04 червня 2025 року
м. Київ
справа №990/244/25
адміністративне провадження №П/990/244/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Жука А. В., Мацедонської В. Е., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевської О. Р.,
перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії і
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, ВРП, у якому просить:
1) визнати проведення співбесіди ВККС 17 січня 2024 року у межах кваліфікаційного оцінювання судді Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді незаконною (протиправною) дією, що суперечить статті 126 Конституції України та свідчить про усунення судді з посади у неконституційний спосіб;
2) встановити відсутність компетенції (повноважень) у доповідача-члена ВККС Волкової Л. М., а також у членів ВККС Сидоровича Р. М., Кидисюка Р. А., Омельяна О. С. у справі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Дніпровського районного суду міста Херсона ОСОБА_1 та щодо дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді 17 січня 2024 року;
3) визнати протиправними дії ВККС щодо надання доступу до повної версії суддівського досьє ОСОБА_1 представникам Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) у новому складі у 2023- 2024 роках у справі кваліфікаційного оцінювання на відповідність позивачки займаній посаді судді Дніпровського районного суду міста Херсона;
4) визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 18/ко-24 від 17 січня 2024 року щодо дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Білозерського райсуду Херсонської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді, яким:
- визначено, що суддя Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 446,125 бала;
- визнано суддю Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;
- вирішено внести ВРП подання про звільнення судді Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 із займаної посади;
5) визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 30 квітня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Білозерського районного суду Херсонської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Водночас у позові його авторка просить постановити окремі ухвали у зв'язку з виявленням підроблених, як вважає позивач, документів у матеріалах її суддівського досьє, а також розголошенням персональних даних працівниками ВККС і членом ВККС Волковою Л. М .
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною четвертою статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З цим позовом ОСОБА_1 звернулася (засобами поштового зв'язку 26 травня 2025 року) до Верховного Суду після того, як цей суд залишив без розгляду її позовну заяву до ВРП про оскарження рішення від 30 квітня 2024 року щодо її [ ОСОБА_1 ] звільнення з посади судді Білозерського районного суду Херсонської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України (справа № 990/197/24), а ще раніше - закрив провадження у справі № 990/69/24 за позовом до ВККС в частині оскарження дій та рішення Комісії (в межах кваліфікаційного оцінювання) з рекомендацією про звільнення з посади судді.
Щодо причин закриття провадження у справі № 990/69/24 (в частині позовних вимог), то з цього приводу Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) у постанові від 07 листопада 2024 року (у справі № 990/69/24), залишаючи без змін ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) від 05 червня 2024 року (про закриття провадження у справі), зазначила, серед іншого, про те, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП, та разом з ухваленим ВРП рішенням. З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися після остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
Велика Палата вважає правильним висновок КАС ВС про те, що спірне рішення ВККС, яким ОСОБА_1 визнано такою, що не відповідає займаній посаді судді Білозерського районного суду Херсонської області, не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки не є обов'язковим для ВРП при розгляді вказаного питання та встановленні відповідних обставин щодо наявності чи відсутності підстав для її звільнення з посади судді і ухваленні в установленому порядку відповідно до наданих повноважень рішення.
За текстом постанови Великої Палати від 07 грудня 2024 року у справі № 990/69/24, відтермінування дати оскарження до адміністративного суду рішення ВККС з рекомендацією чи рекомендаційними властивостями про звільнення судді із займаної посади не є обмеженням чи іншим проявом порушення права судді на доступ до суду, оскільки віддалення моменту звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування рішення Комісії з негативними для судді рекомендаціями про звільнення з посади судді само по собі ніяк не заперечує (не робить неможливим) права на доступ до суду.
Стосовно позовних вимог 1-3 [у справі № 990/69/24] - які повторені у цій позовній заяві (пункти 1-3 позовних вимог) - Велика Палата зауважила, що оскаржувані дії ВККС та окремих її членів у процедурі кваліфікаційного оцінювання не створюють для позивачки самостійних правових наслідків у вигляді встановлення, зміни чи припинення її прав чи обов'язків. Ці дії є процедурними та спрямованими на реалізацію вимог закону стосовно проведення кваліфікаційного оцінювання та ухвалення рішення ВККС за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя, яке за змістом статті 88 Закону 1402-VIII може бути оскаржене виключно з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, та, відповідно до частини восьмої статті 101 цього ж Закону, разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
Процедурні рішення, які передують прийняттю Комісією рішення про підтвердження / непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, не можуть бути самостійним предметом судового оскарження, оскільки не порушують права учасників цих відносин і, відповідно, не породжують для них права на судовий захист.
Водночас, як зауважила Велика Палата у постанові від 07 листопада 2024 року, наведені ОСОБА_1 доводи на обґрунтування протиправності рішення ВККС від 17 січня 2024 року № 18/ко-24, зокрема і щодо неправомірності, на думку позивачки, дій ВККС та окремих її членів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, можуть бути перевірені судом першої інстанції під час розгляду справи щодо оскарження рішення ВККС, ухваленого за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання.
На дату закриття провадження у справі № 990/69/24 у провадженні КАС ВС була також справа № 990/197/24 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 30 квітня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Білозерського районного суду Херсонської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
У підсумку розгляд цієї справи завершився постановленням ухвали від 17 грудня 2024 року про залишення позову без розгляду з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України. За наслідками апеляційного розгляду Велика Палата постановою від 17 грудня 2024 року залишила цю ухвалу без змін.
За змістом судових рішень у справі № 990/197/24, ОСОБА_1 не з'явилася на судові засідання, призначені на 31 липня 2024 року, 16 жовтня 2024 року, 13 листопада 2024 року, 17 грудня 2024 року - тобто на усі судові засідання, які були призначені у тій справі після відкриття провадження - без повідомлення про причини неявки, будучи належно повідомленою про місце, дату і час розгляду справи за своїм позовом.
Зважаючи на приписи частини шостої статті 240 КАС України, ОСОБА_1 має право знову звернутися до суду з адміністративним позовом, який був залишений без розгляду, але на загальних підставах.
Це передбачає, з-поміж іншого, дотримання приписів процесуального закону щодо строків звернення і сплати судового збору.
Щодо строків звернення, то з уваги на висновок Великої Палати у справі №990/69/24 (постанова від 07 листопада 2024 року), рішення ВККС від 17 січня 2024 року № 18/ко-24 є тим рішенням (актом), оскарження якого можливе вкупі з рішенням ВРП за наслідками розгляду висловленої в тому рішенні рекомендації [ВККС] щодо відповідності займаній посаді судді.
З уваги на те, що в цьому позові його автор уже поєднала вимоги до ВККС (щодо оскарження рішення від 17 січня 2024 року № 18/ко-24) з вимогами до ВРП про скасування рішення від 30 квітня 2024 року [№ 1313/0/15-24] (про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Білозерського районного суду Херсонської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України), ухваленого за наслідками розгляду подання з рекомендацією ВККС, - тобто таким чином, як зазначала Велика Палата, зокрема, у справі № 990/69/24 - питання про строк звернення з цим позовом Суд розглядає у вимірі того, коли ухвалено спірне рішення ВРП від 30 квітня 2024 року [№ 1313/0/15-24].
Іншими словами, позаяк рішення ВККС від 17 січня 2024 року № 18/ко-24 з рекомендацією про звільнення з посади судді може оскаржуватися після того, як ВРП ухвалить рішення за наслідками розгляду цієї рекомендації, відлік строку звернення до суду з позовом про оскарження двох рішень (ВККС і ВРП) бере початок відколи ВРП ухвалила рішення за поданням з рекомендацією ВККС у зіставленні з тим, коли позивач, якої це рішення стосується, мала б знати про це рішення.
Щодо позовних вимог про оскарження дій ВККС та окремих її членів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, то в цій частині Суд, спираючись на згадувані вище висновки Великої Палати у справі № 990/69/24, розглядає ці вимоги як процедурні й такі, що не створюють для позивачки самостійних юридичних наслідків у вигляді встановлення, зміни чи припинення її прав чи обов'язків.
Повертаючись до питання строку, Суд нагадує, що для звернення до суду з вимогами про оскарження рішення ВРП щодо звільнення з посади судді встановлено місячний строк (стаття 122 КАС України).
З цим позовом ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції 26 травня 2025 року (засобами поштового зв'язку), тобто з пропуском встановленого строку. Суд нагадує, що залишення позовної заяви без розгляду не звільняє особу, яка виявила намір ще раз звернутися до суду з тим самим адміністративним позовом, від виконання вимог процесуального закону до змісту позовної заяви і документів, які додаються (статі 160, 161 КАС України).
Одним з таких документів є заява про поновлення строку звернення та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим адміністративним позовом поза межами встановленого строку, не подала зави про поновлення цього строку, тобто не виконала приписів частини шостої статті 161 КАС України. У цьому зв'язку треба зауважити, що твердження позивачки, висловлене на початку позовної заяви, про те, що «Суд по справі № 990/197/24 залишив без розгляду мій позов до Вищої ради правосуддя» не може розглядатися як аналог заяви про поновлення строку, надто якщо нагадати, що залишення без розгляду (попереднього) позову ОСОБА_1 до ВРП (про оскарження рішення від 30 квітня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Білозерського районного суду Херсонської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України) спричинено - згідно з ухвалою КАС ВС від 05 червня 2024 року і постановою Великої Палати від 07 листопада 2024 року у справі № 990/197/24 - неявкою позивачки на судові засідання (у період з липня по грудень 2024 року) без поважних причин.
Суд зважає на те, що відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на наведене, звернення позивачки з цим адміністративним позовом поза межами встановленого строку і неподання заяви про його поновлення є обставиною, яка, у розумінні приписів частини першої статті 123 КАС України, вимагає залишення цього позову без руху і надання часу для виконання зазначених вище вимог закону.
Суд звертає також увагу на те, що крім заяви щодо поновлення строку і поважності причин його пропуску позивачка не додала документа про сплату судового збору.
З цього приводу автор позову висловила до Суду прохання: «витребувати з матеріалів судових справ 990/69/24 та 990/197/24 копії квитанцій про сплату судового збору, які не були використанні, адже справи не розглянуті та долучити копії квитанцій про сплату судового збору за розгляд позовних вимог до цієї справи ».
Передовсім суд звертає увагу, що у розумінні пункту 4 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності [особи, яка сплатила судовий збір] не дає підстав для повернення сплаченої суми судового збору особі, яка його сплатила.
Щодо повернення сплаченої суми судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі, то, за приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI, ця сума повертається за відповідним клопотанням особи, яка його сплатила. Водночас, питання щодо повернення судового збору, як і розподілу судових витрат у справі № 990/69/24, вирішує суд, який розглядав зазначену справу.
Проте, звертаючись до суду з адміністративним позовом (на загальних підставах), позивач (не Суд) повинен додати документ про сплату судового збору. На виконання зазначеної вимоги закону не впливає факт сплати судового збору в іншій судовій справі - нехай і мовиться про аналогічний позов, - як і неповернення сплаченої суми, навіть за ситуації, коли особа не реалізовувала свого права цю суму повернути.
Варто зауважити, що відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
З уваги на наведене, Суд змушений роз'яснити також, що документ про сплату судового збору не є доказом у розумінні статті 72 КАС України, тому клопотання / вимога позивачки про витребування цього документа з інших судових справ з мотивів, які написані у позовній заяві, не ґрунтується на законі.
Отже, зважаючи на наведене, відсутність документа про сплату судового збору за подання позовної заяви Суд вважає невиконанням приписів частини третьої статті 161 КАС України.
Наостанок Суд зазначає, що до позовної заяви не додано усіх документів, які перелічені у позовній заяві як додатки, а саме: копія автореферату, копія довідки про навчання ОСОБА_4 в м. Херсоні (долучена копія свідоцтва про здобуття базової середньої освіти ОСОБА_5 в Херсонській багатопрофільній гімназії № 20 імені Бориса Лавреньова Херсонської міської ради від 15.06.2022), сертифікати щодо навчання в НШС України 2023-2024 р. (долучені 2 (два) сертифікати за 2024 рік).
Немає також згаданої у переліку додатків квитанції про сплату судового збору за забезпечення позову, проте Суд не вважає це хибою, адже такого клопотання у цьому позові немає.
Факт відсутності згаданих документів засвідчили посадові особи відділу забезпечення функціонування автоматизованого документообігу управління забезпечення автоматизованого документообігу суду актом від 30 травня 2025 року № 990/244/25/20913/25.
Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
До цього треба нагадати іще про приписи частини першої статті 123 КАС України, за якими позов залишається без руху у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними.
Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до підпункту 1 підпункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3674-VI судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу. За подання до суду процесуальних документів в електронній формі судовий збір може бути сплачено за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З уваги на те, що позовна заява ОСОБА_1 поєднує дві вимоги немайнового характеру (адже предмет спору в цій справі стосується рішення ВККС від 17 січня 2024 року № 18/ко-24 і рішення ВРП від 30 квітня 2024 року, про що зазначено вище), то судовий збір за цей позов становить 2422,40 грн (3028,00 грн [прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року ] * 0,4 = 1211,20 грн * 2).
Сплатити судовий збір за подання позову до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду можна також за покликанням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/zbir_adm/; платіжні реквізити такі: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030102, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; Код класифікації доходів бюджету 22030102; Призначення платежу: 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).
Отож Суд, на підставі частини першої статті 123, частини першої статті 169 КАС України, залишає без руху позовну заяву ОСОБА_1 про оскарження рішень ВККС (від 17 січня 2024 року № 18/ко-24) і ВРП (від 30 квітня 2024 року № 1313/0/15-24) й встановлює строк для виконання вимог процесуального закону щодо подання заяви про поновлення строку звернення до суду, долучення документа про сплату судового збору та інших доказів, якими підтверджуються обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (частини третя, четверта, шоста статті 161 КАС України).
Керуючись статтями 22, 122, 123, 160, 161, 169, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії залишити без руху і встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено у мотивувальній частині цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута особі, що її подала з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя -доповідач М. І. Смокович
Судді А. В. Жук
Ж. М. Мельник-Томенко
В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська