04 червня 2025 року
м. Київ
справа №440/12856/24
адміністративне провадження №К/990/21864/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мандриком Владиславом Володимировичем, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №440/12856/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди - з 24 лютого 2022 року по 15 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 15 серпня 2022 року, з 16 серпня 2022 року по 16 вересня 2022 року, з 21 вересня 2022 року по 23 лютого 2023 року, з 05 березня 2023 року по 10 липня 2023 року, з 20 липня 2023 року по 14 вересня 2023 року, з 24 вересня 2023 року по 25 грудня 2023 року, від 04 січня 2024 року по 18 лютого 2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди - з 24 лютого 2022 року по 15 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 15 серпня 2022 року, з 16 серпня 2022 року по 16 вересня 2022 року, з 21 вересня 2022 року по 23 лютого 2023 року, з 05 березня 2023 року по 10 липня 2023 року, з 20 липня 2023 року по 14 вересня 2023 року, з 24 вересня 2023 року по 25 грудня 2023 року, від 04 січня 2024 року по 18 лютого 2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мандриком Владиславом Володимировичем, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №440/12856/24 повернуто особі, яка її подала.
20 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мандриком Владиславом Володимировичем, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №440/12856/24.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З оскаржуваної постанови Другого апеляційного адміністративного суду встановлено, що її було прийнято у порядку письмового провадження 31 березня 2025 року повний текст якої виготовлено в цей же день.
За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 30 квітня 2025 року.
Касаційну скаргу направлено до Суду через підсистему «Електронний суд» 20 травня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що в строк установлений законом, він вже звертався до Суду з касаційною скаргою, яку було повернуто Судом, та при цьому роз'яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Також просить Суд урахувати, що повторно касаційну скаргу подано в найкоротші строки, без суттєвих затримок та зайвих зволікань після отримання копії ухвали про повернення касаційної скарги.
Судом установлено, що вперше касаційну скаргу було направлено до Суду через підсистему «Електронний суд» 21 квітня 2025 року, що підтверджується інформацією з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду». Водночас ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2025 року року зазначену касаційну скаргу було повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Скориставшись правом на повторне звернення, 20 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» скаржником вдруге направлено до Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №440/12856/24.
Отже, з огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства, враховуючи, що первинна касаційна скарга була подана у межах строку касаційного оскарження і скаржник повторно звернувся до касаційного суду без зайвих зволікань, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. При цьому, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
У цій справі суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Необхідність відкриття касаційного провадження у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження є те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Судом установлено, що зазначені скаржником у касаційній скарзі доводи вказують на наявність обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у зв'язку з чим рішення суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували пункт 4 розділу ХХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №26 без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі №560/3159/23.
Такі доводи є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах відповідності висновків судів першої та апеляційної інстанцій на предмет застосування до спірних правовідносин пункту 4 розділу ХХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №26 з урахуванням висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладеного у постанові від 21 березня 2024 року у справі №560/3159/23.
Проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга містить достатні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 330, 334 КАС України, Суд
1. Задовольнити клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича, про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити цей строк.
2. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мандриком Владиславом Володимировичем, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №440/12856/24.
3. Витребувати з Полтавського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №№440/12856/24.
4. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
5. Іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати через підсистему "Електронний суд" у вигляді електронних документів до їхніх електронних кабінетів, якщо ці учасники внесені до цієї автоматизованої системи. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
6. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
7. Роз'яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович