Справа № 320/4949/24 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
03 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Олешко М.Ю.,
представника позивача адвоката Чаюна В.М.,
представників відповідачів: КДКП - Міхеда О.В.,
Закарпатської обласної прокуратури - Стретович М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Чаюна Віталія Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу,
У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - відповідач/КДКП), Закарпатської обласної прокуратури (далі - відповідач 2/прокуратура) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення КДКП від 10 січня 2024 року за № 8дп-24 в частині притягнення першого заступника керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани;
- визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської обласної прокуратури від 25 січня 2024 року № 3 в частині застосування до першого заступника керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказав, що рішення КДКП від 10 січня 2024 року № 8дп-24 та виданий на його виконання наказ Закарпатської обласної прокуратури від 25 січня 2024 року № 3 є протиправними, оскільки прийняті з грубим порушенням вимог законодавства. Позивач вважає, що дисциплінарне провадження щодо нього підлягало закриттю, оскільки на момент засідання КДКП сплинув строк притягнення до відповідальності. Крім того, КДКП вийшла за межі предмета провадження, порушила процедуру притягнення до відповідальності, неправильно визначила момент закінчення дисциплінарного проступку, чим порушила право на захист. Дії, які стали підставою для дисциплінарного стягнення, були обумовлені виключними обставинами воєнного стану: зокрема, тимчасовою відсутністю у підлеглого прокурора КЕП та значним обсягом аналітичної роботи. Надання доступу до кваліфікаційного електронного підпису (далі - КЕП) відбулося виключно з метою виконання доручень обласної прокуратури, не спричинило витоку інформації та було припинено одразу після усунення об'єктивної потреби.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що КДКП під час розгляду дисциплінарної справи дотримані вимоги чинного законодавства щодо процедури та строків притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності. Суд визнав обґрунтованим висновок КДКП про наявність у діях позивача триваючого дисциплінарного проступку, що полягав у неналежному виконанні службових обов'язків, зокрема у передачі іншій особі (прокурору ОСОБА_2 ) свого кваліфікованого електронного підпису (КЕП) та пароля доступу до нього, що створило ризики компрометації службової інформації з ЄРДР. Сам факт використання КЕП ОСОБА_1 з різних ІР-адрес у близькі проміжки часу, що фізично виключало його одноосібне використання, є належним доказом передачі ключа іншій особі. Цей факт також підтверджено поясненнями прокурора ОСОБА_2 і самого позивача, який надав йому доступ до КЕП на час виконання аналітичних завдань. У зв'язку з цим порушено вимоги Закону України «Про електронні довірчі послуги» щодо забезпечення конфіденційності особистого ключа, а також внутрішні регламенти органів прокуратури. Дисциплінарне порушення носило триваючий характер, оскільки позивач не вжив заходів щодо блокування чи скасування скомпрометованого КЕП до 02 лютого 2023 року. Тому строк у один рік, протягом якого можливе накладення дисциплінарного стягнення, не був пропущений, оскільки рішення КДКП прийнято 10 січня 2024 року. Доводи позивача про те, що проступок завершено 25 грудня 2022 року в день фактичного припинення використання КЕП Петечуком суд визнав хибними, оскільки доступ залишався технічно відкритим до моменту анулювання сертифіката. Суд також не знайшов порушень процедури дисциплінарного провадження, у тому числі щодо строків перевірки, відкриття та об'єднання проваджень, складання висновку і його розгляду. Право позивача на захист, змагальність та участь у засіданні було забезпечено, оскільки інтереси останнього представляв адвокат, який мав можливість надавати пояснення, заявляти клопотання та коментувати висновок. Посилання позивача на порушення предметної межі дисциплінарного провадження суд також визнав безпідставним, оскільки фактичні обставини, що стали підставою для прийняття оскарженого рішення, не виходили за межі скарг та перевірки. Крім того, позивач не заперечував факт передачі КЕП іншій особі та не спростував доводів про неналежне зберігання персонального електронного підпису, а також зазначив, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани є найменш суворим і пропорційним наслідкам вчиненого проступку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначив, що судом першої інстанції неправильно визначено момент закінчення дисциплінарного проступку, що призвело до помилкового висновку про дотримання строків накладення дисциплінарного стягнення. Компрометація особистого ключа припинилася 25 грудня 2022 року, коли КЕП був видалений із пристрою прокурора ОСОБА_2, а тому річний строк притягнення до відповідальності сплив до моменту ухвалення рішення КДКП 10 січня 2024 року. Стверджує, що дисциплінарне провадження мало бути закрите, оскільки відповідно до висновку члена КДКП від 02 листопада 2023 року вже сплив строк для притягнення до відповідальності. Крім того, апелянт наголошує на порушеннях процедури притягнення, зокрема на розширенні Комісією меж провадження за відсутності відповідного повідомлення прокурора, чим було порушено право на захист, принципи змагальності, неупередженості та правової визначеності. Водночас, у скарзі акцентується увага на тому, що висновок щодо проступку було складено без належного обґрунтування строків, без урахування пояснень, які могли б вплинути на його оцінку.
У відзиві на апеляційну скаргу КДКП навела доводи на підтримку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої і другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 працює в органах прокуратури України з 02 серпня 2004 року. Присягу працівника прокуратури прийняв 11 лютого 2011 року. З Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 20 грудня 2012 року.
За вказаний період працював на різних посадах, в органах прокуратури Закарпатської області, у тому числі адміністративних.
На даний час позивач обіймає посаду першого заступника керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області (наказ від 24 жовтня 2022 року № 632к).
На підставі рішення КДКП від 10 січня 2024 року № 8дп-2, наказом Закарпатської обласної прокуратури від 25 січня 2024 року № 3 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.
Як вбачається матеріалів дисциплінарної справи, перший заступник керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 з правилами поводження з ключовими документами і носіями ознайомився 11 листопада 2012 року. Упродовж червня-грудня 2022 року останній мав КЕП органів прокуратури України з визначеною роллю «Керівник органу прокуратури»: з 01 червня 2022 року - як виконувач обов'язків заступника керівника - начальник Рахівського відділу окружної прокуратури, а з 04 листопада 2022 року - як перший заступник керівника окружної прокуратури.
Службовим розслідуванням встановлено, що 13 вересня 2022 року, 14 вересня 2022 року, 04 жовтня 2022 року, 19 жовтня 2022 року, 27 жовтня 2022 року, 11 листопада 2022 року, 17 листопада 2022 року, 14 грудня 2022 року, 15 грудня 2022 року, 18 грудня 2022 року, 25 грудня 2022 року КЕП ОСОБА_1 використовувався для роботи в Єдиному реєстрі досудових розслідувань паралельно та послідовно з ІР-адреси Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури (вулиця Миру, 30 в місті Рахів), Тячівської окружної прокуратури (вулиця Незалежності, 27 в місті Тячів) та з будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації додатку Google-кapти відстань між містом Тячів і містом Рахів складає 48 км, шляхами 74 км, для подолання якої необхідно 101 хвилину руху легковим автомобілем. При цьому, усі сеанси входження до ЄРДР з використанням КЕП ОСОБА_1 відбувались із зазначених вище ІР адрес або одночасно, паралельно, або у незначний (до 30 хвилин) проміжок часу, що є недостатнім для його фізичного переміщення.
Під час проведення службового розслідування опитаний ОСОБА_1 з впевненістю стверджував, що упродовж 2022 року копії з КЕП він не робив, нікому не надавав, пароль не повідомляв, такий ніде не записував та не відтворював. Виконання своїх обов'язків щодо внесення відомостей в ЄРДР або моніторингу відомостей виконував особисто, а правдивість пояснень погодився підтвердити з використанням поліграфа.
Водночас, після скерування на адресу Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора клопотання про проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа ОСОБА_1 свої покази змінив та повідомив, що у вересні 2022 року, зважаючи на суттєвий об'єм роботи, велику кількість доручень та завдань, надав прокурору ОСОБА_2 копію власного КЕП, шляхом копіювання ключа входу на особистий ноутбук даного працівника та створення на ньому документу, в якому записав пароль доступу та зберіг його. ОСОБА_2 використовував КЕП з відома ОСОБА_1 для роботи із аналітикою в ЄРДР з метою виконання контрольних доручень обласної прокуратури та забезпечення підтримання публічного обвинувачення у суді виключно на власному ноутбуці у примішенні окружної прокуратури та вдома у своєї тещі по АДРЕСА_1 . Опитаний ОСОБА_2 підтвердив зазначені ОСОБА_1 обставини, заперечив факт передачі копії КЕП і паролю доступу, який надав йому позивач, іншим особам, а також виток інформації з ЄРДР у кримінальних провадженнях та її незаконне використання.
Вивченням у ході службового розслідування даних входу в ЄРДР сторонніми особами з використанням КЕП ОСОБА_1 , встановлено, що у період з 13 вересня 2022 року до 25 грудня 2022 року здійснено вхід у 203 кримінальні провадження, 1 з яких у Реєстр внесені відомості про призначення прокурора та у 3 - формувались витяги з переглянутих кримінальних проваджень.
До КДКП 17 квітня 2023 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про вчинення дисциплінарного проступку прокурорами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Цього дня за допомогою автоматизованої системи дисциплінарну скаргу розподілено члену КДКП Томак М.В. , за результатами її вивчення 25 квітня 2023 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-300дс-72дп-23.
Окрім цього, до КДКП 26 квітня 2023 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов'язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І. про вчинення прокурорами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 дисциплінарного проступку.
Цього дня за допомогою автоматизованої системи дисциплінарну скаргу розподілено члену КДКП Захаровій О.С. , за результатами вивчення якої 04 травня 2023 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-326дс-79дп-23.
Рішенням КДКП від 17 травня 2023 року вказані дисциплінарні провадження об'єднано в одне за № 07/3/2-300дс-72дп-23 та розподілено члену КДКП Томак М.В. для проведення подальшої перевірки.
За результатами перевірки, 02 листопада 2023 року членом КДКП Томак М.В. складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурорів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_2 , який передано на розгляд КДКП.
Засідання з розгляду висновку у цьому провадженні призначено КДКП на 22 листопада 2023 року, 06 грудня 2023 року, 20 грудня 2023 року.
У зв'язку із заявленими клопотаннями прокурорів про залучення до участі у засіданні їх представників та про неодноразове відкладення розгляду висновку на інші дату та час через необхідність ознайомитися з матеріалами дисциплінарного провадження, подані клопотання КДКП було задоволено та датою наступного засідання визначено 10 січня 2024 року.
10 січня 2024 року прокурор ОСОБА_1 на засідання КДКП не з'явився, а повідомив Комісію про участь у засіданні його представника адвоката Чаюна В.В.
За результатами розгляду висновку КДКП ухвалено рішення № 8дп-24, зокрема про притягнення першого заступника керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення ним вимог пункту 3 частини четвертої статті 19 Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, статті 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги» від 05 жовтня 2017 року № 2155-VІІІ, пункту 4.20.1 Регламенту роботи кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг органів прокуратури України, який 10 лютого 2022 року затверджено Генеральним прокурором та погоджено головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Інструкції щодо поводження з ключовими документами і носіями, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VП - неналежне виконання службових обов'язків, та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.
Отже, рішенням КДКП прокурорів від 10.01.2024 за № 8дп-24 притягнуто першого заступника керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді догани, на підставі якого винесено наказ Закарпатської обласної прокуратури від 25 січня 2024 року № 3 в про застосування до першого заступника керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області дисциплінарного стягнення у виді догани.
Не погоджуючись з таким рішеннями про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Статтею 3 Закону № 1697-VII передбачено, що діяльність прокуратури ґрунтується на засадах, зокрема: законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 16 Закону № 1697-VII незалежність прокурора забезпечується, зокрема, особливим порядком притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків.
За змістом статті 44 Закону № 1697-VIІ дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.
Згідно з частиною першою статті 45, частинами першою, четвертою, девятою, десятою статті 46, частинами першою статті 47 Закону № 1697-VIІ дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.
Після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.
Перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більш як на місяць.
Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.
Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.
За частинами першою та четвертою статті 48 Закону № 1697-VIІ відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу.
При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1697-VIІ на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
Згідно із статтею 4 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс), професійна діяльність прокурорів ґрунтується на принципах, зокрема, верховенства права та законності; професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури; компетентності та професіоналізму; доброчесності, зразковості поведінки та дисциплінованості.
Статтею 11 Кодексу регламентовано, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.
За приписами статті 15 Кодексу прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально.
Постійно підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов'язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам.
Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов'язки та завдання.
Тож, прокурор, як представник влади, має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з обов'язковим дотриманням норм професійної етики та поведінки прокурорів.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» від 05 жовтня 2014 року № 2155-VIII (далі - Закон № 2155-VIII) кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 12 Закону № 2155-VIII, користувачі електронних довірчих послуг зобов'язані забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа.
З наведеного слідує, що сама по собі передача КЕП іншій особі, є порушенням його конфіденційності та компрометацією інформації, що містить такий підпис.
Вказане підтверджує, що закон прямо покладає на власника кваліфікованого електронного підпису обов'язок забезпечувати його конфіденційність та унеможливлювати доступ до особистого ключа сторонніх осіб. У разі виникнення підозри чи встановлення факту компрометації такого ключа, власник зобов'язаний негайно повідомити про це надавача електронних довірчих послуг. Передача КЕП іншій особі є порушенням принципу конфіденційності та фактично свідчить про компрометацію підпису. У такому випадку підлягає розгляду питання про його блокування або скасування. Отже, використання КЕП потребує особливої обачності та відповідальності.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що протягом періоду з 13 вересня по 25 грудня 2022 року з використанням кваліфікованого електронного підпису (КЕП) прокурора ОСОБА_1 здійснювалися сеанси входу до Єдиного реєстру досудових розслідувань з різних ІР-адрес, зокрема з ІР-адрес Тячівської окружної прокуратури, Рахівського відділу цієї прокуратури, а також з адрес, що співвідносяться з місцем мешкання близької особи прокурора ОСОБА_2 .
Установлено, що в низці випадків вхід до ЄРДР здійснювався одночасно або у дуже близькі проміжки часу з вказаних адрес (до 30 хвилин), що фізично унеможливлює особисте здійснення цих дій однією особою, зважаючи на відстань між місцями доступу.
Із долучених пояснень прокурора ОСОБА_2 та самого ОСОБА_1 вбачається, що останній з огляду на значне службове навантаження передав свій КЕП та пароль до нього прокурору ОСОБА_2 для виконання аналітичної роботи у ЄРДР. Вказане підтверджується, зокрема, фактом копіювання КЕП на персональний комп'ютер ОСОБА_2 та збереження паролю до нього у файлі на цьому ж комп'ютері. Після уточнення обставин службового розслідування, обидва прокурори надали відповідні детальні пояснення, які узгоджуються з фактичними даними.
За результатами службового розслідування встановлено, що у зазначений період за допомогою КЕП ОСОБА_1 було здійснено доступ до ЄРДР у понад 200 кримінальних провадженнях, у тому числі - внесено відомості про призначення прокурора та сформовано витяги у справах.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було вжито належних заходів для забезпечення конфіденційності та недоступності особистого ключа третім особам, що є обов'язком користувача електронного підпису відповідно до положень статті 12 Закон № 2155-VIII. Фактична передача КЕП іншій особі, його використання останньою у службових цілях без відкликання чи блокування кваліфікованого сертифіката засвідчують порушення порядку користування КЕП, що правомірно кваліфіковано як дисциплінарний проступок у вигляді неналежного виконання службових обов'язків.
Така поведінка свідчить про порушення позивачем обов'язку забезпечення конфіденційності КЕП і належного виконання службових обов'язків, що обґрунтовано стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VІІ.
Посилання позивача на значне службове навантаження як підставу для передачі КЕП іншому працівнику прокуратури не може бути визнане виправданим. Закон № 2155-VIII не передбачає жодних винятків із обов'язку забезпечення конфіденційності особистого ключа. Службова доцільність не є обставиною, що виключає відповідальність у разі порушення вимог щодо користування електронним підписом.
Щодо доводів ОСОБА_1 про сплив строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
В апеляційній скарзі позивач наполягає, що остаточна дата вчинення дисциплінарного проступку є 25 грудня 2022 року, оскільки саме цього дня за його вказівкою копія кваліфікованого електронного підпису (КЕП) була видалена з носія, яким користувався інший прокурор - ОСОБА_2, у зв'язку з відсутністю подальшої необхідності у його використанні. Відповідно до цієї позиції річний строк, визначений частиною четвертою статті 48 Закону України № 1697-VII, сплив 04 січня 2024 року, тобто до дати прийняття рішення КДКП (10 січня 2024 року), а отже, Комісією порушено вимоги закону щодо дотримання строків.
Однак апеляційний суд не може погодитись із такими твердженнями з огляду на наступне.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17, триваюче правопорушення визначається як протиправна бездіяльність, що полягає у невиконанні встановленого законом обов'язку, яка триває безперервно до моменту або усунення порушення, або притягнення особи до відповідальності.
Зокрема, таким може бути порушення, що розпочалося з неправомірної дії чи бездіяльності (надання доступу до КЕП), та продовжувалося шляхом неусунення наслідків (неблокування КЕП, нескасування сертифіката, відсутність звернення до АЦСК).
Згідно з матеріалами справи, хоча позивач стверджує, що 25 грудня 2022 року він припинив використання КЕП іншими особами, однак об'єктивні дані свідчать, що до 02 лютого 2023 року стороння особа ( ОСОБА_2 ) мала можливість доступу до ЄРДР саме за допомогою КЕП позивача. Більше того, лише 02 лютого 2023 року було припинено доступ позивача до ЄРДР, що й унеможливило подальше використання КЕП іншою особою.
Невжиття позивачем заходів для блокування КЕП або звернення до кваліфікованого надавача довірчих послуг у зв'язку з компрометацією особистого ключа свідчить про триваючий характер дисциплінарного проступку.
Відповідно, саме 02 лютого 2023 року є останнім днем вчинення такого проступку.
Таким чином, на дату прийняття КДКП рішення про накладення дисциплінарного стягнення (10 січня 2024 року) річний строк, визначений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII, не сплив.
Стосовно тверджень ОСОБА_1 про порушення процедури дисциплінарного провадження, зокрема у частині дотримання строків проведення перевірки за дисциплінарною скаргою, колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частин дев'ятої, десятої статті 46 Закону України № 1697-VII перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності повинна бути завершена протягом двох місяців з дня реєстрації дисциплінарної скарги. У разі неможливості завершення перевірки в зазначений строк, він може бути продовжений КДКП, але не більш як на один місяць.
Разом з тим, приписи зазначеної норми, а також підпунктів 101, 106 Положення про порядок роботи КДКП не встановлюють окремого строку для виготовлення висновку за результатами перевірки. Тобто, строк стосується саме проведення перевірки відомостей, а не підготовки фінального висновку члена КДКП.
Матеріали справи свідчать, що з урахуванням складності предмету перевірки, кількості джерел інформації, запитів до органів прокуратури, а також необхідності об'єднання двох проваджень (за скаргами від 17 квітня 2023 року та 26 квітня 2023 року) у єдине дисциплінарне провадження (17 травня 2023 року), строк перевірки і складення висновку (від 02 листопада 2023 року) не може вважатися таким, що є надмірним, або таким, що вплинув на об'єктивність провадження.
Так, із отриманих документів вбачається, що запитувані матеріали для завершення перевірки були надані Закарпатською обласною прокуратурою 26 травня 2023 року, а отже член КДКП мав право готувати висновок лише після завершення збору доказів, що й було здійснено.
Вирішальним у таких правовідносинах є не строк проведення перевірки й складання за її результатами висновку, а граничний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Позивач не обґрунтував, як продовжений строк перевірки негативно вплинув чи позбавив його права на захист або істотно порушив інші законні права та інтереси.
Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення КДКП меж предмета дисциплінарного провадження та порушення права позивача на захист, то слід зазначити наступне.
Згідно з частиною третьою статті 47 Закону № 1697-VІІ та пунктом 7 Положення про порядок роботи КДКП діяльність КДКП ґрунтується на принципах законності, об'єктивності, змагальності та дотримання гарантій незалежності прокурора. Висновок про наявність або відсутність дисциплінарного проступку розглядається за участю прокурора або його представника, а за умови належного повідомлення - може бути розглянутий і без його особистої присутності.
Матеріали справи свідчать, що позивача було належним чином повідомлено про дату та час розгляду висновку (10 січня 2024 року), при цьому він повідомив про участь у засіданні свого представника - адвоката Чаюна В.В.
При цьому, представник позивача був присутній на засіданні, надавав пояснення щодо висновку про наявність дисциплінарного проступку, заявив клопотання, які були розглянуті КДКП.
За таких обставин КДКП діяла в межах повноважень та відповідно до пункту 1 частини третьої статті 47 Закону № 1697-VІІ правомірно прийняла рішення про розгляд висновку у відсутність самого прокурора, оскільки останній скористався правом делегування свого представництва. Таким чином, право на захист не було порушено, а принцип змагальності забезпечено.
Доводи про вихід за межі предмета дисциплінарного провадження є безпідставними, оскільки у рішенні КДКП оцінено лише ті фактичні обставини та події, які стосуються дій позивача в межах предмету перевірки, викладених у висновку члена Комісії, з дотриманням вимог пунктів 31, 62, 111 Положення.
Враховуючи участь представника, дотримання порядку повідомлення, забезпечення процесуальних прав, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення КДКП прийнято без порушення норм матеріального і процедурного права, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, обставини, викладені у висновку про наявність дисциплінарного проступку та покладені в основу прийняття рішення КДКП № 8дп-24 від 10 січня 2024 року, перебувають у межах тих дій, щодо яких було відкрито дисциплінарне провадження. Висновок складено в межах повноважень члена Комісії на підставі даних перевірки, проведеної згідно з статтями 46, 47 Закону № 1697-VII та відповідними пунктами Положення. Доводи апелянта про те, що Комісією допущено розширення предмета провадження, не знайшли свого підтвердження.
Також колегія суддів вважає безпідставними потенційні сумніви щодо достатності зібраних доказів. Висновок КДКП базується на кількох незалежних джерелах інформації: технічних логах входу в ЄРДР із різних ІР-адрес, письмових поясненнях двох прокурорів, внутрішньому службовому розслідуванні, а також матеріалах перевірки Закарпатської обласної прокуратури. Сукупність цих даних дозволяє вважати факт передачі КЕП та його використання сторонньою особою встановленим і належно документованим.
Крім того, що сам позивач не заперечував фактичних дій щодо передачі свого КЕП іншій особі, що відповідно до статті 12 Закону № 2155-VIII є прямим порушенням обов'язку забезпечення конфіденційності особистого ключа. Факт вчинення проступку не спростовано належними доказами.
Колегія суддів зазначає, що для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків не є необхідним доведення умислу або наявності прямого наміру. Достатньо встановлення факту порушення професійного обов'язку, що спричинило наслідки, несумісні з вимогами професійної етики прокурора. Виявлені дії позивача свідчать про грубу недбалість, що, згідно з практикою дисциплінарних органів та судовими рішеннями, є підставою для застосування стягнення.
КДКП застосувала вид дисциплінарного стягнення обґрунтовано, пропорційно тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, що відповідає критеріям розумності й справедливості. Комісією обрано найменш суворий вид стягнення - догану, що ураховує як обставини вчинення правопорушення, так і особу прокурора, відсутність заперечення ним встановлених фактів, а також незастосування раніше до нього інших заходів дисциплінарного впливу. Такий підхід не свідчить про упередженість чи надмірність реагування, а є виваженим та співмірним наслідкам виявленого порушення.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Чаюна Віталія Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.
Повний текст постанови виготовлено 04.06.2025.