04 червня 2025 р.Справа № 440/5132/25
Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Перцова Т.С., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 року по справі № 440/5132/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини
НОМЕР_1 ( далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового 1 начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року N294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року N? 1082-IХ “Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року N? 1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року N? 2710-IХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 визнано неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 19.07.2022 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови та зобов?язання Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового 1 начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року N294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року N? 1082-IХ “Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року N? 1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року N? 2710-юджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року N? 2710-IХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Повернуто позивачеві позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 19.07.2022 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови та зобов?язання Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового 1 начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року №1082-IХ “Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року №1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року №2710-IХ “Про Державний на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року №2710-IХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/5132/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 18.07.2022 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період 29.01.2020 по 18.07.2022 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового 1 начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року №1082-IХ “Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року №1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
На зазначену ухвалу суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного суду від 21.05.2025 по справі № 440/5132/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі № 440/5132/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Надано позивачу строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що недоліки апеляційної скарги можуть бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду квитанції або оригіналу іншого документу про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн або доказів на підтвердження обставин щодо звільнення від сплати судового збору.
27.05.2025 до Другого апеляційного адміністративного суду через систему "Електронний суд" представником ОСОБА_1 - адвокатом Дубком Сергієм Миколайовичем, було подано клопотання, в якому він просив звільнити позивача від сплати судового збору.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що підпунктом 1) частини 1. статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а тому, оскільки вказаний спір стосується заробітної плати позивача, підстави для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції відсутні, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 травня 2022 року по справі № 380/8976/21.
З приводу заявленого клопотання слід зазначити наступне.
Згідно з п.1 ч.5 ст.296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду на рівні 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 року - 3028,00 грн.
Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Правова позиція щодо цього питання висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/15 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 280/4372/18.
Хоча висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у господарській справі, проте Закон №3674-VI у цій частині є універсальним і не розрізняє підходи до вирішення питання сплати судового збору за оскарження процесуальних ухвал залежно від юрисдикції.
У силу приписів пункту 1 частини другої статті 45 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Отже, під час розгляду цієї справи мають враховуватися висновки Верховного Суду, висловлені саме у складі Великої Палати Верховного Суду.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією щодо застосування статті 132 КАС України та статті 4 Закону № 3674-VI, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.05.2018 у справі №915/955/15 та, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №320/5719/19, від 24.11.2021 у справі №826/17526/18, від 13.04.2022 у справі №204/827/17, від 09.02.2023 у справі №120/3532/21-а, від 09.02.2023 у справі №380/22710/21, від 13.04.2023 у справі №120/2767/20-а, від 04.05.2023 у справі №645/135/21, від 04.07.2023 у справі №160/1712/21, від 14.12.2023 у справі №400/1715/20, від 25.01.2024 у справі №380/11373/22 та від 30.05.2024 у справі №216/3590/23.
При цьому незалежно від того, яку заяву, скаргу чи питання було вирішено судом першої інстанції, ухвала за результатами розгляду цієї заяви, скарги чи питання оскаржується через подання апеляційної (касаційної) скарги зі сплатою судового збору у загальному порядку, якщо в особи відсутні відповідні пільги.
Приписами статей 3 та 5 Закону № 3674-VI визначені пільги для сплати судового збору, а також визначені об'єкти, за які не справляється сплата судового збору. Разом з тим вказаними нормами не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Зазначеним нормативним актом передбачені підстави для звільнення осіб від сплати судового збору, а також підстави для відстрочення або розстрочення його сплати.
До аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі № 280/4372/18.
Таким чином, правовий аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України, Закону «Про судовий збір» та практики Верховного Суду, яка підлягає застосуванню судами відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, дає змогу зробити висновок, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції судовий збір справляється відповідно до Закону № 3674-VI у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду, незалежно від того, чи справляється судовий збір за звернення до суду із заявою, за результатами розгляду якої винесено оскаржувану ухвалу.
Аналогічний правовий підхід висловлено в ухвалах Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №560/3125/20, від 16.04.2025 у справі № 280/6624/23, від 30.04.2025 по справі № 240/20639/20, від 10.03.2025 по справі № 320/13631/24 та у постанові Верховного Суду від 30.04.2025 по справі № 520/10589/22.
З огляду на зазначене, колегія суддів не приймає, посилання заявника на приписи п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу для звільнення від сплати судового збору, позаяк у даному випадку скаржнику належить сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, а не за подання позову, що унеможливлює застосування положень п. 1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" оскільки, вищезазначене положення не розповсюджує свою дію на оскарження ухвал в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції не спростовує факт звільнення позивача від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі під час розгляду справи в усіх судових інстанціях по суті спору, однак, враховуючи, що скаржником у цій справі оскаржується ухвала суду першої інстанції, якою по суті не вирішено позовну заяву скаржника щодо нарахування та виплати сум грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, а лише повернуто таку заяву в частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судовий збір за подання апеляційної скарги на вказану ухвалу суду першої інстанції повинен сплачуватись.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи, викладені в клопотанні, а також посилання представника позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05 травня 2022 року по справі № 380/8976/21, оскільки в данному випадку оскаржується ухвала суду першої інстанції, а в зазначеній постанові оскаржувалось рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог.
Отже, розмір судового збору, який підлягає сплаті ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі № 440/5132/25, становить 3028,00 грн.
Зазначені недоліки апеляційної скарги мають бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду доказів на підтвердження наявності обставин звільнення від сплати судового збору або оригіналу квитанції про сплату судового збору на реквізити: Отримувач ГУК в Основ'янському районі м. Харкова, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, номер рахунку UA408999980313131206081020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), наявність відомчої ознаки - "81" Апеляційні адміністративні суди у розмірі 3028 грн.
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно залишити без руху і надати заявникові термін для виправлення вищезазначених недоліків.
Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.169 КАС України строк усунення недоліків позовної заяви не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.4 ст. 169, ч.5 ст.296, ч.2 ст.298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Дубка Сергія Миколайовича про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Повторно направити ОСОБА_1 ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 року по справі № 440/5132/25.
Надати апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз'яснити заявнику апеляційної скарги, що вищезазначені недоліки апеляційної скарги можуть бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду квитанції або оригіналу іншого документу про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн, або доказів на підтвердження наявності обставин для звільнення від сплати судового збору.
Роз'яснити апелянту, що у разі неусунення зазначених недоліків апеляційної скарги відповідно до ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України скарга буде повернута скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Т.С. Перцова