Справа № 308/7369/25
1-кп/308/756/25
03 червня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025071170000281 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6
встановив:
В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025071170000281 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2025 року призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні.
Прокурором було подане клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави строком на 60 діб.
Клопотання обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу з 23.03.2025 року по 27.03.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи в умовах воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №40/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, прагнучі задовольнити особисті потреби за рахунок незаконного вилучення майна, тобто діючи з корисливим мотивом та метою, реалізовуючи заздалегідь обдуманий умисел, спрямований на крадіжку, вважаючи, що робить це непомітно для потерпілого та інших осіб, тобто діючи таємно, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно, безоплатно та поза волею власника шляхом проникнення до житла вилучив належні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : подовжувач на котушці 25 м. марки «BOXER» моделі «ВХ-753»; подовжувач переноска марки «LOGA» 25 м. чорного кольору; подовжувач марки «LEMANSO» моделі «LKM09» без заземлення 20 м.; садово-будівельну тачку одноколісну марки j«TATA» 90/180; стабілізатор напруги марки «LOGIC POWER» моделі «LP-2500RD» , тобто викрав чуже майно ринковою вартістю 5594,4 грн., тобто викрав чуже майно.
Вищевказаними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму в розмірі 5594,4 грн.
15.05.2025 Ужгородським міськрайонним судом відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 04 червня 2025 року включно з визначенням розміру застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 650 гривень.
На теперішній час, застава відносно підозрюваного ОСОБА_4 не вносилась.
28.05.2025 складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025071170000281 від 12.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Нікополь, Дніпропетровської обл., громадянин України, тимчасово не працюючий, неодружений, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ст.89 КК України раніше не судимий.
Прокурор вказує, що обґрунтованість обвинувачення підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, а саме: допитами потерпілого, свідків та іншими в сукупності матеріалами кримінального провадження.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.
Прокурор зазначає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від суду натепер виникла необхідність в продовженні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що зміна обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, може перешкодити кримінальному провадженню,:у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо останній буде залишатися на волі.
Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України),
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. З ч. 1 ст. 177 КПК України),
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України),
- вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Прокурор вказує, що до обвинуваченого ОСОБА_4 доцільно продовжити раніше застосований судом до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід ще може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу, зокрема належну його процесуальну поведінку. Строк дії обраного судом стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу спливає 04.06.2025 у зв'язку з чим, виникла необхідність продовжити строк дії цього запобіжного заходу до 60 діб.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав, із підстав, зазначених у ньому та просив задовольнити. Вказав, що ризики, які були встановлені слідчим суддею, не зменшилися та продовжують існувати. Вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.
Потерпіла ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні підтримала клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні щодо задоволення клопотання прокурора заперечила, зазначила, що наведені у клопотанні ризики не підтваерджені жодними доказами. Просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Заслухавши думку прокурора, потерпілої, обвинуваченого та його захисника, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно положень ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається судом за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, тобто у порядку ст. ст. 183, 193, 194 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування, на підставі зібраних доказів ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану.
Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання у виді карається позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, та у відповідності до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2025 року справа №308/6747/25 (1-кс/308/2901/25) застосувано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, а саме до 04 червня 2025 року включно. Визначено заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього обов'язків передбачених КПК України, а саме двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень. У разі внесення застави у вказаному розмірі покладено на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
При обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 було встановлено ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілу у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином).
При розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою встановлено, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, що були враховані і слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.
Так, на даний час судом було ще не встановлено обсяг та порядок дослідження доказів, докази ще не досліджувалися, свідки і потерпіла не були допитані.
Суд зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
При цьому, суд враховує, що ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.
Злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності із іншими обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду отримуються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Вплив на вказаних осіб може бути здійснений шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання осіб до надання неправдивих свідчень, введення в оману суду та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.
Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілу у кримінальному провадженні підтверджується тим, що на даний час ще не було допитано всіх свідків та потерпілу, у зв'язку із чим існує об'єктивна реальність ризику можливого тиску обвинуваченого на вказаних осіб.
Разом із тим, суд погоджується із стороною захисту про те, що стороною обвинувачення не було доведено що ризик передбачений п.п. 4 ч.1 ст.177 КПК України, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, продовжує існувати.
Також судом при вирішенні клопотання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховано дані про особу обвинуваченого які були взяті до уваги й при обранні запобіжного заходу, а саме, що ОСОБА_4 має молодий вік, є військовослужбовцем та проходить службу у вч НОМЕР_1 , відповідно до ст. 89 КК України вважається раніше не судимим.
Будь-яких інших даних, які б безумовно свідчили про те, що тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено і стороною захисту беззаперечно не доведено.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що прокурором доведено, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, суд вважає, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, необхідно продовжити.
Продовжуючи вказаний запобіжний захід, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Будь-яких обставин, котрі б свідчили про те, що обвинувачений за станом здоров'я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі під час розгляду клопотання суду надано не було.
Згідно ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Разом з тим, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, суд враховує при цьому обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про особу обвинуваченого та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Так, у відповідності з ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Виходячи з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , з урахуванням положення Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2025 року складає 3028 гривень, та з урахуванням даних щодо майнового стану обвинуваченого, суд приходить до висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідним визначити заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень. Такий розмір застави, на переконання суду, буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, зможе запобігти ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України та забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, суд враховує як характер кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, який відносився до категорії тяжких злочинів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України,та вважає, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, і вважає за необхідним визначити її у розмірі 125 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У випадку внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, та зобов'язати ОСОБА_4 : прибувати до суду на їх першу вимогу; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст.202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.176-178,183, 201, 315, 331, 372, 395, КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 60 днів, а саме до 01 серпня 2025 року (включно).
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України - в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 покласти наступні обов'язки:
- прибувати до суду на їх першу вимогу;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків визначити до 01 серпня 2025 року (включно).
Згідно з частиною сьомою статті 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області ОСОБА_1