04 червня 2025 року
м. Київ
справа № 640/6482/21
адміністративне провадження № К/990/21941/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №640/6482/21 за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітньої ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України, в якому просив:
- визнати протиправним та нечинним пункт 13 «Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632;
- визнати протиправним та нечинним пункт 13 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 p. № 250 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 p. № 632).
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №640/6482/21, відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 18.07.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітньої ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №640/6482/21, відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2025 касаційну скаргу позивача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №640/6482/21 повернуто скаржнику.
21.05.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №640/6482/21, ухвалити нове судове рішення, яким позивачу задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Як на підставу касаційного оскарження, скаржник вдруге посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України і зазначає на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Суд вдруге звертає увагу скаржника, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Однак, у цілому у касаційній скарзі лише викладено обставини, які стали підставою для прийняття спірних у цій справі рішень, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з підставами касаційного оскарження судових рішень - пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №640/6482/21 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду з підстав і у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя В.М. Бевзенко