04 червня 2025 року
м. Київ
справа №520/36303/23
адміністративне провадження № К/990/21007/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вдовидченко Олексій Іванович, на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третьої особи Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач), третя особа, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі - третя особа), в якому просив:
- скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 02.11.2023 № 594 в частині застосування до інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0181812) дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 24.11.2023 № 1601 о/с, яким лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4, з 24.11.2023 звільнено зі служби в поліції по Управлінню патрульної поліції в Харківській області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді лейтенанта поліції інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2024, у задоволенні позову відмовлено.
25.01.2025 позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив переглянути рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 520/36303/23 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2025, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025, заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Не погоджуючись із ухвалою першої інстанції та поставною суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 визначено склад колегії суддів: Єресько Л.О. (суддя-доповідач), Соколов В.М., Желєзний І.В..
Розпорядженням виконуючого обов'язки заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04.06.2025 № 524/0/78-25 через лікарняний судді Желєзного І.В., для дотримання строків розгляду справи, за допомогою автоматизованої системи документообігу суду замінено суддю Желєзного І.В. у цій справі.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025 визначено склад колегії суддів: Єресько Л.О. (суддя-доповідач), Соколов В.М., Загороднюк А.Г..
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Верховний Суд, проаналізувавши характер спірних правовідносин, зміст оскаржуваного судового рішення і доводи касаційної скарги, дійшов таких висновків.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина шоста цієї ж статті).
Отже, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, що має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, що виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Так, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з наступного.
Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами позивач вважав те, що 26.12.2024 старшим слідчим Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 62023170020001959 у зв'язку із встановленням відсутності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Під час досудового розслідування встановлено відсутність фактів спричинення ОСОБА_1 будь-кому тілесних ушкоджень чи іншої шкоди у зв'язку з подіями, що стались 02.08.2023 за його участі. Як наслідок, обставини, встановлені під час досудового розслідування по кримінальному провадженню № 62023170020001959 та його закриття, на думку заявника, є нововиявленими обставинами у справі № 520/36303/23, які відповідно до ст. 369 КАС України є підставою для перегляду рішення суду та ухвалення нового по суті справі.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що підставою для звільнення позивача з лав Національної поліції України було вчинення ним дисциплінарного проступку, а не обставини притягнення позивача до кримінальної відповідальності, тому прийняття постанови про закриття кримінального провадження, якою встановлено відсутність складу злочину, передбаченого частиною першою статті 296 КК України не є нововиявленою обставиною у розумінні статті 361 КАС України..
Жодних інших обставин, передбачених частиною першою статті 361 КАС України, що могли бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник не навів.
Окрім цього, суди вказали, що наказом Департаменту патрульної поліції від 24.11.2023 № 1601 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП, з 24.11.2023 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частин 1 статті 77 "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII ( далі - Закон № 580-VIII) (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Підставою для звільнення ОСОБА_1 слугував наказ Департаменту патрульної поліції від 02.11.2023 № 594, яким до лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за служби у поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні пунктів 1, 2, 3 ч. 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону № 580-VIII, підпунктів 3, 4, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
За наслідками оскарження наказу про звільнення в судовому порядку, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі №520/36303/23 в задоволені позову відмовлено. Вказане рішення, за наслідками апеляційного перегляду залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з доведеності Департаментом патрульної поліції вчинення позивачем дисциплінарного проступку, та правомірність застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
При цьому, судами першої та апеляційної інстанції досліджено матеріали службового розслідування, якими встановлено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме вчинення лейтенантом поліції ОСОБА_2 неправомірних дій, які призвели до виникнення конфлікту, що стався 02.08.2023, внаслідок якого учасники події отримали тілесні ушкодження. За висновками службового розслідування, усвідомлюючи свою високу відповідальність, поліцейський знехтував положеннями Присяги працівника поліції, вчинивши дії, які підірвали авторитет Національної поліції України, не виконав покладених на нього зобов'язань за будь-яких обставин і стосовно будь-якої людини в робочий і неробочий час дотримуватися норм професійної етики.
Додатково колегія суддів звернула увагу на те, що обставини, на які посилається позивач, не є нововиявленими та не можуть бути підставою для перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2024, оскільки цим документом вирішено питання щодо кримінального правопорушення, а не дисциплінарного проступку.
В свою чергу, вина позивача у скоєнні кримінального правопорушення під час службового розслідування не встановлювалась. Натомість службовим розслідуванням встановлено наявність у діях позивача ознак порушення службової дисципліни. Саме вчинення дисциплінарного проступку позивачем стало підставою для його звільнення зі служби.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України.
Слід зазначити, що для притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання поліцейського необхідно установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника поліції, зашкодила авторитету органам Національної поліції України, викликала негативний громадський резонанс.
При цьому, обов'язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу поліцейського винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що ухвалення компетентним органом постанови від 26.12.2024 про закриття кримінального провадження № 62023170020001959 не є нововиявленою обставиною та не стосується розгляду цієї адміністративної справи.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2025 у справі № 520/6631/22 у подібних правовідносинах щодо можливості віднесення постанови про закриття кримінального провадження до нововиявлених обставин у справах про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності поліцейського.
У цій постанові Верховний Суд повторив усталені підходи щодо визначення нововиявлених обставин, та вказав, що за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Вина позивача у скоєнні кримінального правопорушення під час службового розслідування не встановлювалась. Натомість службовим розслідуванням встановлено наявність у діях позивача ознак порушення службової дисципліни. Саме вчинення дисциплінарного проступку позивачем стало підставою для його звільнення зі служби.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд вказав, що ухвалення компетентним органом постанови про закриття кримінального провадження не є нововиявленою обставиною та не стосується розгляду вказаної адміністративної справи.
Отже, Судом встановлено, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що наведені позивачем обставини не є нововиявленими, вірно застосував положення пункту 1 частини другої статті 361, частини четвертої статті 361, частини першої статті 369 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За наведеного правового врегулювання й обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вдовидченко Олексій Іванович, на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третьої особи - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про поновлення на посаді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов