Справа № 640/23122/21
04 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києві з позовом про:
- визнання дій Головного управління ДПС у м. Києві протиправними щодо внесення та нарахування до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 недоїмки за 20.01.2020 у розмірі 2754,18 та за І-ІV квартали 2020 року на суму 8495,30 грн.;
- зобов'язання Головного управління ДПС у м. Києві скасувати нарахування з єдиного соціального внеску з інтегрованої картки платника податків за 20.01.2020 та за І-ІV квартали 2020 року у сумі 9183,30 грн. та привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року відкрито провадження у справі.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідаційною комісією 20.09.2024 скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 року, адміністративну справу за № 640/23122/21 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначає, що враховуючи той факт, що дії відповідача призвели до подвійного стягнення з позивача ЄСВ, що суперечить вимогам законодавства та положенню статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є протиправними.
Таким чином, для поновлення прав позивача необхідно визнати дії Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві протиправними щодо внесення та нарахування до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 недоїмки за 20.01.2020 у розмірі 2754,18 та за I-IV квартали 2020 року на суму 8 495, 30 грн.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач зазначає, що за даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві з 09.07.2014 до 25.03.2021 (дата проведення державної реєстрації припинення). При цьому платником обрано спрощену систему оподаткування з 09.07.2014 до 31.12.2016 та загальну систему оподаткування з 01.01.2017 по 25.03.2021.
Таким чином, в інтегрованій картці ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017 та щоквартальні нарахування за І квартал 2018 - IV квартал 2020 в розмірі мінімального страхового внеску, згідно обраної системи оподаткування, а саме за: за 2014 у сумі 2535,9, 00 грн.; за 2015 у сумі 5293,88, 00 грн.; за 2016 у сумі 3797.64, 00 грн.; за 2017 у сумі 8448, 00 грн.; за І-ІУ квартали 2018 в сумі 9 828, 27 грн.; за І-ІУ квартали 2019 в сумі 11 016, 72 грн.; за І-ІУ квартал 2020 в сумі 8 495, 30 грн. Так як сплата по єдиному внеску платником не здійснювалась, на момент надання відзиву в інтегрованій картці ОСОБА_1 обліковується недоїмка.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року прийнято справу № 640/23122/21 до розгляду. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Станом на 04 червня 2025 року будь-яких інших заяв, клопотань з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 у період з 04.07.2014 року по 25.03.2021 року перебувала на обліку доходів і зборів за основним місцем обліку в ДПІ у Шевченківському районні Головного управління ДПС у м. Києві, як фізична особа-підприємець, проте підприємницької діяльності фактично не здійснювала та жодних доходів не отримувала.
25.03.2021 року ОСОБА_1 на підставі власного рішення припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
19.05.2021 року ОСОБА_1 з інтегрованої картки платника податків за кодом платежу 71040000 дізналася про наявність у неї недоїмки у розмірі 49 416,16 грн.
У зв'язку з цим, представником ОСОБА_1 адвокатом Губським А.В. було надіслано адвокатський запит до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
26.05.2021 року Головним управлінням Державної податкової служби України у м. Києві було надано відповідь за вх. № 54143/6/26-15-Щ-05-10, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 було обрано з 04.07.2014 по 31.12.2016 спрощену систему оподаткування, з 01.01.2017 по 25.03.2021 року загальну систему оподаткування, у зв'язку з чим на момент надання відповіді, в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017 рік та щоквартальні нарахування за III квартал 2014 року- IV квартал 2020 року у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць згідно обраної системи оподаткування, а року квартал саме:
- за ІІІ-ІУ квартали 2014 року на суму 2535,90 грн по термінах сплати: 20.10.2014 (1267,95 грн), 20.01.2015 (1267,95 грн.);
- за І-ІУ квартали 2015 року на суму 5293,88 грн по термінах сплати: 20.04.2015 (1267,95 грн.), 20.07.2015 (1267,95 грн.), 19.10.2015 (1323,47 грн.), 19.01.2016 (1434,51 грн.);
- за І-ІУ квартали 2016 року на суму 3797,04 грн по термінах сплати- 19.04.2016 (909,48 грн), 19.07.2016 (941,16 грн.), 19.10.2016 (957,00 гри 19.01.2017 (990,00 грн.);
- за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. по терміну сплати 09.02.2018;
- І-ІУ квартали 2018 року на суму 9828,72 грн. по термінах сплати: 19.04.2018 (2457,18 грн.), 19.07.2018 (2457,18 грн.), 19.10.2018 (2457,18 грн.), 21.01.2019 (2457,18 грн.);
- І-ІУ квартали 2019 року на суму 11016,72 грн. по термінах сплати: 19.04.2019 (2754,18 грн.), 19.07.2019 (2754,18 грн.), 21.10.2019 (2754,18 грн.), 20.01.2020 (2754, 18 грн.);
- IV квартали 2020 року на суму 8495,30 грн по термінах сплати: 21.04.2020 (2078,12 грн.), 20.07.2020 (1039,06 грн.), 19.10.2020 (3178,12 грн.), 19.01.2021 (2200,00 грн.).
У зв'язку з цим в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 обліковується недоїмка у сумі 49 416, 16 грн.
Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила сина - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
01.12.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат з заявою про виплату грошової допомоги у зв'язку з народженням дитини.
Згідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 ОСОБА_1 отримує допомогу при народженні дитини з 01.12.2019 року у розмірі 4 173 грн, а з 01.09.2020 у розмірі 5000 грн.
Київським міським центром но нарахуванню та здійсненню соціальних виплат сплачуються страхові внески за період з 01.12.2019 по момент звернення до суду з даним позовом.
Позивач підприємницької діяльності фактично не здійснювала та жодних доходів не отримувала, адже з 25.11.2019 року по теперішній час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, тобто фізично не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати від неї доходи.
Для скасування нарахування з єдиного соціального внеску з інтегрованої картки платника податків за 20.01.2020 та за І-ІУ квартали 2020 року у сумі 9 183, 30 грн. та приведення у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків, ОСОБА_1 надіслала заяву до Головне управління Державної податкової служби у м. Києві від 18 червня 2021 року, що підтверджується квитанцією зі штрих-кодовим ідентифікатором №6511407237052.
Зазначена заява отримана 22.06.2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві, що підтверджується роздруківкою про рух відправлення №6511407237052 з офіційного веб-порталу ПАТ «Укрпошта».
Однак, станом на момент звернення до суду з даним позовом, жодної відповіді від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, недоїмка у інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 не перерахована.
З огляду на вищевикладені обставини, позивач з сумою боргу за 20.01.2020 року у розмірі 2754,18 та за І-ІУ квартали 2020 року на суму 8 495, 30 грн. не погоджується.
Позивач вважає, що нарахування заборгованості за 01.2020 року у розмірі 2754,18 та за І-ІУ квартали 2020 року на суму 8 495, 30 грн. з огляну на те, що за цей період єдиний соціальний внесок у розмірі 9 183, 30 грн. був сплачений за позивача відповідним органом соціального захисту населення - є протиправним, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права та висновки суду
Відповідно до пункту 14.1.195 статті 14 Податкового Кодексу України, працівник фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового Кодексу України, самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу самозайнятої особи Законом №2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, діяльності, спрямованої на отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці або як самозайняті особи, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 адміністративне провадження №К/9901/28514/19.
Верховним Судом у цій справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці або самозайняті особи (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця або самозайнятої особи; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З аналізу правового висновку Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 судом встановлено, що фізична особа-підприємець або самозайнята особа звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, якщо нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.
Як встановлено судом, 26.05.2021 року Головним управлінням Державної податкової служби України у м. Києві було надано відповідь за вх. № 54143/6/26-15-Щ-05-10, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 було обрано з 04.07.2014 по 31.12.2016 спрощену систему оподаткування, з 01.01.2017 по 25.03.2021 року загальну систему оподаткування, у зв'язку з чим на момент надання відповіді, в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017 рік та щоквартальні нарахування за III квартал 2014 року- IV квартал 2020 року у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць згідно обраної системи оподаткування, а року квартал саме:
- за ІІІ-ІУ квартали 2014 року на суму 2535,90 грн по термінах сплати: 20.10.2014 (1267,95 грн), 20.01.2015 (1267,95 грн.);
- за І-ІУ квартали 2015 року на суму 5293,88 грн по термінах сплати: 20.04.2015 (1267,95 грн.), 20.07.2015 (1267,95 грн.), 19.10.2015 (1323,47 грн.), 19.01.2016 (1434,51 грн.);
- за І-ІУ квартали 2016 року на суму 3797,04 грн по термінах сплати- 19.04.2016 (909,48 грн), 19.07.2016 (941,16 грн.), 19.10.2016 (957,00 гри 19.01.2017 (990,00 грн.);
- за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. по терміну сплати 09.02.2018;
- І-ІУ квартали 2018 року на суму 9828,72 грн. по термінах сплати: 19.04.2018 (2457,18 грн.), 19.07.2018 (2457,18 грн.), 19.10.2018 (2457,18 грн.), 21.01.2019 (2457,18 грн.);
- І-ІУ квартали 2019 року на суму 11016,72 грн. по термінах сплати: 19.04.2019 (2754,18 грн.), 19.07.2019 (2754,18 грн.), 21.10.2019 (2754,18 грн.), 20.01.2020 (2754, 18 грн.);
- IV квартали 2020 року на суму 8495,30 грн по термінах сплати: 21.04.2020 (2078,12 грн.), 20.07.2020 (1039,06 грн.), 19.10.2020 (3178,12 грн.), 19.01.2021 (2200,00 грн.).
У зв'язку з цим в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 обліковується недоїмка у сумі 49 416, 16 грн.
Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила сина - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
01.12.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат з заявою про виплату грошової допомоги у зв'язку з народженням дитини.
Згідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 ОСОБА_1 отримує допомогу при народженні дитини з 01.12.2019 року у розмірі 4 173 грн, а з 01.09.2020 у розмірі 5000 грн.
Київським міським центром но нарахуванню та здійсненню соціальних виплат сплачуються страхові внески за період з 01.12.2019 по момент звернення до суду з даним позовом.
Позивач підприємницької діяльності фактично не здійснювала та жодних доходів не отримувала, адже з 25.11.2019 року по теперішній час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, тобто фізично не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати від неї доходи.
Таким чином, достеменно встановлено, що Київським міським центром но нарахуванню та здійсненню соціальних виплат сплачуються страхові внески за позивача за період з 01.12.2019 року по момент звернення позивача до суду.
Позивач підприємницької діяльності фактично не здійснювала та жодних доходів не отримувала, адже з 25.11.2019 по теперішній час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, тобто фізично не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати від неї доходи.
25.03.2021 року ОСОБА_1 на підставі власного рішення припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, відтак нарахування заборгованості за період 01.2020 року у розмірі 2754,18 та за І-ІУ квартали 2020 року на суму 8 495, 30 грн. з огляду на те, що за цей період єдиний соціальний внесок у розмірі 9 183,30 грн. був сплачений за позивача відповідним органом соціального захисту населення - є протиправним.
Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності судом не встановлено. ГУ ДПС у відзиві про наявність таких доходів не зазначало, у зв'язку з чим відповідно до частини першої статті 86 КАС України обставини відсутності у позивача доходу від підприємницької діяльності, не підлягають доказуванню.
Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивачка є застрахованою особою, і єдиний внесок за спірний період, нараховував та сплачував відповідний орган соціального захисту населення в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як самозайнятою особою, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.
У постанові від 01 липня 2020 року по справі №260/81/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб'єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд (п.79 постанови ВП Верховного Суду).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску, серед іншого, є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
У постанові від 01 липня 2020 року по справі №260/81/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок .
З огляду на вищевикладене, отримання застрахованою особою у встановленому порядку щомісячної допомоги по догляду за дитиною, на яку нараховується та з якої сплачується єдиний внесок, виключає обов'язок сплати нею як особою, що зареєстрована як фізична особа - підприємець, єдиного внеску, якщо при цьому підприємницьку діяльність вона фактично не здійснює та доходів від неї не отримує.
Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
За визначеннями, наведеними у пункті 2 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інтегрована картка платника (далі - ІКП) це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; достовірність показників інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у інформаційній системі, показникам первинних документів; коректність даних інформаційної системи відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю; перекручення (викривлення) показників неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.
Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки платник відсутній в реєстрі; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом Платежі до з'ясування; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов'язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від'ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.
Пунктом 2 розділу 2 Порядку № 422 встановлено, що розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКІІ та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом Платежі до з'ясування. Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом Платежі до з'ясування здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу III цього Порядку.
Згідно з пунктами 3-6 розділу І Порядку оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи. За даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-УІ позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесені оскаржувані вимоги, нараховували та сплачували управління соціального захисту населення та роботодавці в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Враховуючи той факт, що дії відповідача призвели до подвійного стягнення з позивача ЄСВ, що суперечить вимогам законодавства та положенню статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, такі дії є протиправними.
Таким чином, для поновлення прав позивача необхідно визнати дії Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві протиправними щодо внесення та нарахування до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 недоїмки за 20.01.2020 рік у розмірі 2754,18 та за I-IV квартали 2020 року на суму 8 495, 30 грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 року у справі № 816/2042/16, у платника податків наявний матеріально правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
Відтак, з метою належного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску за 20.01.2020 року та за І-ІV квартали 2020 року у загальній сумі 9183,30 грн., що є належним способом захисту прав позивача та відповідає іншій заявленій вимозі.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа “Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в сумі 908,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві щодо внесення та нарахування до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 недоїмки за 20.01.2020 рік у розмірі 2754,18 грн. та за I-IV квартали 2020 року на суму 8 495, 30 грн.
Зобов'язати Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску за 20.01.2020 року та за І-ІV квартали 2020 року у загальному розмірі 9183,30 грн. (дев'ять тисяч сто вісімдесят три гривні тридцять копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн. 00 коп. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).
Суддя С.О. Cтефанов