Справа № 357/18493/24
Провадження № 2/357/88/25
26 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Сомок О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Пугач В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року АТ «ОТП Банк» (далі - «позивач») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - «відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 40836,60 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступні обставини.
22 вересня 2018 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем був укладений Кредитний договір № 2020645247, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав два види кредиту одночасно: на придбання товару у розмірі 20432,00 грн на строк до 22 вересня 2020 року та відповідно до п.3 кредитного договору (заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2020645247_CARD від 22.09.2018) кредитну лінію із встановленим розміром кредитного ліміту строком на 3 роки з правом пролонгації.
Відповідно до п.1.1. кредитного договору, кредит видається у розмірі 20432,00 грн на придбання товару у продавця та 300 грн на сплату послуги «СМС-довідка». Загальний розмір кредиту 20732,00 грн.
На умовах першого виду кредитування відповідачем були придбані товари на суму 20432 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною, рахунком-фактурою. За умовами другого виду кредитування відповідач особисто підписав анкету-заяву про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із сплатою 5 % в місяць (пільгова відсоткова ставка 0,01 % річних). На виконання умов кредитного договору банк відкрив на ім'я відповідача картковий рахунок та надав йому електронний платіжний засіб із встановленим розміром кредитного ліміту, який неодноразово змінювався з огляду на регулярне використання кредитних коштів відповідачем. ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконувалися, внаслідок чого станом на 01 жовтня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 40836,60 грн.
10 жовтня 2024 року на адресу відповідача була направлена досудова вимога про дострокове стягнення кредитної заборгованості через неналежне виконання його зобов'язань за кредитним договором, яка повернулася на адресу відправника із зазначенням причини повернення: «За закінченням встановленого терміну зберігання». ОСОБА_1 з метою мирного врегулювання даного спору до позивача не звертався.
Посилаючись на приписи матеріального і процесуального права, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №2020645247_CARD від 22.09.2018 у загальній сумі 40836,60 гривень та судові витрати у розмірі 3028,00 гривень.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Сомок О.А.
26.12.2024 ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.94-95).
26.05.2025 у судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його присутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити (а.с.115-116, 123-124).
26.05.2025 у судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомлений належним чином, відзиву на позов, будь-яких заяв чи заперечень до суду не направив (а.с.97,112, 122,128).
Згідно з ст. ст. 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
У зв'язку з тим, що сторони не з'явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
22 вересня 2018 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву на отримання кредиту (а.с.53), в якій зазначив, зокрема, свої персональні дані, необхідні для укладення кредитного договору, бажану суму кредиту та строк кредитування.
22 вересня 2018 року ОСОБА_1 підписав кредитний договір №2020645247 (а.с.49-52).
Укладений між сторонами по справі кредитний договір є змішаним: споживче кредитування та видача і обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та/або (корпоративних).
За умовами першої частини кредитного договору відповідачем були придбані товари на суму 21282 грн 00 коп., що підтверджується рахунком-фактурою № СФВСН-0000008634 від 22 вересня 2018 року (а.с.59), видатковою накладною № ЧВСН2-0012 від 22 вересня 2018 року (а.с.56), копією фіскального чеку від 22 вересня 2018 року (а.с.57).
До позову представником позивача також додано копію розписки, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримав картку, емітовану на його ім'я, № НОМЕР_1 із строком дії до серпня 2021 року (а.с.58).
Із доданого до позову розрахунку заборгованості (а.с.11-18) та звіту-розрахунку за період із 24.09.2018 по 01.10.2024 (а.с.20-48) вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, знімаючи їх в готівковій формі та здійснюючи покупки, частково погашав заборгованість за кредитним договором.
Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, внаслідок чого станом на 01.10.2024 за кредитним договором № 2020645247 від 22.09.2018 утворилася заборгованість в розмірі 40836 грн 60 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 30099 грн 25 коп., заборгованість за відсотками - 292 грн 26 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 10400 грн 75 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 44 грн 34 коп.
10.10.2024 на адресу відповідача ОСОБА_1 була направлена досудова вимога про дострокове стягнення кредитної заборгованості через неналежне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором (а.с.72-73). Вимога була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку (а.с.75-76) та повернулася на адресу банку з відміткою працівника поштового зв'язку про закінчення встановленого терміну зберігання.
Крім того, представником позивача до позовної заяви додано довідку АТ «ОТП Банк» від 23 липня 2024 року (а.с.58); витяг із Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) (а.с.59-69); копію паспорта ОСОБА_1 (а.с.70); витяг із Статуту Акціонерного товариства «ОТП Банк» (а.с.78-82); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.83); копію банківської ліцензії № 191 від 05.10.2011 (а.с.84); копію довіреності (а.с.85).
До теперішнього часу відповідачем борг не погашено.
Суд приймає до уваги подані позивачем докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Мотиви, з яких виходить суд та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у строк, передбачений у зобов'язанні та відповідно до вимог закону.
За правилами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатили процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17).
Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку доказам у справі, враховуючи те, що зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 2020645247_CARD від 22.09.2018, укладеним між останнім та банком у повному обсязі не виконані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.
Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 40836,60 гривень.
Судові витрати
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень, а позов задоволено повністю, то вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с. 10).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 598-599, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.3, 12, 76, 81, 141, 265, 268, 274-279, 280-282, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором/заявою-анкетою № 2020645247_CARD від 22.09.2018 у розмірі 40836,60 грн, судові витрати у розмірі 3028,00 грн, а всього стягнути 43864,60 грн.(сорок три тисячі вісімсот шістдесят чотири грн 60 коп.).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Позивач - Акціонерне товариство «ОТП БАНК», місце знаходження: вулиця Жилянська, будинок 43, місто Київ, 01033, код ЄДРПОУ 21685166.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 02.06.2025.
Суддя О. А. Сомок