Справа №369/20576/24 Суддя І інстанції - Лисенко В.В.
Провадження № 33/824/1595/2025 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
12 травня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Мельниченка М.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно постанови судді, 12.05.2024 року близько 16 години 30 хвилин на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп 25км+140м, у напрямку м. Києва, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом TOYOTA CAMRY д.н.з НОМЕР_1 , рухаючись по узбіччю, яке виділене суцільною лінією дорожньої розмітки, що прилягає до краю проїзної частини та не призначене для руху транспортних засобів, під час виїзду на дорогу для транспортних засобів, не надала дорогу транспортному засобу SUBARU д.н.з НОМЕР_2 , який рухався по ній, внаслідок чого відбулося зіткнення і транспортний засіб TOYOTA CAMRY д.н.з НОМЕР_1 став некерований та здійснив зіткнення з транспортним засобом TESLA д.н.з НОМЕР_3 та з транспортним засобом MAN н.з НОМЕР_4 із напівпричепом SCHMITZ н.з НОМЕР_5 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.п. 27.1, 10.1, 1.10 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, адвокат Мельниченко М.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи, що постанова прийнята судом першої інстанції з порушеннями норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, є незаконною та необґрунтованою, просить постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.01.2025 скасувати та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.01.2025, мотивуючи клопотання тим, що розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , хоча захисник подавав клопотання про відкладення розгляду справи, копію постанови йому було вручено лише 04.02.2025 та на день звернення зі скаргою рішення не було надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказує про порушення порядку судового розгляду справи та права на захист, оскільки суд, не взявши до уваги заяву про відкладення розгляду справи, фактично без участі правопорушника та її представника, без участі інших зацікавлених осіб здійснив розгляд справи за матеріалами провадження.
Також апелянт вказує, що суд фактично дослідження доказів не здійснював - в постанові їх аналіз відсутній; пояснення від водіїв учасників ДТП та потерпілих не відбирав; заяви, клопотання не вирішував; провадження закрив через закінчення строків на підставі ст. 38 КУпАП, фактично встановивши вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. Втім, як вважає захисник, враховуючи, що станом на день розгляду справи 27 січня 2025 року закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, провадження має бути закрито без встановлення вини.
Як стверджує апелянт, пункт 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення, тобто поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, захисник вказує, що протокол, складений відносно ОСОБА_1 , формувався без її участі, пояснення за змістом протоколу вона не викладала, протокол базується виключно на копіях матеріалів іншого провадження.
Як зазначає апелянт, згідно схеми місця ДТП, проїзна частина має асфальтобетонне покриття та декілька смуг для руху в кожному напрямку. Ширина перших двох смуг (у напрямку від центру) складає 3.7+3.7=7.4 м. Яким чином враховувалась дорожня розмітка 1.5 (біла переривчаста лінія), розмір якої складає 0.1 м., невідомо. Однак, навіть з розрахунку 8-7.4=0.6 м., де 8м - прив'язка місця зіткнення, а 7.4м загальна ширина обох смуг, встановлено, що виїзд автомобіля TOYOTA CAMRY за межі крайньої правої смуги складав 0.6м. Більше того, металева огорожа (відбійник), до якого зроблено прив'язки, не може розташовуватись одразу біля краю проїзної частини лівої смуги, а тому відстань 0.6 м має бути ще ближче до 0м.
Окрім іншого, апелянт зазначає, що описом пошкоджень автомобіля TOYOTA CAMRY та SUBARU, встановлено, що контактували вони SUBARU - передня частина (бампер крило) та TOYOTA CAMRY - ліва бокова частина (ліва задня дверка та крило). На думку захисту, зазначені обставини чітко свідчать про завершення проїзду TOYOTA CAMRY траєкторії руху автомобіля SUBARU, безпосередньо в момент ДТП та відсутність своєчасної реакції водія автомобіля SUBARU. Також, як зазначає апелянт, з аналізу відеозапису «02:27», ракурс «Сзади» встановлено, що водій автомобіля SUBARU без зупинки розпочинає маневр розвороту ліворуч. В цей час зустрічна смуга (крайня ліва) вільна від інших транспортних засобів, у крайній правій на невеликій швидкості рухався невідомий автомобіль чорного кольору. Аналізом відео на «59:40» чітко встановлено, що в момент в'їзду SUBARU у ліву смугу під час виконання розвороту, жодних вантажівок там не спостерігається, смуга вільна, оглядовість не обмежена. Більше того, в подальшому поряд з автомобілем синього кольору, жодних вантажівок на лівій смузі немає. Також в цей момент у полі зору, ракурс (Право), помічаємо автомобіль TOYOTA CAMRY, який рухається поза межами правої смуги. Як зазначає водій ОСОБА_1 , уникаючи зіткнення, заперечуючи рух узбіччя. Більше того, як зазначає апелянт, згідно відеозапису рух автомобіля TOYOTA CAMRY завчасно до виникнення аварійних подій не підтверджується, та спростовується свідченнями ОСОБА_1 .
Щодо висновку інженерно-транспортного дослідження від 21.06.2024 №33, виготовленого на замовлення ОСОБА_2 , апелянт вказує, що дослідження проведено шляхом спотворення реальної дорожньої обстановки, яка передувала ДТП. Так у якості вихідних даних в основу дослідження покладено ту обставину, що смуги зустрічного руху були зайняті іншими транспортними засобами, зокрема вантажівкою у лівій смузі, які зупинились та пропускали автомобіль SUBARU. Втім, як зазначає апелянт, зазначені обставини спростовуються відеозаписом, де чітко встановлена відсутність інших транспортних засобів, які б обмежували оглядовість водієві SUBARU з місця водія. Більше того, зазначене модулювання спрямоване для формування уявлення щодо обмеженої оглядовості для водія ОСОБА_2 та розуміння нею передачі пріоритету проїзду.
Також апелянт вказує на необґрунтованість тверджень експерта про технічну неспроможність показів ОСОБА_1 , без проведення дослідження її версії з урахуванням наданих показів, тобто експерт самостійно, без належного обґрунтування узяв за основу дослідження виключно версію ОСОБА_2 . За таких обставин, апелянт вказує, що зазначений висновок слід вважати недопустимим доказом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Мельниченка М.С. в інтересах ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав у ній наведених,думку представника ОСОБА_3 - адвоката Вареника А.М., який заперечував проти апеляційної скарги, заслухавши роз'яснення експерта ОСОБА_4 , перевіривши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Щодо питання про поновлення строку на оскарження постанови, то слід зазначити, що як вбачається з матеріалів провадження, 24.01.2025 року захисник Мельниченко М.С. подав клопотання про відкладення розгляду справи, який був призначений на 09 год. 30 хв. 27.01.2025, посилаючись на те, що не зможе прибути в судове засідання, адже в цей день та час прийматиме участь в іншому судовому засіданні у кримінальному провадженні, яке буде відбуватись у Вінницькому міському суді, на підтвердження чого долучив відповідні докази, незважаючи на що суд розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 та її захисника Мельниченка М.С. Більш того, копія постанови суду відразу не була направлена ОСОБА_1 , а захисник Мельниченко М.С. отримав її копію 04.02.2025. У зв'язку з викладеним, доводи клопотання вважаю обґрунтованими і з метою забезпечення реалізації права на апеляційний перегляд судового рішення, вважаю, що строк апеляційного оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.01.2025 слід поновити.
По суті апеляційної скарги слід зазначити, що згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Суд, у відповідності з положеннями ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався не в повному обсязі.
Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП обов'язковою ознакою даного адміністративного правопорушення є наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями особи у виді порушення правил дорожнього руху та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів або іншого майна.
Відповідно до приписів п.27.1 ПДР України, під час виїзду на автомагістраль або дорогу для автомобілів водії повинні дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по них.
Згідно п.10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
У відповідності до п. 1.10 ПДР України, узбіччя - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами. Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней).
Постановою суду першої інстанції встановлено, що 12.05.2024 року близько 16 години 30 хвилин на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп 25км+140м, у напрямку м. Києва, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом TOYOTA CAMRY д.н.з НОМЕР_1 , рухаючись по узбіччю, яке виділене суцільною лінією дорожньої розмітки, що прилягає до краю проїзної частини та не призначене для руху транспортних засобів, під час виїзду на дорогу для транспортних засобів, не надала дорогу транспортному засобу SUBARU д.н.з НОМЕР_2 , який рухався по ній, внаслідок чого відбулось зіткнення і транспортний засіб TOYOTA CAMRY д.н.з НОМЕР_1 став некерований та здійснив зіткнення з транспортним засобом TESLA д.н.з НОМЕР_3 та з транспортним засобом MAN н.з НОМЕР_4 із напівпричепом SCHMITZ н.з НОМЕР_5 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 27.1, 10.1, 1.10 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ст. 124 КУпАП.
Порушення ОСОБА_1 вимог п. 1.10 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи. У той же час, суддя, на думку апеляційного суду, помилково визнала, що ОСОБА_1 допущено порушення вимог п.п. 27.1, 10.1 ПДР України.
Так, в суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М.С. пояснив, що з показань ОСОБА_1 вбачається, що 12.05.2024 року біля 16 год. 30 хв. вона перебувала за кермом та рухалась в правій смузі руху автодороги сполученням Київ - Чоп в бік Києва зі швидкістю орієнтовно 40 км./год.. Перед нею в тій же смузі руху рухався вантажний транспортний засіб. Під час руху не доїжджаючи орієнтовно 250 м. до технологічного розриву для розвороту із зустрічних смуг руху, вона раптово побачила, що із зустрічної смуги руху перед вантажним автомобілем в поперек смуг для руху виїхав автомобіль марки Субару та здійснював маневр розвороту. З метою уникнення зіткнення з вказаним автомобілем, вона вивернула кермо праворуч в бік узбіччя та продовжила рух частково правою стороною авто по узбіччю, однак, уникнути ДТП не виявилось за можливе, і відбулось зіткнення. При цьому, ОСОБА_5 вважає, що водій Субару повинна була бачити її автомобіль, та надати дати дорогу її автомобілю, чого не зробила.
З пояснень адвоката Вареника А.М. - представника ОСОБА_3 вбачається, що вона 12.05.2024 керувала автомобілем Субару на автодорозі М06 Київ Чоп 26 км. в напрямку м. Київ ( здійснювала розворот в напрямку Києва). Під'їхавши до розвороту, дочекалась, коли її пропускали автомобілі, зокрема в першій до зустрічної смуги руху зупинилось авто Шкода, а в іншій смузі зупинився вантажний автомобіль - фура. Вона з незначною швидкістю почала здійснювати маневр розвороту, адже, впевнилась в його безпечності, бо інших автомобілів не було, і в той момент, коли проїхала дві полоси, та виїжджала в так званий «карман розвороту», вона відчула удар і зупинилась. Вона не могла розраховувати, що хтось з водіїв в порушення Правил дорожнього руху рухається узбіччям, і не могла побачити авто Тойота у зв'язку з тим, що оглядовість була перекрита вантажним автомобілем. В свою чергу, автомобіль Тойота рухався по узбіччю та ще й зі значною швидкістю, що на думку ОСОБА_3 , і є причиною дорожньо - транспортної пригоди.
Під час апеляційного розгляду досліджений наявний у справі відеодоказ та фотознімки, з яких встановлено, що дійсно перед поворотом праворуч водій Субару займає відповідне крайнє положення та зупиняється, і лише після зупинки в зустрічних смугах руху автомобілів, які пропускали водія Субару, остання розпочала маневр розвороту, рухалась з невеликою швидкістю та проїхавши дві смуги руху, намагалась виїхати в «карман розвороту», проте, відбулось зіткнення з автомобілем Тойота, який рухався узбіччям. Від зіткнення автомобіль Тойота став некерованим та в подальшому допустив зіткнення з автомобілем Тесла та вантажним автомобілем «Ман» з напівпричепом.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги під час апеляційного розгляду був допитаний провідний судовий експерт КНДІСЕ ОСОБА_4 , який, повністю ознайомившись з матеріалами справи, та переглянувши відео та фото з місця події, пояснив, що з відеозапису чітко вбачається, що на момент дорожньо - транспортної пригоди автомобіль Тойота рухається повністю по узбіччю, тому пояснення водія вказаного автомобіля про частковий виїзд на узбіччя спростовуються відеозаписом. Якщо брати до уваги пояснення водія автомобіля TOYOTA про те, що до виїзду на узбіччя вона рухалась в правій смузі за вантажним автомобілем, то уникнення цієї пригоди з боку даного водія полягало або в не виїзді на узбіччя або в дотриманні дистанції до вантажівки. Такий виїзд із-за фури автомобіля Тойота може бути обумовлений або намаганням уникнути зіткнення з вантажним автомобілем, або його випередженням з виїздом на узбіччя, але пов'язувати його з рухом SUBARU не має сенсу з технічної точки зору, це дві взаємо не пов'язані обставини. Більш того, рух автомобіля Тойота безпосередньо за вантажним автомобілем спростовується дослідженим відеозаписом, з якого вбачається, що за вантажним автомобілем рухався транспортний засіб Тесла, відеозапис з якого і долучено до матеріалів справи, і за даними відеозапису, що здійснювався з задньої частини авто, вбачається рух автомобіля Тойота до дорожньо - транспортної пригоди виключно по узбіччю. При цьому, узбіччя, згідно з п.1.10 ПДР не призначено для руху транспортних засобів. Разом з тим, пунктом 27.1 ПДР, з технічної точки зору, в цій ситуації не регламентуються дії водія автомобіля TOYOTA, оскільки будь - яких даних про те, що водій виїжджала на автомагістраль матеріали справи не містять.
Пункт 10. 1 ПДР України також, на думку експерта, водію Тойоти інкриміновано зайво, адже, ніким з учасників процесу не заперечується, що на момент дорожньо - транспортної пригоди автомобіль Тойота був в процесі руху, а не розпочинав рух.
До дій водія автомобіля SUBARU діє п.10.4 ПДР в частині надання переваги в русі при виконанні повороту ліворуч зустрічним транспортним засобам. Але, оскільки матеріалами справи не доведено того факту, що автомобіль Субару допустила зіткнення з транспортним засобом, який рухався чи то в першій, чи то в другій смузі руху, то ця обставина свідчить про те, що водієм було виконано вказані вимоги ПДР. Що ж стосується зустрічного транспортного засобу Тойота, з яким і відбулось зіткнення, то водій Субару не повинна була надавати дорогу вказаному транспортному засобу, адже, він в порушення п. 1.10 ПДР рухався узбіччям, де рух заборонено. Окрім того, водій транспортного засобу Субару, відповідно до п. 1.4 ПДР при здійсненні розвороту розраховувала на те, що й інші учасники дорожнього руху виконують Правила дорожнього руху.
Що стосується технічної можливості водія транспортного засобу Субару уникнути зіткнення, то враховуючи, що в правій смузі рухався вантажний автомобіль, який з пояснень всіх учасників пропускав її, обмежуючи, відповідно, водію Субару оглядовість, то можна говорити, що вона не мала об'єктивної можливості завчасно виявити автомобіль Тойота та відповідно на нього зреагувати. Тому, підстав технічного характеру вбачати в її діях невідповідностей п.п. 10.4 , 12.3 ПДР не має.
Відтак, на думку експерта, в даній дорожній обстановці, саме порушення водієм Тойоти п. 1.10. ПДР України знаходяться в причино - наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо - транспортної пригоди та її наслідками.
Оцінюючи в сукупності пояснення учасників процесу, пояснення експерта, письмові докази у справі та дані відеозапису, доходжу висновку, що саме рух водія ОСОБА_1 узбіччям є порушенням п. 1.10 ПДР, який призвів до наслідків у виді дорожньо - транспортної пригоди.
Інкриміновані, згідно протоколу про адміністративне правопорушення порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 27.1, 10.1 ПДР України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що водій автомобіля SUBARU розпочинала без зупинки маневр розвороту ліворуч є неспроможними, та спростовуються даними відеозапису.
Твердження сторони захисту про відсутність транспортних засобів, які б обмежували оглядовість водієві SUBARU, апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки вони спростовуються встановленими під час апеляційного розгляду обставинами.
При цьому, суд апеляційної інстанції не бере до уваги долучений захисником Мельниченком М.С.висновок за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 7/24 від 03.07.2024, оскільки, з дослідницької частини цього висновку вбачається, що наявний в матеріалах справи відеозапис експерту не надавався, і більш того, експертом за основу брались показання водія Тойоти про рух нею в правій смузі руху, за відсутності вантажного автомобіля та раптового виконання безпосередньо перед її автомобілем маневру розвороту водієм автомобіля Субару, що не знайшло свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Щодо доводів апеляційної скарги, що висновок інженерно-транспортного дослідження від 21.06.2024 №33, виготовленого на замовлення ОСОБА_2 , зроблено на підставі проведеного дослідження, шляхом спотворення реальної дорожньої обстановки, яка передувала ДТП, то слід зазначити, що вказаний висновок при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції до уваги не приймався, і суду апеляційної інстанції не надавався.
Відтак, доводи апеляційної скарги захисника про невинуватість ОСОБА_1 є неспроможними.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про процесуальні порушення, допущені у даній справі, зокрема про те, що протокол, складений відносно ОСОБА_1 , формувався без її участі, то вони є безпідставними, оскільки вона двічі запрошувалась 03.12.2024 та 06.12.2024 до батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП у Київській області ДПП для складання та ознайомлення з протоколами про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, втім своїм правом не скористалась.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про порушення порядку судового розгляду справи та права на захист, як безумовну підставу для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки проведення розгляду у відсутність ОСОБА_1 та її захисника став причиною поновлення строку апеляційного оскарження та проведення апеляційного розгляду, під час якого було реалізовано право ОСОБА_1 на правову допомогу, адже, участь під час апеляційного розгляду приймав професійний адвокат, який надавав суду пояснення, заявляв клопотання та ін.
Також апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд, закриваючи провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, не мав встановлювати винуватість ОСОБА_1 .
Пунктом 7 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Правовий аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що застосування п.7 ч.1 ст.274 КУпАП можливе лише у випадку встановлення судом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні такого правопорушення провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.274 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16, від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18.
Отже, аналіз положень ст.38 та п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП свідчить про те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення.
При цьому, суд звертає увагу і на те, що закриття справи із підстав, вказаних у п.7 ч.1 ст.247 КУпАП не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була б відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Аналогічні висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ, який, здійснюючи тлумачення положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказує, що встановлення вини особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, є правильним навіть при закритті провадження у справі за строками давності і не порушує презумпції невинуватості особи (рішення ЄСПЛ від 25 серпня 1987 року «Лутц проти Німеччини»).
З урахуванням наведеного встановлення вини особи є обов'язковим при доведеності вчинення нею будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі, і у випадку закриття справи із нереабілітуючих підстав.
Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність в діях ОСОБА_3 правил дорожнього руху, то вони не можуть бути взяті до уваги суду, оскільки апеляційний суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, в даному випадку, складеному щодо ОСОБА_1 , а крім того оцінка діям ОСОБА_3 вже була надана постановами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.07.2024 та Київського апеляційного суду від 18.10.2024.
За таких обставин, постанова судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року підлягає зміні лише, шляхом виключення з її мотивувальної частини посилань суду на порушення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вимог п.п. 27.1, 10.1 ПДР України, а в іншій частині постанова суду є законною та обґрунтованою.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Клопотання адвоката Мельниченка М.С. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Поновити адвоката Мельниченка М.С. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Мельниченка М.С. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності - змінити.
Виключити з постанови посилання на суду на порушення ОСОБА_1 п.п. 27.1, 10.1 ПДР України.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал