04 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25249/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року (суддя Царікова О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП від 26.06.2024 № 646 о/с, в частині переведення для подальшого проходження служби відповідно до абзацу 2 частини 1 та частини 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» та частини 1 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» капітана поліції ОСОБА_1 (0108308) на посаду інспектора взводу №2 роти №1 полку поліції особливого призначення «корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький), звільнення з посади інспектора сектору контролю за обігом зброї Дніпровського районного управління поліції з 27 червня 2024 року (РНОКПП 2852807515);
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області поновити капітана поліції ОСОБА_1 (0108308) на штатній посаді інспектора сектору контролю за обігом зброї Дніпровського районного управління поліції.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що капітана поліції позивача було переведено на посаду інспектора взводу №2 роти №1 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно- раптової дії» (стрілецький) ГУНП, незважаючи на те, що він не відповідає кваліфікаційним вимогам посади інспектора взводу №2 роти №1 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно- раптової дії» (стрілецький) ГУНП, визначеним розділ V, затверджених 27.08.2024 та без відповідного обов'язкового погодження.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 1 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Як було встановлено судом першої інстанції, предметом позову є правомірність винесення наказу від 26.06.2024 №646 о/с Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, відповідно до змісту якого, згідно з ч. 1 та 8 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» та частини 1 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» переведено для подальшого проходження служби (в інтересах служби) капітана поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-рятувальної дії» (стрілецький), установивши йому посадовий оклад 2400 грн., надбавку за специфічні умови проходження служби у розмірі 40 відсотків, звільнивши з посади інспектора сектору контролю за обігом зброї Дніпровського районного управління поліції, з 27 червня 2024 року.
Підставою для переміщення позивача по службі слугувала доповідна записка УКЗ ГУНП в Дніпропетровській області від 25.06.2024 №20/5130.
У оскарженому наказі зазначено про необхідність доукомплектування штату полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» та про відібрання працівників ГУ НП у Дніпропетровській області для переведення.
Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженого наказу доведено.
Колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У розумінні частини першої статті 2 Закону України від 23.12.1993 №3781-XII «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», Національна поліція є правоохоронним органом.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. (частина перша статті 17 Закону №580-VIII).
Відповідно до частини десятої статті 62 Закону №580-VIII, поліцейський користується повноваженнями, передбаченими цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу, та може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей.
Відповідно до частини першої статті 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейських здійснюється:
1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади:
для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;
за ініціативою поліцейського;
у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації;
у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби);
за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії;
з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації;
у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;
3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський:
у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії;
через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей;
за ініціативою поліцейського;
як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;
4) у зв'язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад'юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.23. Частиною другою статті 65 Закону №580-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було обумовлено, що посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.
Згідно вимог ч.2 ст. 65 Закону №580-VIII посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.
За правилами частин сьомої-дев'ятої статті 65 Закону №580-VIII, переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Як було встановлено судом першої інстанції, спеціальне звання поліції, яке має позивача капітан поліції, за результатами переведення не зазнало змін.
Що стосується згоди поліцейського на переміщення на рівнозначну посаду, то суд першої інстанції вірно врахував, що серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує побажання поліцейського, а саме переміщення за ініціативою поліцейського.
Згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв'язку зі скороченням штатів (частина друга статті 68 Закону №580-VIII).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
Пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.
У підпункті «б» пункту 42 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, закріплено аналогічне правило про те, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на рівнозначні посади провадиться у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю.
У вказаному пункті Положення йдеться також про те, що рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.
Крім того, за змістом підпункту «ж» пункту 40 Положення при призначенні на посади рядового і начальницького складу враховується, зокрема те, що переміщення по службі в іншу місцевість у межах республіки осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли встановленого пунктами 5 і 7 цього Положення віку, визнані здатними до військової служби або здатними до нестройової служби в мирний час, але потребують за станом свого здоров'я чи здоров'я членів їх сімей зміни місця служби (проживання), провадиться за рішенням відповідного начальника на підставі висновку військово-лікарської комісії.
Вірними є висновки суду першої інстанції, що спеціальне законодавство, не вимагає згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість.
Відповідно до статті 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону №580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною першою статті 32 КЗпП України установлено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Судом першої інстанції вірно було враховано, що відсутність у Законі №580-VIII та Положенні норми про обов'язковість згоди поліцейського на переміщення в іншу місцевість на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, вказує не про неврегульованість цих правовідносин нормами спеціального законодавства, а про їхнє вирішення у спосіб, відмінний від правового регулювання трудових відносин відповідно до норм трудового законодавства.
Внесені до Закону №580-VIII зміни згідно із Законом від 15.03.2022 №2123-IX “Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану», який набрав чинності з 01 травня 2022 року, підтверджують висновки суду, зроблені у цій справі.
Відповідно до частини другої статті 65 Закону №580-VIII (у редакції Закону від 15.03.2022 №2123-IX) посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.
Відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 65 Закону №580-VIII (у редакції Закону від 15.03.2022 №2123-IX) поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Законом від 15.03.2022 №2123-IX частину першу статті 60 Закону №580-VIII викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Вірними є висновки суду першої інстанції, що зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських.
Вимоги Закону №580-VIII не визначають обов'язку відповідача під час видання наказу на переведення враховувати інші обставини ніж передбачені даним законом.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 04 червня 2025 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш