20 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/13897/24 пров. № А/857/7674/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
за участі секретаря судового засідання - Прачук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року (суддя - Крутько О.В., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна гільдія" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна гільдія" у липні 2024 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 30.05.2024 № 24288/13-01-07-07 та від 30.05.2024 №24289/13-01-07-07. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.12.2019 року ТзОВ «Галицька будівельна гільдія» уклало договори підряду на виконання робіт з будівництва будівлі казарми №2, №3, №4 у військовому містечку №36 у с. Старичі Яворівського району Львівської області з Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. З урахуванням додаткових угод до цього договору роботи мали бути закінчені до кінця 2021 року. У зв'язку з виконанням вищезазначених робіт виникла необхідність у залученні підрядників. Так 09.03.2021 року укладений договір підряду №21/03/09 з ТОВ «БК Стрих», а 01.07.2021 укладений договір підряду №01-07 з ТОВ «ГАЛИЧ-БК». Позивач стверджує, що він надав достатній перелік документів для підтвердження реальності своїх операцій в періодах, що перевіряються, а твердження відповідача про те, що ТОВ «БК Стрих» та ТОВ «ГАЛИЧ-БК» не могли фактично здійснювати вищенаведені господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів вважає необґрунтованим.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що проведеною перевіркою встановлено безпідставне включення ТОВ «Галицька будівельна гільдія» до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях із ТзОВ «БК «Стрих» за період вересень 2021 року, ТзОВ «Галич-БК» за період жовтень 2021 року, на загальну суму 724416 грн., зокрема: - вересень 2021 р. - 148306 грн., по операціях із ТзОВ «БК «Стрих» - жовтень 2021 р. - 579110 грн., по операціях із ТзОВ «Галич-БК». Відповідач стверджує, що зазначені операції з ТзОВ «БК «Стрих», ТзОВ «Галич-БК» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, натомість, наслідком діяльності ТОВ «БК «Стрих», ТОВ «Галич-БК» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань на адресу контрагентів. Відповідач вважає, що ТОВ «БК «Стрих» та ТОВ «Галич-БК» не могло фактично здійснювати досліджувані під час перевірки господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів. Відповідач наполягає, що господарські операції між ТОВ «Галицька будівельна гільдія» та ТОВ «Галич-БК» (42391614), «БК «Стрих» (41327459) фактично не здійснювались, тому первинні документи (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні тощо) не є підставою для бухгалтерського обліку, оскільки не фіксують факт здійснення господарських операцій. В частині стягнутих судових витрат рішення суду першої інстанції відповідачем фактично не рскаржується.
Згідно з частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Галицька будівельна гільдія» з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «БК «Стрих» (41327459) за період вересень 2021 року, ТОВ «Галич-БК» (42391614) за період жовтень 2021 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 30.04.2024 № 18777/13-01-07-07/37831898.
Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.5, п.6, п.7, п.9 П(С)БО 16 «Витрати», п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «Галицька будівельна гільдія» завищено витрати на загальну суму 3637079,79 грн., в т.ч.:
- за ІІІ квартали 2021 р. на суму 741528,94 грн. (в результаті завищення «Собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» по операціях з ТОВ «БК «СТРИХ» на суму 741528,94 грн.
- за 2021 р. на суму 2895550,85 грн. (в результаті завищення «Собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) по операціях з ТОВ «ГАЛИЧ БК» на суму 2895550,85 грн.
На підставі акту перевірки Головне управління ДПС у Львівській області прийняло:
- податкове повідомлення-рішення від 30.05.2024 № 24288/13-01-07-07, згідно якого ТзОВ «Галицька будівельна гільдія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 909 270,00 грн. (727416 грн. за податковим зобов'язанням, 181854 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);
- податкове повідомлення-рішення від 30.05.2024 №24289/13-01-07-07, згідно якого ТзОВ «Галицька будівельна гільдія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 818342,95 грн. (654 674,36 грн за податковим зобов'язанням, 163 668,59 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Позивач не погодився вказаними рішеннями та звернувся з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що встановлені обставини під час розгляду справи та наявні в матеріалах справи докази, які свідчать про реальність господарських операцій, відтак оскаржені податкові-повідомлення рішення від 30.05.2024 № 24288/13-01-07-07 та від 30.05.2024 №24289/13-01-07-07 підлягають скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За приписами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, передбачено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено абзацом п'ятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення у редакції спірного періоду) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2019 року ТОВ «Галицька будівельна гільдія укладено договори підряду на виконання робіт з будівництва будівлі казарми №2, №3, №4 у військовому містечку №36 у с. Старичі Яворівського району Львівської області з Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
09.03.2021 року укладений договір підряду №21/03/09 з ТОВ «БК Стрих», а 01.07.2021 укладений договір підряду №01-07 з ТОВ «ГАЛИЧ-БК».
Детально про те які роботи були виконані підрядниками зазначено в актах виконаних будівельних робіт та підсумкових відомостях. Вказані роботи були оплачені відповідно до платіжних доручень та оборотно-сальдових відомостей.
В рамках позапланової перевірки на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, у відповідь на запит відповідача позивач надав наступні документи: виписку з ЄДР 331201845459 від 15.01.2021р.; витяг з реєстру платників ПДВ №1913054500186; наказ про призначення директора №1-к від 01.09.2011р.; ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України №60-Л від 23.10.2019.
Щодо взаємовідносин із ТОВ «БК Стрих» (ЄДРПОУ 41327459) за період вересень 2021 року: договір підряду №21/03/09 від 09.03.2021р.; довідку по вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2021р.; акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021р. №9 на суму 447 917,6 грн.; підсумкову відомість ресурсів за вересень 2021р.; довідку по вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2021р.; акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021р. №8 на суму 444 917,36 грн.; підсумкову відомість ресурсів за вересень 2021р.; платіжне доручення №13067 від 09.09.2021р. на суму 889 834,72 грн.; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за вересень 2021р.; оборотно-сальдову відомість по рахунку 644 за вересень 2021р.
Щодо взаємовідносин із ТОВ «Галич-БК» (ЄДРПОУ 42391614) за період жовтень 2021 року: договір підряду №01-07 від 01.07.2021р.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2021р.; акт виконаних будівельних робіт за 18.10.2021р. на суму 1666492,86 грн; акт від 18.10.2021р. на суму 2326,46грн; підсумкову відомість за жовтень 2021р.; акт виконаних будівельних робіт за 18.10.2021р. на суму 845 268,32 грн; акт від 18.10.2021р. на суму 2326,46грн; підсумкова відомість за жовтень 2021р.; акт виконаних будівельних робіт за 18.10.2021р. на суму 955 920,44 грн; акт від 18.10.2021р. на суму 2326,46грн; підсумкову відомість за жовтень 2021р. ; платіжне доручення №12978 від 27.10.2021р. на суму - 2 000 392,38 грн.; платіжне доручення №13170 від 28.10.2021р. на суму - 700 000,00 грн.; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за жовтень 2021р. ; оборотно-сальдову відомість по рахунку 644 за жовтень 2021р..
Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд першої інстанції вірно зазначив, що документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Отже, первинні документи по взаємовідносинах із ТОВ «БК «Стрих» (41327459) та ТОВ «Галич-БК» (42391614) мають всі необхідні та достатні дані для визначення виду робіт, об'єму наданих робіт, їх вартість, обґрунтовано та визначено економічну доцільність укладання господарських договорів із зазначеними суб'єктами господарювання, характер та об'єм виконаних робіт.
Апелянтом не наведено жодних обґрунтованих обставин, які б свідчили про безтоварність безпосередньо операцій, здійснених позивачем.
Відповідачем також не наведено обставин та доказів, які свідчили б про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 виснувала, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
Верховний Суд у постанові від 27.10.2022 у справі № 814/129/16, дійшов висновку, що необґрунтованим є посилання скаржника, як на підставу про нереальність господарських операцій на відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів, а також не підтвердження факту транспортування ТМЦ автомобілем та водієм, оскільки відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Верховний Суд у постанові від 1 лютого 2023 року у справі №380/9660/21 зазначив, що платник не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, оскільки поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування. Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією щодо виконання контрагентом податкових зобов'язань. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб. Такі дії перебувають поза межами впливу платника.
За відсутності доказів, які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання господарської операції або про її невиконання контрагентами, платник не може бути позбавлений можливості відображення такої операції в податковому обліку. Податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність здійснених господарських операцій, не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків.
Також суд враховує наступні правові висновки Верховного Суду: «Покликання на недотримання контрагентами податкового законодавства не може слугувати одноосібною підставою для позбавлення платника податкової вигоди, оскільки відповідальність настає лише в разі доведення податковим органом недобросовісності дій платника, наміру останнього отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених, взаємозалежних, необумовлених ринковими механізмами дій суб'єктів (юридичних або фізичних осіб), які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних результатів для одного з суб'єктів оподаткування. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті - постанова КАС ВС від 23 травня 2023 року у справі № 360/1283/20.
У справах, предмет розгляду в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які за висновком контролюючого органу є фіктивними, сталою є судова практика Верховного Суду, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності. Сутність таких господарських операцій повинна проявлятися в русі активів, зміні в зобов'язаннях чи власному капіталі платника податків, відповідати економічному змісту укладених платником податку договорів, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди - постанова КАС ВС від 19 червня 2023 року у справі № 810/1577/17.
Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
З огляду на вищезазначене враховуючи практику Верховного суду у подібних правовідносинах, апеляційний суд погоджується, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.
Апеляційний суд резюмує, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про реальність господарських операцій, відтак оскаржені податкові-повідомлення рішення від 30.05.2024 № 24288/13-01-07-07 та від 30.05.2024 №24289/13-01-07-07 підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року в справі №380/13897/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 29.05.25