04 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/8925/24 пров. № А/857/5150/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року (ухвалене головуючим - суддею Остап'юк С.В. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/8925/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:
визнати протиправними дії щодо відмови врахувати відомості про заробітну плату відповідно до довідок № 11 від 02.07.2020, № 12 від 02.07.2020, відомостей про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 13.08.2021;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на пільгових умовах по Списку № 2 з моменту її призначення (04.01.2024), з урахуванням відомостей про заробітну плату відповідно до довідок № 11 від 02.07.2020, № 12 від 02.07.2020, відомостей про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 13.08.2021.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що на виконання рішення суду від 01.07.2024 у справі № 300/2962/24 йому призначено пенсію за віком. При цьому, пенсійним органом протиправно при обчисленні пенсії не враховано заробітну плату за період роботи на території росії відповідно до довідок № 11 від 02.07.2020, № 12 від 02.07.2020, відомостей про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 13.08.2021.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у врахуванні відомостей про заробітну плату ОСОБА_1 відповідно до довідок № 11 від 02.07.2020, № 12 від 02.07.2020 та відомостей про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 13.08.2021. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на пільгових умовах по Списку №2 з моменту її призначення (04.01.2024), з урахуванням відомостей про заробітну плату відповідно до довідок № 11 від 02.07.2020, № 12 від 02.07.2020 та відомостей про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 13.08.2021.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, несплата страхувальником страховим внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Позиція Головного управління, яка фактично не стосується допущених зловживань зі сторони позивача, призвела до неспівмірних наслідків у формі зменшення розміру пенсії.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправні дії відповідача щодо неврахування під час обчислення пенсії позивача відомостей про його заробітну плату за періоди роботи в російській федерації згідно поданих документів.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком за списком № 2.
Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 300/2962/24, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, зокрема, зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу за Списком № 2 періоди роботи на території російської федерації згідно довідок від 06.04.2012 № 02-4/46-265, від 13.04.2012 № 01-08/470-45, від 20.08.2021 № 84, трудової книжки № НОМЕР_1 від 17.02.2010, трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.02.1990, а саме періоди роботи:
з 31.05.1997 по 30.09.2003 в ОАО «Варьеганнефть» (повний робочий день) за професією машиніст парової пересувної депарафінізаційної установки 5 розряду вахтово-експедиційним методом, яка відноситься до Списку № 2 ХІІ підрозділ 2 (видобуток нафти, газу і газового конденсату) позиція - 2130200а-13969, затверджений постановою КМ СРСР від 26.01.1991 № 10;
з 01.10.2003 по 13.12.2009 в ООО «Управление технологического транспорта» (повний робочий день) за професією машиніст парової пересувної депарафінізаційної установки 5 розряду вахто-експедиційним методом, яка відноситься до Списку № 2 ХІІ Підрозділ 2 (видобуток нафти, газу і газового конденсату) позиція - 2130200а-13969, затверджений постановою КМ СРСР від 26.01.1991 № 10;
з 17.02.2010 по 20.01.2011, з 01.04.2011 по 27.01.2012, з 01.03.2012 по 20.08.2012, з 21.08.2012 по 29.11.2012, з 30.11.2012 по 02.09.2013, з 05.09.2013 по 14.04.2014, з 15.04.2014 по 16.02.2015, з 17.02.2015 по 28.01.2016, з 05.03.2016 по 28.01.2017, з 19.02.2017 по 10.02.2018, з 19.02.2018 по 16.02.2019, з 17.02.2019 по 17.02.2020, з 18.02.2020 по 02.06.2020, з 05.10.2020 по 06.07.2021 в ООО «Недра» за професією машиніст парової пересувної депарафінізаційної установки, повний робочий день у виробництві добування нафти, газу і газового конденсата вахтовим методом роботи. Дана професія відноситься до Списку № 2 ХІІ Підрозділ 2 (видобуток нафти, газу і газового конденсату) позиція - 2130200а-13969, затверджений постановою КМ СРСР від 26.01.1991 № 10.
Також вказаним рішенням зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 14.02.2024 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
На виконання вказаного судового рішення пенсійним органом призначено позивачу пенсію, що не заперечується сторонами.
Однак, в подальшому, позивач 24.10.2024 направив на адресу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області заяву, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії з моменту її призначення, з урахуванням відомостей про заробітну плату відповідно до довідок № 11 від 02.07.2020, № 12 від 02.07.2020, відомостей про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 13.08.2021.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.11.2023 № 9367-7987/Б-02/8-0900/24 відповідачем повідомлено позивача, що заробітна плата зарахована за періоди з 01.11.1989 по 31.01.1994, згідно з довідками № 01/01/09/07/02-242 від 27.08.2021 та № 01/01/09/07/02-233 від 16.08.2021 та з 01.02.1994 по 31.01.1995 (в нульовому еквіваленті), а також з 01.07.2000 по 31.05.2021 - в нульовому еквіваленті, з 01.06.2021 по 31.01.2024, за даними персоніфікованого обліку, коефіцієнту заробітку - 0,56809. Для обчислення розміру пенсії не взято до уваги довідки № 11, № 12 від 02.07.2020 про заробітну плату за періоди з 01.01.2012 по травень 2020, оскільки рішенням суду не було зобов'язано враховувати заробітну плату для обчислення пенсії.
Позивач, вважаючи протиправною відмову ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у здійсненні перерахунку пенсії з врахуванням відомостей про його заробітну плату відповідно до довідок № 11 від 02.07.2020, № 12 від 02.07.2020 та відомостей про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 13.08.2021, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 300/2962/24, яке набрало законної сили 01.08.2024, ОСОБА_1 з 04.01.2024 призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, обставини, встановлені згаданим рішенням суду доказуванню в даній адміністративній справі не підлягають та додаткового судового захисту не потребують у відповідності до вимог частини 4 статті 78 КАС України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульований статтею 40 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац 5 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV).
Частиною четвертою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок від 25.11.2005 № 22-1).
Згідно абзацу 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку від 25.11.2005 № 22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 вищевказаного Порядку від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Водночас, згідно пункту 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Окрім цього, відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
З аналізу вказаних вище норм слідує, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період.
Відтак, при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, а також поданні особою документів, що підтверджують відомості про трудовий стаж та заробітну плату, пенсійний орган у першу чергу має здійснити дії відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, а у разі виникнення сумніву щодо обґрунтованості та достовірності поданих документів перевірити їх у визначеному законом порядку.
В ході розгляду адміністративної справи судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що після призначення позивачу на виконання рішення суду пенсії, ОСОБА_1 звернувся 24.10.2024 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії з моменту її призначення, з урахуванням відомостей про заробітну плату відповідно до довідок № 11 від 02.07.2020, № 12 від 02.07.2020, відомостей про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 13.08.2021, які не були взяті до уваги при призначенні пенсії.
Так, згадані довідки про заробітну плату № 11 від 02.07.2020, № 12 від 02.07.2020, а також відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 13.08.2021 з відповідними підписами уповноважених осіб, які скріплені печатками, були надані пенсійному органу при зверненні за призначенням пенсії, а також надавались в межах адміністративної справи № 300/2962/24, на підставі яких, в тому числі, і було зроблено висновки судом про необхідність зарахування відповідних періодів роботи на території росії.
Разом з цим, суд зауважує, що згадані документи містять інформацію про підставу їх видачі (видані на підставі особових рахунків), інформацію про те, що роботодавець з включених у довідку сум проводив відрахування в пенсійний фонд, зазначено реєстраційний номер роботодавця в пенсійному органі.
При цьому, відповідачем не доведено те, що відомості про розмір заробітної плати, які відображені у спірних довідках, не підтверджуються первинними документами.
Відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням даних заробітної плати, отриманої на території російської федерації, відповідач у відзиві на позовну заяву послався на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Однак, суд першої інстанції вірно визнав такі доводи пенсійного органу неприйнятними, адже у силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань “відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Згідно з частини 3 статті 6 Угоди від 13.03.1992, обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Отже, наведені положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Ба більше, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і набрання чинності Законом № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», не є підставою для відмови в обчисленні пенсії позивача з урахуванням даних заробітної плати отриманої на території російської федерації, адже така отримана ним до ухвалення відповідних рішень.
Разом з цим, згідно із частиною 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як визначено статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, несплата страхувальником страховим внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 (провадження № К/9901/22935/18) та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17 (провадження № К/9901/35103/18).
Крім цього, у постанові від 12.04.2021 у справі №219/4550/17 Верховний Суд дійшов висновку, що посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, внаслідок чого підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 280/1411/16-а та від 26.10.2022 у справі № 808/1735/18.
Більше того, суд зазначає, що у довідках про заробітну плату № 11 та № 12 від 02.07.2020 вказано, що із вказаних у довідці сум здійснювались відрахування в Пенсійний фонд росії.
Як наслідок, суд констатує про безпідставність доводів Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області на відсутність інформації щодо сплати страхових внесків, а також про безпідставність посилань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відзиві з цього приводу на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду та не бере їх до уваги, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не суду апеляційної інстанції.
Окрім того, суд звертає увагу, що обставини у справі № 360/4129/20, на яку посилається представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, в межах якої Верховним Судом винесено постанову від 29.03.2023, є нерелевантними даній справі, оскільки в даному випадку згідно наданих ОСОБА_1 документів, як уже зазначено, позивачем підтверджено сплату страхових внесків.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд поділяє думку суду першої інстанції, про протиправність дій відповідача щодо неврахування під час обчислення пенсії позивача відомостей про його заробітну плату за періоди роботи в російській федерації згідно поданих документів, а належним способом захисту відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на пільгових умовах по Списку № 2 з моменту її призначення (04.01.2024), з урахуванням відомостей про заробітну плату відповідно до довідок № 11 від 02.07.2020, № 12 від 02.07.2020, відомостей про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 13.08.2021.
Щодо порядку звернення за перерахунком пенсії, то Верховний Суд, у постанові від 27.11.2019 у справі № 748/696/17 висловив позицію, що заява про призначення чи перерахунок пенсії, подана пенсіонером у довільній формі, відповідає вимогам Порядку № 22-1. У цій справі Верховний Суд вказав, що зміст такої заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Суд зауважив, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі № 300/8925/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар