04 червня 2025 р. Справа № 520/13515/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 22.04.25 по справі № 520/13515/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки № ФХ115964 від 08.07.2021, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.04.2019 року за формою згідно додатку 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №.45, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", з урахуванням змін в грошовому забезпеченні передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із зазначенням основних та додаткових видів грошового забезпечення та без обмеження граничним розміром з нарахуванням компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.04.2019 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі № 520/13515/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2021 по справі № 520/13515/21, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення, визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 в довідці від 07.07.2021 № ФХ-111217.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.04.2019 перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки № ФХ-111217 від 07.07.2021, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
03.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просив суд першої інстанції змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 у справі № 520/13515/21 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсійних виплат за період з квітня 2019 року по лютий 2022 року у розмірі 249708,19 грн (двісті сорок дев'ять тисяч сімсот вісім гривень дев'ятнадцять копійок).
В обґрунтування вимог вказаної заяви зазначив, що оскільки у розумінні частини 3 статті 378 КАС України невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням та інших виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат, враховуючи, що рішення суду в межах даної справи станом на дату подання такої заяви не виконане в частині виплати нарахованої доплати пенсії, наявні підстави для задоволення вимог вказаної заяви.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 по справі № 520/13515/21 заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Змінено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 р. у справі № 520/13515/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсійних виплат за період з квітня 2019 року по лютий 2022 року у розмірі 249708,19 грн (двісті сорок дев'ять тисяч сімсот вісім гривень дев'ятнадцять копійок).
Відповідач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість, неповне з'ясування обставин у справі та порушення судом норм частини 2 статті 19 Конституції України, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 по справі № 520/13515/21 в частині задоволення заяви та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність в діях пенсійного органу ознак протиправності, оскільки нарахована за період з 01.04.2019 по лютий 2022 року заборгованість у розмірі 249708,19 грн включена до Реєстру судових рішень, обліковується в Пенсійному фонді України та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України, які, наразі, відсутні.
Стверджував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за їх фактичної відсутності у відповідача не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
До того ж, зауважив, що встановлення способу або порядку виконання рішення суду здійснюється за умови наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, а спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду справи. Водночас, у поданій заяві, позивач фактично просить суд змінити суть резолютивної частини рішення суду, яке набрало законної сили, при цьому, зазначені у заяві обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі через застосований судом при його ухваленні спосіб захисту.
Наполягав, що оскільки розрахунок належної позивачу пенсії судом не здійснювався, змінюючи спосіб виконання такого рішення із зобов'язання здійснити перерахунок пенсії на стягнення з відповідача конкретної її суми, суд першої інстанції змінив рішення по суті, вийшовши при цьому за межі позовних вимог та вирішивши питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи по суті.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року набрало законної сили 13.12.2021.
18.02.2022 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи по даній справі.
Згідно з розрахунком, складеним Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за період з квітня 2019 року по лютий 2022 року, невиплачена сума пенсії заявника після її перерахунку на підставі рішення суду у даній справі склала 249708,19 грн.
При цьому, відповідачем не надано доказів виплати вказаної суми пенсії заявнику, що на переконання суду є свідченням невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, щодо перерахунку пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.
З огляду на положення частини третьої статті 378 КАС України, якими встановлено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення по даній справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В силу приписів статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ “Про виконавче провадження» (далі - Закон 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 3 статті 33 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI), виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
За приписами статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Тобто з приведеного вище вбачається, що звернення до суду у зазначеній категорії справ є обов'язком державного виконавця, який виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Водночас, з 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 378 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Так, відповідно до частини 1 статті 378 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (абзац 1 частини 3 статті 378 КАС України).
Згідно із абзацом 2 частини 3 статті 378 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX), невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, за змістом вказаної норми КАС України з 19.12.2024 у справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення протягом двох місяців з дня набрання останнім законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення, зокрема шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Колегія суддів враховує, що справа, яка переглядається, є справою з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі № 520/13515/21, яке набрало законної сили 13.12.2021, позивачу проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату пенсії за період з квітня 2019 року по лютий 2022 року в розмірі 249708,19 грн, однак фактичну виплату заборгованості здійснено не було.
Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі № 520/13515/21, як станом на момент звернення позивача до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення (03.04.2025), так і на час розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій в частині здійснення фактичної виплати заборгованості у розмірі 249708,19 грн не виконано значно більше ніж протягом двох місяців.
Разом з цим, колегія суддів наголошує, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Враховуючи викладене та те, що з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили минуло більше двох місяців, однак фактичну виплату заборгованості здійснено не було, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення по даній справі шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області відповідних виплат.
Колегія суддів відхиляє покликання апелянта не недопустимість зміни обраного судом способу відновлення порушеного права, оскільки положеннями абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України в редакції Закону № 4094-IX чітко перебачено, що невиконання судового рішення у справах про пенсійні виплати протягом двох місяців є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 по справі № 520/13515/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко