04 червня 2025 року м. Дніпросправа № 340/5853/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року (суддя Брегей Р.І.) у справі за позовом Запорізької обласної прокуратури до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року позов задоволено.
Суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури кошти у сумі 965054,76 грн.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Зазначено про відсутність доказів того, що відповідачем з метою отримання грошового забезпечення подавалися фіктивні довідки чи будь-які інші недостовірні документи, або здійснювався вплив на працівників фінансового відділу. Не повідомлення відповідачем про припинення контракту добровольця не може свідчити про його недобросовісність, оскільки такого обов'язку у працівника за чинним законодавством немає.
Також зазначено, що про зміни у законодавстві відповідач не був обізнаний, та обов'язку підтримувати рівень знань щодо трудового законодавства під час проходження служби в ЗСУ не мав, що в свою чергу виключало можливість бути проінформованим про такі зміни і внаслідок специфіки служби свої зусилля спрямовував на виконання бойових задач.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що обставини справи свідчать про недобросовісність поведінки ОСОБА_1 у трудових відносинах з Запорізькою обласною прокуратурою, зловживання своїми правами та про наявність у останнього обов'язку з повернення безпідставно набутих коштів.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Як було встановлено судом першої інстанції, з 15 березня 2021 року ОСОБА_1 обіймав посаду керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області (а.с.13).
31 березня 2022 року (під час дії воєнного стану) відповідач уклав контракт добровольця територіальної оборони ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14-17).
Наказом Прокуратури від 04 квітня 2022 року №346к ОСОБА_1 увільнили від виконання обов'язків на період дії воєнного стану (а.с.18).
У наказі зазначено про збереження середнього заробітку на період проходження служби або до звільнення з прокуратури.
Наказом добровольчого формування Олександрійської територіальної громади від 14 червня 2023 року припинено контракт добровольця територіальної оборони ОСОБА_1 (а.с.67).
Відповідач повідомив, що у березні 2023 року його мобілізували до Збройних Сил України (а.с.169).
З 17 березня 2023 року проходить службу на офіцерських посадах у військових частинах НОМЕР_2 і НОМЕР_3 (а.с.151-152, 169).
31 липня 2024 року Рахункова палата склала акт про результати фінансового аудиту прокуратури (а.с.35-55).
Під час аудиту встановили припинення контракту добровольця територіальної оборони ОСОБА_1 (доказ припинення контракту отримала Рахункова палата).
Матеріали перевірки не містять інформації про мобілізацію відповідача.
31 липня 2024 року Прокуратура прийняла наказ №707/1к, яким внесла зміни до наказу від 04 липня 2022 року №346к (а.с.20).
Виключено збереження середнього заробітку на період проходження військової служби або до звільнення з Прокуратури.
19 серпня 2024 року позивач надіслав ОСОБА_1 претензію про повернення коштів у сумі 965054,76 грн, які нарахували і виплати за період з 15 червня 2023 року по 30 червня 2024 року (а.с.21-32).
Прокуратура повідомила, що з 19 липня 2022 року припинила нарахування і виплату середнього заробітку 5 працівникам, яких мобілізували до Збройних Сил України (а.с.186-187).
ОСОБА_1 не припинили нарахування і виплату середнього заробітку, так як не належав до осіб, які проходять військову службу у Збройних Силах України (а.с.202-203).
965054,76 грн - нарахована суму середнього заробітку, з якої утримали обов'язкові платежі і податки (а.с.172).
Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що прокуратура правомірно визнала за ОСОБА_1 право на середній заробіток за період з 31 березня по 18 липня 2022 року.
З 19 липня 2022 року у позивача виник обов'язок припинити нарахування і виплату середнього заробітку і відповідачу.
Невиконання обов'язку обумовлено помилковим тлумаченням норми права, яка регулює спірні правовідносини.
За висновками суду першої інстанції, за помилковим тлумаченням прокуратура припинила би нарахування і виплату середнього заробітку у випадку обізнаності про припинення контракту добровольця територіальної оборони і повернення до виконання обов'язків прокурора (виплачували би заробітну плату) або мобілізацію до Збройних Сил України.
Про припинення контракту і мобілізацію до Збройних Сил України ОСОБА_1 мав повідомити позивача, так як не міг не розуміти, що такі обставини вплинуть на виплату середнього заробітку.
За висновками суду першої інстанції, проходячи військову службу у Збройних Силах України на офіцерських посадах з березня 2023 року, відповідач не міг не знати, що нікому з інших мобілізованих осіб не виплачують середній заробіток за місцем праці до мобілізації, оскільки зміни до законодавства стосовно права військовослужбовців на середній заробіток широко обговорювали у засобах масової інформації і серед мобілізованих військовослужбовців, дохід яких зменшився, а відповідач обіймає посаду прокурора, що передбачає обізнаність у питанні і трудового законодавства.
За висновками суду першої інстанції, відповідач свідомо не сповістив прокуратуру про припинення контракту добровольця територіальної оборони, щоб не припинили виплату середнього заробітку, що є беззаперечним проявом недобросовісності (недоброчесності), оскільки присягнув бути сумлінним (чесним) і захищати інтереси держави, але знаючи, що втратив право на виплату коштів платників податків, завдяки яким і в інтересах яких існує держава, не зробив нічого, щоб припинити їх нарахування.
За висновками суду першої інстанції, прокуратура виплату середнього заробітку за період 15 червня 2023 року по 30 червня 2024 року провела добровільно, за відсутності рахункової помилки, однак за наявності недобросовісності з боку ОСОБА_1 , відсутня сукупність обставин, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 1215 ЦК України які унеможливлюють повернення коштів.
Колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Статтею 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки відсутня правова норма, яка прямо покладає на відповідача обов1язок повідомляти про припинення контракту і мобілізацію до Збройних Сил України.
Позивачем не було надано доказів того, що відповідач діяв умисно та свідомо для введення позивача в оману, зокрема подавав відповідні заяви про виплати.
Посада позивача, та можлива обізнаність у питанні і трудового законодавства вказаного не спростовують, а рішення суду не має бути побудовано на припущеннях.
Враховуючи вимоги статей 77, 90 КАС України, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не було доведено недобросовісності набувача.
Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за позовом Запорізької обласної прокуратури до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 04 червня 2025 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш