Справа № 420/15824/25
03 червня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у не проведенні перерахунку пенсії на підставі частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 з 01.03.2023 року, 1,0796 з 01.03.2024 року та 1,115 з 01.03.2025 року відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2023 року перерахунок та виплату пенсії на підставі частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 з 01.03.2023 року, 1,0796 з 01.03.2024 року та 1,115 з 01.03.2025 року відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 у сумі 10846,37 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 26.05.2025 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 , у зв'язку з порушенням строків звернення до суду із цим позовом та надано 10 -денний строк для усунення недоліків по справі.
29.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку у прохальній частині якої позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії; Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку звернення до суду із цим позовом позивач вказала, що фактично про порушення своїх прав вона дізналася із листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 29.04.2025 12215-11438/С-02/8-1500/25. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року по справі № 510/1286/16-а вважає, що, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, як вказала позивач, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку. Разом з тим питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті (стаття 99 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, стаття 122 КАС), слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу. Поряд з цим, позивач вказав, що Велика Палата Верховного Суд у постанові від 6 лютого 2025 року по справі 990/29/22 констатує, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб'єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває.
Розглянувши заяву позивача про поновлення процесуального строку, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, питання, пов'язані з обчисленням строку звернення до адміністративного суду, його поновленням, а також наслідки пропуску такого строку чітко врегульовано вищевказаними положеннями законодавства.
Окрім цього, частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. На цьому ж наголошено і у частині першій статті 45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Отже, наведені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 826/22361/15.
Питання, пов'язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, які полягають у такому:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
При цьому, суд звертає увагу, що у вказаній постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступив від попередніх висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (щодо легалізації триваючого правопорушення у випадку залишення позовної заяви без розгляду), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (щодо початку перебігу строку звернення після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду).
При цьому, отримання позивачем відповіді ГУПФУ в Одеській області від 29.04.2025 не впливає на переривання установленого процесуального строку та не спростовує обізнаність позивача про розмір його пенсії та можливе порушення його прав.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано суду доказів триваючої неможливості звернення ним до суду з відповідним позовом в межах строку звернення.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин в частині позовних вимог.
Поряд з цим, частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
У відповідності до п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Поряд з цим, ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Однак, всупереч вимогам ст. 161 КАС України позивач не надав до суду документ про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Згідно з ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи.
Частиною 6 ст.7 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
З огляду на викладене, суд, керуючись принципом аналогії права приходить до висновку про наявність підстав для продовження позивачеві терміну для усунення недоліків по справі.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України суддя, -
Продовжити термін для усунення недоліків адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.О. Танцюра