно п.п. а) п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 у справі № 686/20040/2012 зазначив, що «посилання судів на відсутність протоколу огляду транспортного засобу, калькуляції та фототаблиці, які не були додані позивачем до позовної заяви, не заслуговують на увагу, так як вони не мають правового значення для вирішення справи, оскільки відповідачем під час розгляду справи не заявлено клопотання про витребування доказів».
В постанові від 21.02.2018 у справі № 486/707/16-ц Верховний Суд виснував, що «у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, яка покладає на позивача обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Позивачем доведено факт завдання шкоди саме з вини відповідача, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, а відповідач відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року цього факту не спростував. Разом з цим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок. Правове значення для відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, за даних обставин, має беззаперечний факт виплати МТСБУ потерпілій особі страхового відшкодування, а тому недійсність звіту № 93/08/2014 щодо вартості матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, не може бути покладено судом в основу ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову».
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Позиція суду
Щодо позовних вимог.
З досліджених судом доказів убачається, що відповідач на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, визнаний винним у виникненні ДТП, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_2 , належний ОСОБА_3 .
Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля, яким керував відповідач, була застрахована у позивача згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів # ЕР-200160616.
Позивач виплатив власнику автомобіля «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_2 , страхове відшкодування в розмірі 23500,00 грн.
Оскільки судовим рішення встановлено, що відповідач під час ДТП керував автомобілем в стані наркотичного сп'яніння, у позивача на підставі п.п. а) п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, виникло право подати регресний позов до відповідача щодо стягнення з останнього суми виплаченого страхового відшкодування.
Відповідачем не спростовані доводи позовної заяви, надані позивачем докази, а також розмір страхового відшкодування, завлений стороною позивача. За таких обставин, розглядаючи справу в заочному порядку на підставі наданих позивачем доказів та стандарту доказування більшої переконливості (більшої вірогідності), суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого останнім страхового відшкодування в розмірі 23500,00 грн. та задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Щодо судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Позивачем також пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6472,50 грн.
Як вбачається з договору № 27405 про надання професійної правничої допомоги від 18.12.2023, укладеного між позивачем та адвокатом Стецюрою О.В., акту прийому-передачі наданих послуг до вказаного вище договору від 26.12.2023, в межах даної справи позивач отримав від адвоката професійну правничу допомогу, розмір якої складає 6472,50 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц висловлено висновки щодо застосування норм права, згідно яких із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства (п. 40). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (п. 44). Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності (п. 47).
Ураховуючи факту тотожність приписів ст. 137 ЦПК України та ст. 126 ГПК України, суд під час вирішення даної справи вважає за можливе також врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, яка звернула увагу на такі особливості розподілу витрат на правничу допомогу: «Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19) (п. 127).
Гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (п. 106).
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним (п. 143).
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис (п. 144).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (п. 145).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п. 147)».
Згідно з висновкми щодо застосування норм права, викладеними в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 713/1890/21, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Ураховуючи вказані вище положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, у суду відсутні підстави за власною ініціативою надавати оцінку співмірності витрат позивача на оплату послуг адвоката та вирішувати питання щодо наявності підстав для їх зменшення.
Оскільки справу розглянуто в заочному порядку та розмір витрат позивача на правову допомогу не заперечувався відповідачем, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6472,50 грн.
Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 9156,50 грн. (2684,00 грн. + 6472,50 грн.).
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України
Позов адвоката Стецюра Ольги Вікторівни, яка діє в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»», до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Азербайджану, остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 14, код ЄДРПОУ 39433769, НОМЕР_3 в АТ «КБ «ПриватБанк») грошові кошти в розмірі 23500,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Азербайджану, остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 14, код ЄДРПОУ 39433769, НОМЕР_3 в АТ «КБ «ПриватБанк») понесені останнім судові витрати в розмірі 9156,50 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складене 04.06.2025 року.
Суддя Д.А. Крівцов