04 червня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 757/1947/25-п
Суддя в суді першої інстанції: Смик С.І.
Провадження № 33/824/2533/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Марченка М.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києвавід 28 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Печерського районного суду м. Києвавід 28 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. (а.с. 25-27).
Не погодившись з вказаною постановою, 18 квітня 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Полчанінова О.В. направила до суду апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 29 лютого 2025 року, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 47-51).
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначала, що вперше з апеляційною скаргою звернулась в межах строку апеляційного оскарження, проте постановою Київського апеляційного суду від 10.04.2025 року апеляційну скаргу, подану від імені та в інтересах ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києвавід 28 лютого 2025 року - повернуто особі, яка її подала, оскільки повноваження адвоката Полчанінової О.В. не були підтверджені належним чином. При цьому, судом зазначено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначала, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не в повному обсязі встановлено обставини, які мають значення для справи, не надано належної вірної оцінки доказам по справі.
Вказувала, що судом при розгляді справи не забезпечено всебічного та повного огляду наявного в матеріалах справи відеозапису, яким підтверджується відсутність підстав для вимог по проходження огляду на стан сп'яніння, відсутність ознак наркотичного сп'яніння, фактично озвучених поліцейським за відсутності безпосереднього контакту поліцейського з водієм.
Також, залишено поза увагою відсутність безпосередньої фіксації відмови від проходження огляду на стан сп'яніння і зазначення про це додатково у поясненнях у протоколі.
За змістом протоколу та матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом допустив будь-які порушення ПДР, які б свідчили про законність підстав для зупинки транспортного засобу поліцією. Працівниками поліції не доведено жодними доказами факту порушення водієм положень ПДР України, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього, що дає підстави вважати, що всі наступні вимоги працівників не ґрунтувались на законі, а всі послідуючі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимим доказами його вини у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, зазначав, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є належним доказом винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, оскільки ним не зафіксовано безумовної та фактичної відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря нарколога саме на законну вимогу поліцейського.
За змістом відео один поліцейський надиктовує іншому поліцейському формальні ознаки наркотичного сп'яніння - неприродна блідість обличчя та виражене тремтіння пальців рук, що додатково вказує на формалізм при формуванні адміністративних матеріалів.
Звертала увагу, що час складення направлення до медичного закладу на огляд водія на стан стан сп'яніння 00:01, що в порівнянні з відеоматеріалами вказує на формальне складення останнього до моменту зупинки 00:03:42 транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Разом з тим, після відкриття дверей автомобіля та застосування сили до водія і спеціальних засобів, останній не заперечував пройти огляд на стан сп'яніння та висловлював бажання пройти огляд у встановленому порядку, про що зазначив і в протоколі. Також, відеозаписом підтверджується, що небажання виходити із автомобіля було зумовлене страхом затримання його поліцейськими і направлення до РТЦК та СП. Після виходу з автомобіля у поліцейських не було сумніві у відсутності ознак наркотичного сп'яніння, проте, вони продовжували складати адміністративні матеріали щодо нього саме за ст. 130 КУпАП. Врешті, вказані побоювання справдилися, оскільки після складання адміністративних матеріалів поліцією було доставлено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стверджувала, що ОСОБА_1 29.12.2024 року о 09-10 год. самостійно звернувся до Департаменту охорони здоров'я Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», де пройшов добровільно огляд лікарем на встановлення ознак наркотичного або алкогольного сп'яніння за результатами якого не виявлено ознак будь-якого сп'яніння (а.с. 47-51).
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
В судовому засідання ОСОБА_1 , його захисник - адвокат Лантух Я.В. підтримали скаргу і просили її задовольнити.
Прокурор був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибув, проте неявка прокурора за чинним законодавством України не перешкоджає розглядові адміністративної справи (а.с. 72-76).
Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
З метою реалізації права на апеляційне оскарження, в тому числі у випадку неотримання повного тексту судового рішення у строк, який би дозволяв своєчасно подати апеляційну скаргу, частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, у вказаній частині статті зазначено, що у разі пропущення особою десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення суд може поновити його за відповідним клопотанням апелянта.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше апеляційну скаргу на постанову Печерського районного суду м. Києва від 28 лютого 2025 року, в інтересах ОСОБА_1 було подано 10 березня 2025 року (а.с. 29-40).
Проте, постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року апеляційну скаргу, подану від імені та в інтересах ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року - повернуто особі, яка її подала (а.с. 43-44).
11.04.2025 року на електронну адресу адвоката Полчанінової О.В. було направлено копію вказаної постанови до електронного кабінету (а.с. 45).
Вдруге з апеляційною скаргою захисник ОСОБА_1 - адвокат Полчанінова О.В звернулась 18 квітня 2025 року (а.с. 47-63).
Враховуючи, що вперше апеляційну скаргу на оскаржувану постанову було подано в межах десятиденного строку з дня винесення постанови, апеляційний суд дійшов висновку, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження постанови з поважних причин, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, та відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.
Судом встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 207643 від 29.12.2024 року, 29.12.2024 року о 00 год. 03 хв. по бул. Л. Українки, 7А, у м. Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «CHEVROLET LACETTI», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
До протоколу додані: направлення водія для проведення огляду на стан сп'яніння, рапорт поліцейського, відеозапис з портативного реєстратора 472703, 472127 (а.с. 1-8).
Протокол про адміністративне правопорушення підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , який своїм підписом підтвердив, що йому були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
У графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті справи» зазначено «Я ОСОБА_1 хочу пройти медичну повірку на наркотичне сп'яніння» (а.с. 1).
Пунктом 2.5. ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, які виявлені працівниками поліції 29 грудня 2024 року у ОСОБА_1 в розумінні п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - працівники поліції визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що працівники зупинили транспортний засіб CHEVROLET LACETTI», д.н.з. НОМЕР_1 , на водійському місці знаходився ОСОБА_1 . Водій опустив скло автомобіля для розмови із патрульними.Працівниками поліції було зазначено водію ОСОБА_1 про порушення комендантської години в м. Києві. В ході розмови ОСОБА_2 повідомив, що хоче припаркуватися. При цьому, припаркувавши свій автомобіль, ОСОБА_1 підняв склопідйомник та зачинився у машині. Все спілкування між ним та працівниками поліції відбувалося через підняте скло. На будь-які вимоги поліцейського опустити скло - не реагував. Працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 що ними виявлено у останньому ознаки наркотичного сп'яніння та запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога, при цьому, поліцейськими було роз'яснено йому наслідки такої відмови. Разом з тим, ОСОБА_1 продовжував сидіти в зачиненому автомобілі, при цьому, працівники поліції протягом тривалого часу неодноразово роз'яснювали йому необхідні подальші дії та їх наслідки, проте останній не реагував, що свідчить про ухилення від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння (а.с. 8).
Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що бажання проїхати в медичний заклад ОСОБА_1 висловив вже після складання протоколу шляхом зазначення у відповідній графі протоколу, однак, протягом усього часу спілкування із патрульними такого фактично заперечував проходження такого огляду.
Враховуючи, що водій вчиняв дії, що свідчать про фактичне ухилення від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який був підписаний ОСОБА_1 особисто.
Долучений до матеріалів справи відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року під час проведення огляду.
Відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 був безпідставно зупинений працівниками поліції, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки працівниками поліції зазначено, що автомобіль зупинено у зв'язку з порушенням комендантської години, що підтверджується матеріалами адміністративної справи, наявним в ній відеозаписом боді-камери працівників поліції.
Посилання апелянта на те, що працівники поліції не встановили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння спростовуються змістом відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксовано, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що вбачає у нього ознаки наркотичного сп'яніння, зокрема, поведінка, що не відповідає обстановці.
Також, суд відхиляє доводи апелянта щодо наявності розбіжностей у часі складення направлення до медичного закладу на огляд водія та часом здійснення відеофіксації не є релевантними, оскільки вказане не спростовує факту ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Також необґрунтованими є посилання на те, що відеозапис з нагрудної камери працівника поліції не може бути належним та допустимим доказом з огляду на порушення його цілісності та безперервності, оскільки наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції чітко та послідовно відображає події, які відбувались 29.12.2024 року під час складення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 та на якому зафіксовано факт ухилення останнього від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання на копію висновку КНП «Київська міська наркологічна лікарня «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів , що знижують увагу та швидкість реакції № 006808, оскільки відповідно до положень ст. 266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Оскільки огляд ОСОБА_1 (в порядку самозвернення) у медичному закладі був проведений за відсутності поліцейського, то такий огляд проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та вважається недійсним.
Твердження апелянта про те, що небажання ОСОБА_1 виходити із автомобіля було зумовлене страхом затримання його поліцейськими і направлення до РТЦК та СП, що в результаті справдилося, адже після складання адміністративних матеріалів поліцією було доставлено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки пунктом 2.5. ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції справу розглянуто повно, об'єктивно та всебічно, а висновки суду відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних по справі доказах.
Отже, відсутні підстави для скасування постанови Печерського районного суду м. Києвавід 28 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києвавід 28 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києвавід 28 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя _________________ Б.Б. Левенець