Справа № 640/28790/20
04 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС Україна" з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2020/200013/2 від 08.09.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100080/2020/00135 від 08.09.2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Згідно з розпорядженням керівника апарату від 02.04.2021 "Щодо призначення автоматизованого розподілу судових справ" справу №640/28790/20 передано на повторний автоматизований розподіл у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2021 справу розподілено судді Добрянській Я.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року адміністративну справу №640/28790/20 прийнято до провадження суддею Добрянською Я.І.
12 серпня 2022 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про заміну сторони відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2022 замінено відповідача у справі №640/28790/20 з Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на правонаступника - Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (бульвар Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ ВП 43997555).
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідаційною комісією 20.09.2024 скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025 року, адміністративну справу за № 640/28790/20 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Київською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Київською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Київською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA100080/2020/523055 від 08.09.2020 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100080/2020/523132 від 08.09.2020.
Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна».
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року прийнято справу № 640/28790/20 до розгляду. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
04 квітня 2025 року від відповідача до суду надійшло клопотання (вхід. № ЕС/32118/25), в якому відповідач зазначив, що 22.02.2021 року митним органом було подано відзив № 7.8-10/1086 від 22.02.2021 на адміністративний позов ТОВ «ЕТС Україна». Київська митниця повторно звертає увагу суду, що всі документи вже подавалися до суду, митний орган підтримує свої доводи, що вкладені у відзив в повному обсязі. Просить відмовити в задоволенні позовної заяви ТОВ «ЕТС Україна» - в повному обсязі.
Станом на 04 червня 2025 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ТОВ «ETC Україна» (позивач) на підставі зовнішньоекономічного контракту купівлі-
продажу № 10/11/14/01 від 10.11.2014 року та додатку № 776 від 07.09.2020 року до нього,
укладеного між ТОВ «ETC Україна», як покупцем, з компанією - UTS Scandinavia (Швеція), як продавцем, придбало та здійснювало імпорт в Україну товару: ровінги (рівниця) StarRov PR 440 2400 086 Grade А та StarRov PR 440 4800 086 Grade А виготовлені зі скловолокна сполученого за допомогою емульсії на основі скла Е-типу. Використовуються для виробництва склопластикових виробів. Виробник: Johns Manville Slovakia. A.S. (ТОВ «Джонс Манвіл Словаччина») країна виробництва - SK (Словацька Республіка), торгівельна марка StarRov на умовах поставки СРТ Руська Лозова (Інкотермс 2010).
Згідно умов п. 1.2. вказаного контракту, конкретні умови кожної окремої поставки, в
тому числі, асортимент товарів, їх ціна за одиницю, одиниці виміру, загальна кількість і
вартість, умови поставки визначаються у додатках до контракту.
Відповідно до додатку № 776 від 07.09.2020 року до контракту продавець здійснює
поставку товару на умовах СРТ Руська Лозова згідно Інкотермс 2010, а саме:
- товару StarRov PR 440 2400 086 Grade А у кількості - 10464 кг. у сумі 7377,12 євро (0,705 євро/кг);
- товару StarRov PR 440 4800 086 Grade А у кількості - 10246 кг. у сумі 7223,4 євро (0,705 євро/кг).
З метою митного оформлення вищевказаного товару ТОВ «ETC Україна» через свого представника ТОВ «ВЕСТПОРТ», який діяв на підставі договору про надання послуг митного брокера № 2609/0028 від 26.09.2017 подало до м/п «Київ-східний» ВМК УДЦТ «Ліски» Київської митниці Держмитслужби електронні митні декларації, а саме: 08.09.2020 року електронну декларацію № UA100080/2020/523055 з метою митного оформлення товару: ровінги (рівниця): StarRov PR 440 2400 086 Grade А у кількості - 10464 кг. та StarRov РR 440 4800 086 Grade А у кількості - 10246 кг. виготовлені зі скловолокна сполученого за допомогою емульсії на основі скла Е-типу. Використовується для виробництва склопластикових виробів торгівельна марка StarRov. Виробник: Johns Manville Slovakia. A.S. :a умовах поставки CPT Руська Лозова.
Загальна вартість згідно контракту (додаток № 776 від 07.09.2020 року) - 14600,55 євро.
Митну вартість товару було визначено декларантом за основним методом - 14600,55 євро.
На підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу документи, які передбачені частинами 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, та додаткові документи відповідно до запиту, що надійшов від митного органу 08.09.2020 року о 11:34 год. «про надання додаткових документів за частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України», загальний перелік яких наведений у графі 44 ЕМД № UA100080/2020/523055: Сертифікат якості 0000018011 та 0000018012 від 04.09.2020 року; Пакувальний лист 802624131 від 04.09.2020 року; Рахунок-фактура (інвойс) Виробника товару Johns Manville Slovakia. A.S. (Декларація-інвойс, складеної уповноваженим (схваленим) експортером) № 902430815 від 03.09.2020 року, виставленого продавцю товару - UTS Scandinavia (Швеція) на суму 12426,00 євро; Рахунок-фактура (інвойс) продавця UTS Scandinavia (Швеція), виставленого позивачу № Е 916868 від 07.09.2020 року на суму 14600,55 євро; Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 841187 від 04.09.2020 року; Прайс-лист виробника від 01.07.2020 року; зовнішньоекономічний контракт № 10/11/14/01 від 10.11.2014; додаток до зовнішньоекономічного контракту № 776 від 07.09.2020 року; договір про надання послуг митного брокера № 2609/0028 від 26.09.2017; Заявка по транспорту на 03.09.2020 року; Копія Договору купівлі-продажу № 69 від 14 травня 2019 року за яким здійснювався год аж товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України; Запит ціни від 31.08.2020 року; Комерційна пропозиція від 31.08.2020 року; Лист від 08.09.2020 року; Лист-пояснення від 16.07.2020 року; Копія митної декларації країни відправлення № MRN 20SK5864EX02675902 від 04.09.2020 року; Копія банківської виписки про надходження грошових коштів за господарськими операціями щодо продажу аналогічного товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України від 23.09.2019 року; Копія банківської виписки про надходження грошових коштів за господарськими операціями щодо продажу аналогічного товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України від 22.10.2019 року; Копія видаткової накладної № 2356 від 09.08.2019 року щодо продажу аналогічного товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України; Копія видаткової накладної № 2805 від 23.09.2019 року щодо продажу аналогічного гару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України; Копія видаткової накладної № 1888 від 20.07.2020 року щодо продажу аналогічного товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України; Копія видаткової накладної № 2204 від 12.08.2020 року щодо продажу аналогічного товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України; Копії податкової накладної № 112 складеної за фактом здійснення господарських операцій щодо продажу товару згідно видаткової накладної № 2356 від 09.08.2019 року; Копії податкової накладної № 269 складеної за фактом здійснення господарських операцій щодо продажу товару згідно видаткової накладної № 2805 від 23.09.2019 року; Копія витягу ЄРПН про реєстрацію податкових накладних; Копія рахунку № 1187 від 04.05.2020 року; Копія специфікації № 46 від 12.08.2020 року до договору купівлі-продажу № 21 від 03 квітня 2017 року за яким здійснювався продаж товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку; Копія Договору купівлі-продажу № 21 від 03 квітня 2017 року за яким здійснювався продаж товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку; Копія комерційної пропозиції 31082020/01 від 31.08.2020 року.
На що митним органом у відповідь було надіслано електронне повідомлення 08.09.2020 року о 12:31 год., наступного змісту: «Додатковий запит на документи відповідно до частини 15 статті 58 Митного кодексу та частини 4 статті 53 Митного Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 320 Митного кодексу України (далі - Кодекс), форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.
Тобто, митним органом прийнято рішення в результаті вивчення «додатково наданих . гарантом документів та встановлено що покупець ТОВ «ЕТС Україна» та продавець «United Trading System Scandinavia АВ» входять до однієї групи компаній» з чого було зроблено висновок про необхідність надання документів за п.4 ст. 53 МКУ.
Оскільки документів, що вимагалися митним органом від декларанта на момент подання митної декларації № UA100080/2020/523055 від 08.09.2020 року не було оскільки товар ще не було реалізовано на митній території України, а подані документи щодо відчуження ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, митним органом не прийняті до уваги 08.09.2020 року ТОВ «ВЕСТПОРТ», який діяв на підставі з говору про надання послуг митного брокера № 2609/0028 від 26.09.2017 року звернулось до митного органу з листом в якому просило завершити митне оформлення на підставі вже зданих документів.
В подальшому електронним повідомленням від митного органу від 08.09.2020 року о 5:12 год. було надіслано рішення про коригування митної вартості товарів № UA100080/2020/200013/2 від 08.09.2020 року згідно якого визначено митну вартість товару та збільшено її до 32930,97 євро за 20710 кг. (тобто 1,5901 євро/кг).
У зв'язку із прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100080/2020/200013/2 від 08.09.2020 року митним органом було видано Картку відмови UA 100080/2020/00135 від 08.09.2020 року в прийнятті митної декларації, митному і оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення в якій зазначено причину відмови: ст. 256 МК України, Постанова ПКМУ № 450 від 21.05.2012, рішення про коригування митної вартості товарів № UA100080/2020/200013/2 від 08.09.2020 року. Роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: Подати до митного оформлення нову МД з урахуванням тішення про коригування митної вартості товарів № UA100080/2020/200013/2 від 08.09.2020 року.
Внаслідок прийняття Рішення про коригування митної вартості № А100080/2020/200013/2 від 08.09.2020 року митна вартість імпортованого товару збільшилась із заявленої 14600,55 євро, що становило 479042,59 грн. до 32930,97 євро, що становило 1080461,83 грн.
Таким чином митні платежі з податку на додану вартість збільшились з 95808,52 грн. до 216092,37 грн. тобто (різниця) на 120283,85 грн.
Збільшення митної вартості товару призвело до додаткових витрат TOB «ЕТС країна» у сумі - 120283,85 грн. зі сплати податку на додану вартість. Додаткові витрати позивача, підтверджуються записами у графі № 48 «подробиці розрахунків» (вид 028), вказаної митної декларації.
Після здійснення коригування митної вартості, товари були випущені у вільний обіг -шляхом подання позивачем нової ЕМД № UA100080/2020/523132 від 08.09.2020 року та надання гарантій відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України.
Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Джерела права та висновки суду
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .
Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.
Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.
Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.
Судом встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу документи, які передбачені частинами 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, та додаткові документи відповідно до запиту, що надійшов від митного органу 08.09.2020 року о 11:34 год. «про надання додаткових документів за частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України», загальний перелік яких наведений у графі 44 ЕМД № UA100080/2020/523055: Сертифікат якості 0000018011 та 0000018012 від 04.09.2020 року; Пакувальний лист 802624131 від 04.09.2020 року; Рахунок-фактура (інвойс) Виробника товару Johns Manville Slovakia. A.S. (Декларація-інвойс, складеної уповноваженим (схваленим) експортером) № 902430815 від 03.09.2020 року, виставленого продавцю товару - UTS Scandinavia (Швеція) на суму 12426,00 євро; Рахунок-фактура (інвойс) продавця UTS Scandinavia (Швеція), виставленого позивачу № Е 916868 від 07.09.2020 року на суму 14600,55 євро; Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 841187 від 04.09.2020 року; Прайс-лист виробника від 01.07.2020 року; зовнішньоекономічний контракт № 10/11/14/01 від 10.11.2014; додаток до зовнішньоекономічного контракту № 776 від 07.09.2020 року; договір про надання послуг митного брокера № 2609/0028 від 26.09.2017; Заявка по транспорту на 03.09.2020 року; Копія Договору купівлі-продажу № 69 від 14 травня 2019 року за яким здійснювався год аж товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України; Запит ціни від 31.08.2020 року; Комерційна пропозиція від 31.08.2020 року; Лист від 08.09.2020 року; Лист-пояснення від 16.07.2020 року; Копія митної декларації країни відправлення № MRN 20SK5864EX02675902 від 04.09.2020 року; Копія банківської виписки про надходження грошових коштів за господарськими операціями щодо продажу аналогічного товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України від 23.09.2019 року; Копія банківської виписки про надходження грошових коштів за господарськими операціями щодо продажу аналогічного товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України від 22.10.2019 року; Копія видаткової накладної № 2356 від 09.08.2019 року щодо продажу аналогічного товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України; Копія видаткової накладної № 2805 від 23.09.2019 року щодо продажу аналогічного гару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України; Копія видаткової накладної № 1888 від 20.07.2020 року щодо продажу аналогічного товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України; Копія видаткової накладної № 2204 від 12.08.2020 року щодо продажу аналогічного товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України; Копії податкової накладної № 112 складеної за фактом здійснення господарських операцій щодо продажу товару згідно видаткової накладної № 2356 від 09.08.2019 року; Копії податкової накладної № 269 складеної за фактом здійснення господарських операцій щодо продажу товару згідно видаткової накладної № 2805 від 23.09.2019 року; Копія витягу ЄРПН про реєстрацію податкових накладних; Копія рахунку № 1187 від 04.05.2020 року; Копія специфікації № 46 від 12.08.2020 року до договору купівлі-продажу № 21 від 03 квітня 2017 року за яким здійснювався продаж товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку; Копія Договору купівлі-продажу № 21 від 03 квітня 2017 року за яким здійснювався продаж товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку; Копія комерційної пропозиції 31082020/01 від 31.08.2020 року.
Крім того, відповідно до положень частини восьмої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена особа має можливість надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що 28.10.2020 року після реалізації ввезеного товару на митній території України та отриманню коштів за продані товари ТОВ «ЕТС Україна» звернулося до Київської митниці Держмитслужби з відповідною заявою вих. № 113/20 від 28.10.2020 року в якій зазначило наступне: «ТОВ «ЕТС Україна» випустила товари у вільній обіг під гарантійні зобов'язання за митної декларації від 08.09.2020 року № UA100080/2020/523132 відповідно до положень частини сьомої статті 55 Митного кодексу України. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена особа має можливість надати органу доходів і зорів додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Оскільки строк дії фінансових гарантій не завершений - відстрочення за вищевказаною митною декларацією - 07.12.2020 року, надаємо для розгляду додаткові документи щодо продажу ввезеного товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України за п.4 ст. 53 МК України, яких не було в наявності у декларанта на момент подання митної декларації № UA100080/2020/523055 від 08.09.2020 року за якою відмовлено в митному оформленні оскільки товар декларантом ще не було реалізовано на митній території України, а саме: Копія банківської виписки про надходження грошових коштів за господарською операцією згідно видаткової накладної № 2593 від 09.09.2020 року, щодо продажу товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку; Копія податкової накладної № 157 від 09.09.2020 року складеної за фактом здійснення господарської операції щодо продажу товару згідно видаткової накладної № 2593 від 09.09.2020 року заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку; Копії квитанцій про реєстрацію податкової накладної № 157 від 09.09.2020 року складеної за фактом здійснення господарської операції щодо продажу товару згідно видаткової накладної № 2593 від 09.09.2020 року заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку; Копія витягу ЄРПН про реєстрацію податкової накладної № 157 від 09.09.2020 року складеної за фактом здійснення господарської операції щодо продажу товару згідно видаткової накладної № 2593 від 09.09.2020 року заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку; Копія Договору купівлі-продажу № 21 від 03 квітня 2017 року за яким здійснювався продаж товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку; Копія видаткової накладної № 2593 від 09.09.2020 року; Копія Рахунку на оплату № 3018 від 09.09.2020 року за Договором купівлі-продажу № 21 від 03 квітня 2017 року: та просимо прийняти рішення щодо скасування рішення про коригування митної вартості від 08.09.2020 p. №UA100080/2020/200013/2.».
Тобто TOB «ЕТС Україна» вже надало всі наявні на можливі документи передбачені ст. 53 МК України, навіть ті що не мають ніякого відношення до визначення митної вартості.
Відповідь на вищезазначене звернення митним органом була надана, згідно штемпеля поштовому конверті, 05.11.2020 року.
За результатами розгляду додатково наданих документів ТОВ «ЕТС Україна» відмовлено в задоволенні заяви про прийняти рішення щодо скасування рішення про літування митної вартості від 08.09.2020 р. № UA100080/2020/200013/2, на підставі того, митний орган дійшов висновку, що «ТОВ «ЕТС Україна» від даної зовнішньоекономічної операції не має ніякого прибутку, що викликає сумніви у достовірності наданої інформації.» без конкретного посилання на норму закону, яка була застосована при прийнятті такого рішення до того ж з явними арифметичними помилками при здійсненні розрахунків на підставі яких був зроблений такий висновок.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.
Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.
Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.
При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).
При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.
Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.
Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов'язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).
Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.
Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об'єктивній можливості їх застосування.
В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.
Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.
Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).
Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору позивача у загальній сумі 4 204,00 грн., які підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100080/2020/200013/2 від 08.09.2020 року.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови Київської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100080/2020/00135 від 08.09.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України суму сплаченого судового збору в розмірі 4 204 грн. 00 коп. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» (вул. В. Сосюри, буд. 68, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 32399816).
Відповідач: Київська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (бульвар Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ ВП 43997555).
Суддя С.О. Cтефанов