04 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/8836/24 пров. № А/857/7953/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С. М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року в справі № 460/8836/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя в 1-й інстанції - Гудима Н.С.,
час ухвалення рішення - 23 січня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 23 січня 2025 року,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач) про призначення пенсії за віком.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №172850026471 від 10.05.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.07.1984 по 16.05.1985 у Здолбунівському міжгосподарському підприємстві по виробництву кормів і яловичини згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 , а також періоди роботи у колгоспі ім.1-го Травня, перейменованого в КСП «Золотий колос», з 10.03.1987 по 14.03.2000 згідно із записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 (з урахуванням вже врахованих періодів).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.05.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, зазначених у даному рішенні.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач - ГУ ПФУ в Одеській області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 11.07.1984 по 16.05.1985 згідно наданої довідки від 19.04.2024 № 764/04-01, оскільки в довідці ім'я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ) та періоди роботи за 1987 та з 1992 по 1994 в колгоспі згідно наданої довідки від 19.04.2024 № 767/04-01, оскільки в довідці зазначено ім'я ( ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ), що не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ). Зараховувати страховий стаж, зазначений в документі, належність якого особі, що звернулася, не підтверджено, у органу Пенсійного фонду правових підстав немає.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 03.05.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності для розгляду поданої позивачем заяви визначено структурний підрозділ, а саме: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 10.05.2024 №172850026471 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу - 31 рік.
У цьому рішенні вказано, що вік заявника становить 60 років 3 місяці, страховий стаж - 24 роки 10 місяців 18 днів. За доданими документами не зараховано періоди роботи з 11.07.1984 по 16.05.1985 - згідно з наданою довідкою від 19.04.2024 №764/04-01, оскільки в довідці ім'я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ), період роботи за 1987 та з 1992 по 1994 роки в колгоспі - згідно з наданою довідкою від 19.04.2024 №767/04-01, оскільки в довідці зазначено ім'я ( ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ), що не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ). За наявним страховим стажем особа має право на пенсійну виплату з 26.01.2027.
Позивач, вважаючи порушеним його право на пенсійне забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Також частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
З вищенаведеного вбачається, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку.
Як слідує зі змісту спірного рішення, саме відсутність необхідного стажу стала підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі, Порядок №637).
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 січня 2022 року у справі № 620/1178/19.
Зі спірного рішення про відмову у призначенні пенсії вбачається, що Пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача:
- період з 11.07.1984 по 16.05.1985 - згідно з наданою довідкою від 19.04.2024 №764/04-01, оскільки в довідці ім'я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 );
- період роботи за 1987 та з 1992 по 1994 роки в колгоспі - згідно з наданою довідкою від 19.04.2024 №767/04-01, оскільки в довідці зазначено ім'я ( ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ), що не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ).
Однак, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 позивач, зокрема, у період з 11.07.1984 по 16.05.1985 працював у Здолбунівському міжгосподарському підприємстві по виробництву кормів і яловичини шофером 3 класу (наказ №101 від 10.07.1984, №67 від 16.05.1985).
Зазначені записи завірені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця, не містять виправлень чи підтирань, зроблені з посиланням на документи, на підставі яких такі записи було внесено, що у повній мірі надає можливість підтвердити зайнятість позивача на підприємстві, а відповідно і зарахувати такий період до страхового стажу останнього.
Отже, за наявності відповідних відомостей щодо періоду роботи позивача з 11.07.1984 по 16.05.1985 у його трудовій книжці, як основного документа про стаж роботи, підстави для подання додаткових документів для підтвердження такого стажу були відсутні.
За наведеного, підстави для неврахування до стажу позивача періоду роботи з 11.07.1984 по 16.05.1985, зазначені у рішенні про відмову у призначенні пенсії, є необґрунтованими та безпідставними.
Трудова книжка колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 містить наступні записи щодо спірних періодів:
Запис №1, 10.03.1987 - прийнятий на роботу в колгосп ім. 1-го Травня шофером по переводу (наказ №3 від 10.03.1987);
Запис №2, 26.02.1993 - колгосп ім. 1-го Травня реформовано в КСП «Золотий колос» (наказ №1 від 26.02.1993);
Запис №3, 14.03.2000 - звільнений з роботи за власним бажанням ст.38 КЗпП України (наказ №4 від 14.03.2000);
Запис №4, 15.03.2000 - прийнятий на роботу шофером в ПСП «Злагода» (наказ №2 від 15.03.2000);
Запис №5, 05.08.2003 - звільнений з роботи за згодою двох сторін ст.36 п.1 КЗпП України (наказ №36 від 05.08.2003).
Кожен з наведених записів здійснений у хронологічному порядку, засвідчений підписом уповноваженої особи з проставленням відтиску печатки підприємств, містить реквізити наказів, на підставі яких внесено відповідні записи та не містять виправлень чи підтирань.
Доказів того, що відповідні записи є недійсними та недостовірними або ж того, що позивач у вказані періоди у колгоспі не працював, відповідачами не надано та матеріали справи не містять.
Також для підтвердження страхового стажу разом з заявою про призначення пенсії позивач надав Пенсійному органу архівну довідку №767/04-01, видану 19.04.2024 архівним управлінням Рівненської районної державної адміністрації. Згідно з відомостями цієї архівної довідки в книгах обліку праці та розрахунків з членами колгоспу «1 Травня» села Спасів Здолбунівського району Рівненської області за січень 1987 - січень 1993 роки, за лютий 1993 - грудень 1999 роки колективного сільськогосподарського підприємства «Золотий колос» села Спасів є дані про роботу та встановлений мінімум ОСОБА_1 (за 1987 ОСОБА_5 , за 1992-1994 ОСОБА_6 так зазначено в документах). Ця довідка містить інформацію за період з 1987 по 2000 роки в розрізі кожного року з зазначенням встановленого мінімуму людиноднів, відпрацьованого мінімуму людиноднів. Крім цього, згідно з цією довідкою в книгах обліку праці та розрахунків колективного сільськогосподарського підприємства «Золотий колос» за 1990, 1995 роки ОСОБА_1 не зазначений. Книги обліку праці та розрахунків колективного сільськогосподарського підприємства «Золотий колос» за 2000 рік до архівного відділу не надходили, місце їх зберігання невідоме.
У зв'язку з цим, Пенсійний орган не врахував до страхового стажу позивача період роботи за 1987 та з 1992 по 1994 роки в колгоспі згідно з довідкою від 19.04.2024 №767/04-01, оскільки в останній зазначено ім'я ( ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ), що не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ).
Так, дійсно ім'я позивача у вказаній вище архівній довідці вказано у трьох варіантах ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ), проте такий недолік жодним чином не впливає на можливість зарахувати спірний період до страхового стажу позивача, позаяк зміст довідки з вказаними періодами роботи відповідає та узгоджується з відомостями трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 .
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника, є трудова книжка. А тому лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Суд зауважує, що трудова книжка колгоспника позивача (серії НОМЕР_2 ) містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме: відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Крім того, Пенсійним органом не оспорюються інші відомості, вказані в архівній довідці щодо періодів роботи у колгоспі.
Помилковість в написанні імені позивача у відповідних документах, не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Отже, з огляду на викладене, страховий стаж позивача, що обрахований відповідачем-2, не в повній мірі відповідає записам трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 щодо періодів трудової діяльності (зайнятості) у колгоспі ім.1-го Травня перейменованого в КСП «Золотий колос», а тому наявні підстави для зобов'язання органу Пенсійного фонду зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи у колгоспі ім.1-го Травня, перейменованого в КСП «Золотий колос», з 10.03.1987 по 14.03.2000 (з урахуванням вже врахованих періодів).
Отже колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №172850026471 від 10.05.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком не відповідає критеріям правомірності, які передбачені ст. 2 КАС України, а відтак і про задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року в справі № 460/8836/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 04 червня 2025 року.