20 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 446/501/25 пров. № А/857/15564/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
за участі секретаря судового засідання - Прачук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 07 квітня 2025 року (суддя - Котормус Т.І., м. Кам'янка-Бузька) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
ОСОБА_1 у березні 2025 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Волинській області, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4179101 від 02.03.2025. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, так як правил дорожнього руху, вказаних у постанові позивач, не порушував, а інспектор поліції формально, без належних доказів та з'ясування обставин справи прийняв рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності. Вказав, що постанова про притягення позивача до адміністративної відповідальності має суттєві порушення, а тому така підлягає скасуванню, зокрема і через те, що прилад, яким вимірювалась швидкість руху транспортного засобу, яким керував позивач, в даному випадку не міг використовуватись працівником поліції в ручному режимі.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 07 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що інспектор використовував прилад Трукам тримаючи його в руках. Також вказує на неналежні погодні умови при використанні приладу Трукам. Вказує на відсутність доказів вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4179101 від 02.03.2025 складеної інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Волинській області лейтенантом поліції Гайденко М.І., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в розмірі 340 грн. (а.с.126).
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 02.03.2025 о 09:32 год. дорога Н 17 Устилуг-Луцьк-Рівне 73 км., керуючи транспортним засобом Renault Megane Scenic реєстраційний номер НОМЕР_1 у населеному пункті с. Шклинь при дозволеній швидкості руху 50 км/год, рухався зі швидкістю 76 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом TruCam LTI 20/20 TC008357, чим порушив п. 12.4. Правил дорожнього руху (порушення швидкісного режиму в населених пунктах).
Вважаючи таке рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та таким, що порушує його права, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями) (далі ПДР України).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 7 КУпАП закріплені гарантії, відповідно до яких, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є : своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У свою чергу, згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, наявність яких доводиться шляхом надання доказів.
При цьому, в контексті положень ч.2 ст.77 КАС України, такі докази повинен надати суду відповідач - суб'єкт владних повноважень, а позивач, відповідно до частини першої цієї статті надати докази у спростування доводів відповідача.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 283 КУпАП визначено, що за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно ч.2, 3 ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про : дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що зі спірної постанови вбачається, що позивачем допущено перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів у населеному пункті с. Шклинь, більш як на 20 кілометрів на годину, що підтверджується відеозаписом та фото доданими до відзиву на позовну заяву.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи вищевказані докази, колегія суддів вважає їх належними, оскільки такі відображені в оспорюваній постанові.
Щодо доданого до матеріалів справи відеофайлу та роздруківки з відеофайлу з приладу вимірювання швидкості TruCam LТI 20/20, колегія суддів враховує наступне.
Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України Про Національну поліцію №580-VIII від 02.07.2015 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст.40 цього Закону, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою : 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці.
Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Лазерні вимірювачі швидкості TruCam дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.
Так, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 ІІ TruCam отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки від 23.12.2020 № UA.TR.001 22054-20, виданого державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ»), чинного до 26.12.2028.
Крім того, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32640, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 26.11.2024 та чинного до 26.11.2025, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 №ТС008357 є придатним до застосування.
Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача додано фотознімок, який виготовлений за допомогою приладу TruCam та відеозапису на яких зображено автомобіль марки засобом Renault Megane Scenic реєстраційний номер НОМЕР_1 , вказано дату та час вчинення правопорушення 02.032025 о 09:18:43, швидкість руху автомобіля, яка становила - 76 км/ год.
Відтак, колегія суддів погоджується, що належними доказами підтверджено порушення позивачем ПДР України.
Стосовно покликання апелянта на те, що прилад TruCam не може застосовуватися працівниками поліції, тримаючи в руці.
Дане твердження є хибним з тих підстав, що у відповідності до положень ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото-і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Разом з цим, оскаржувана постанова накладає адміністративне стягнення на позивача за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 є засобом вимірювальної техніки, а не пристроєм, що здійснює автоматичну фото- та відеозйомку.
Колегія суддів звертає увагу, на тому що згідно інформації ДП «Укрметртестстандарт», лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
Посилання апелянта на те, що на момент фіксації був дощ та сніг, а відповідно до Розділу 5 Інструкції до Трукам, при вологості (дощ, сніг чи туман) передбачено режим Поганої погоди, при якому здійснюється вимірювання в діапазоні від 15 до 61 метра, то суд зазнає, що доказів, що вимірювання швидкості автомобіля, яким керував позивач проводилося інспектором поліції без дотримання правил застосування такого засобу, як наслідок у інспектора поліції були відсутні допустимі докази перевищення позивачем швидкості руху (зокрема використання засобу у спосіб, не передбачений погодними умовами) суду не представлено. Крім того, суд зауважує, що на відеозаписі приладу TruCam LTI 20/20 ТС, долучений відповідачем до матеріалів відзиву на позов, під час фіксування швидкості автомобіля позивача видно, що зображення чітке, позначка оптичного прицілу спрямована саме на транспортний засіб з номерним знаком, яким керував позивач, а фіксування позначки приладу на автомобілі позивача було здійснено на відстані 164.2 м., тому помилка приладу через погодні умови виключається.
Апеляційний суд резюмує, що будь-яких порушень при використанні приладу TruCam інспектором патрульної поліції, на які посилається апелянт, допущено не було.
Доводи апелянта про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення є безпідставними та спрямовані лише на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, винуватість в якому повністю доведена.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 07 квітня 2025 року в справі №446/501/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 29.05.25