04 червня 2025 року
Київ
справа №160/13724/24
адміністративне провадження №К/990/22219/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі № 160/13724/24 за первісним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , третя особа - Дніпровська міська рада про стягнення податкового боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 29.10.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025, задовольнив позовні вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС), стягнув податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету у сумі 1035720,48 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовив.
23.05.2025 до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 22.05.2025.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
1. Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Скаржник до касаційної скарги додав документ про сплату судового збору в сумі 16571,52 грн, що, однак, не відповідає розміру, встановленому законом.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2025 - не більше 60560 грн).
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання первісного позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30280 грн).
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI у редакції чинній на день подання зустрічного позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140 грн).
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону № 3674-VI якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Частиною п'ятою наведеної статті встановлено, що за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.
Як вбачається зі змісту судових рішень у цій справі, предметом судового розгляду було два самостійні позови: суб'єкта владних повноважень до фізичної особи про стягнення податкового боргу та зустрічний позов фізичної особи до суб'єкта владних повноважень про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення. Враховуючи зміст позовних вимог, сторонами у справі заявлено вимоги, які носять майновий характер.
Вирішуючи питання порядку розрахунку судового збору, який підлягає за подання касаційної скарги у цій справі, колегія суддів враховує постанову Верховного Суду України від 31.05.2017 у справі № 911/1106/16 (провадження №3-164гс17), в якій, усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, тим самим забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Верховний Суд України, здійснивши системний аналіз норм статей 4, 6 Закону України «Про судовий збір», сформулював такий висновок.
У контексті визначення розміру судового збору за подання апеляційної скарги «ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви», має визначатися за розміром ставок, встановлених статтею 4 Закону України «Про судовий збір» на момент пред'явлення відповідного позову. Об'єктом, з якого розраховується розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги, є саме позовна заява (зустрічна позовна заява), а базою для такого розрахунку - ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні відповідної позовної заяви (у разі об'єднання в одній заяві вимог майнового та/або немайнового характеру, декількох вимог немайнового характеру - загальна сума усіх вимог у відсотковому співвідношенні до ціни позову та/або у фіксованому розмірі).
Оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, то за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви, незалежно від оспорюваної суми, зменшення розміру судового збору судом на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір» і розподілу судом при ухваленні рішення судових витрат пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Так, зокрема, у разі оскарження в апеляційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, якщо сторона не згодна з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів, а у разі оскарження судового рішення лише в частині вирішення одного із позовів судовий збір має сплачуватися, виходячи із розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні відповідного позову.
Незважаючи на те, що цей висновок стосується сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі, розглянутій за правилами господарського судочинства, колегія суддів вважає, що безпосередній підхід до розуміння порядку розрахунку судового збору, який підлягає сплаті у разі оскарження судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, є застосовним до перевірки поданої у цій справі касаційної скарги.
Як вбачається зі змісту скарги, скаржник ставить питання про скасування судових рішень у цій справі в цілому. Просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову ГУ ДПС до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправними і скасувати податкових повідомлень-рішень.
Первісний позов у цій справі заявлено суб'єктом владних повноважень у 2024 році, який містить вимоги майнового характеру у загальній сумі 1035720,48 грн, відповідно, за подання первісного позову у цій справі підлягав сплаті судовий збір у сумі 15535,80 грн (1035720,48 грн * 1,5 %).
Отже, за подання касаційної скарги на судові рішення в частині задоволених позовних вимог ГУ ДПС про стягнення податкового боргу сплаті підлягає судовий збір в сумі 24857,28 грн (15535,80 грн * 200% * 0,8).
Зустрічний позов у цій справі заявлено фізичною особою у 2024 році, який містить вимоги майнового характеру на загальну суму 526801,58 грн, відповідно, за подання зустрічного позову у цій справі підлягав сплаті судовий збір у сумі 5268,01 грн (526801,58 грн * 1%).
Отже, за подання касаційної скарги на судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про скасування податкових повідомлень-рішень сплаті підлягає судовий збір в сумі 8428,81 грн (5268,01 грн * 200% * 0,8).
Враховуючи, що ОСОБА_1 оскаржує судові рішення в частині вирішення обох позовів, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів. Загальна сума судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги у цій справі складає 33286,09 грн.
З урахуванням суми сплаченого ОСОБА_1 судового збору, скаржнику слід доплатити судовий збір в сумі 16714,57 грн (33286,09 грн - 16571,52 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
У цій справі підставами касаційного оскарження судових рішень визначено пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, інших умов у їх взаємозв'язку, передбачених у випадку оскарження судових рішень на відповідній підставі скаржник не наводить. Більш того, є підстави вважати, що обґрунтування вимог касаційної скарги наводиться безвідносно до висновків судів попередніх інстанцій.
Зокрема, скаржник із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували підпункт 266.4.1 пункту 266.4 статті 264 Податкового кодексу України щодо зменшення площі об'єктів оподаткування ПК України і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах №822/2394/17, №420/5693/18 щодо необхідність врахування вимог даної норми для визначення правильності нарахування податкового зобов'язання.
Однак, як вбачається зі змісту судових рішень суди застосували пряму норму - підпункт 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України, відповідно до якої пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту. Встановивши, що загальна площа об'єктів нерухомого майна, які перебували у власності ОСОБА_1 на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перевищувала п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПКУ (180 кв.м.*5 =900 кв.м), суди дійшли висновку, що в силу приписів підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 ст. 266 ПК України, до ОСОБА_1 не застосовуються.
Про неправильне застосування судами підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов) скаржник не зазначає.
Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за пошкоджені об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості (як такі, що потребують капітального ремонту, реконструкції чи реставрації внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України).
Однак, зі змісту судових рішень вбачається, що, відхиляючи відповідні доводи ОСОБА_1 , суди виходили з відсутності доказів пошкодження чи знищення майна. Тобто, судові рішення не містять висновку про те, що позивач має обов'язок зі сплати податку за пошкоджені об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості (як такі, що потребують капітального ремонту, реконструкції чи реставрації внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України).
Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник не наводить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, як і не зазначає, які саме докази залишилися у справі не дослідженими, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Відповідно, доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з'ясування судом обставин у справі.
3. Крім того, у касаційній скарзі відсутні доводи про неправильне застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права (із обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України) в частині задоволення первісного позову ГУ ДПС про стягнення податкового боргу, що унеможливлює встановити взаємозв'язок доводів касаційної скарги з вимогами про скасування судових рішень у повному обсязі. При цьому, за змістом встановлених у цій справі обставин вимога ГУ ДПС про стягнення податкового боргу в сумі 1035720,48 грн ґрунтувалась також на тому, що частина сум була узгоджена в судовому порядку (справа №160/9258/20). Зі змісту касаційної скарги неможливо з'ясувати, чому скаржник не погоджується з судовими рішеннями і в частині сум, які не ґрунтуються на податкових повідомленнях-рішеннях, оскаржених ОСОБА_1 за зустрічним позовом.
Зазначене у сукупності свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для їх ухвалення. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, з якими не погоджується скаржник та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі №160/13724/24 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надати платіжний документ про доплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом № 3674-VI;
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Також роз'яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко