Справа № 420/9910/25
03 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, Україна, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Крицак Валентини, будинок, 6, код ЄДРПОУ 21295057), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Україна, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок, 23, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 26.03.2025 року № 213150007516;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1986 по 13.12.1989 в колгоспі «Чорноморівський»; з 08.09.1980 по 30.04.1981 Міжгірська міжгосподарська будівельна компанія -МСО ; з 04.05.1981 по 02.10.1983 в Межгорському РАЙ-МСО;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 19.03.2025 року, із врахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду в Херсонській області, через електронний портал ПФУ, з заявою про призначення пенсії за віком від 19 березня 2025 року. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.03.2025 року № 213150007516 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Зазначено, що згідно наданих документів страховий стаж позивача становить 18 років 8 місяців 2 дні. Стаж для визначення права особи становить 19 років 10 місяців 29 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки від 10.09.1981 НОМЕР_2 :- з 08.09.1980 по 30.04.1981, оскільки період передує даті відкриття трудової книжки (10.09.1981);- з 04.05.1981 по 02.10.1983, оскільки між датою наказу на звільнення (10.02.1983) та датою звільнення значний проміжок часу;- з 01.07.1986 по 13.12.1989- робота в колгоспі, відповідно трудової книжки від 21.02.1987 НОМЕР_3 , оскільки записи до трудової книжки внесено з порушеннями Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 24.04.1975 №310. Довідки про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлений річний мінімум, перейменування/реорганізацію колгоспу (за необхідності) не надано. Вважаючи такі дії відповідачів неправомірними, позивач звертається до суду з метою захисту свого порушеного права.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
Від представника відповідача ГУ ПФУ в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що до страхового стажу, не зараховано періоди роботи в колгоспі “Чорноморівський» згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 21.02.1987, з 01.07.1986 по 13.12.1989, оскільки записи до трудової книжки внесено з порушеннями Положення № 310 (в розділі “трудова участь в громадському господарстві», в графі 6 “на підставі чого здійснено запис», не зазначено документ, його дату і номер) . У зв'язку з чим, Позивачу необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум трудової участі в господарстві та про відпрацьовані вихододні, довідку про реорганізацію. Враховуючи зазначене, Головне управління вважає що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог з вказаного питання. Також, відповідачем зазначено, що до страхового стажу Позивача не зараховано трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.09.1981: періоди роботи за записами з 08.09.1980 по 30.04.1981 в Міжгірській міжгосподарській будівельній компанії МСО - оскільки цей період передує даті відкриття трудової книжки (10.09.1981); з 04.05.1981 по 02.10.1983 в Межгірському РАЙ-МСО - оскільки має місце розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи (10.02.1983). Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У зв'язку з чим, для зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів роботи необхідно надати належним чином оформлені довідки про періоди роботи, видані за місцем роботи (правонаступником/архівною установою) з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію установ (за необхідності) відповідно до Порядку № 637. Враховуючи викладене, Головне управління вважає що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог з вказаного питання.
Від представника відповідача ГУ ПФУ в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області відмовлено у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-IV, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Враховуючи зазначене, стаж позивача було обчислено Головним управлінням на підставі документів, які були надані до заяви про призначення пенсії . Жодних рішень щодо прийому чи відмови у прийомі документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не приймало.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив на позовну, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22- 1 від 25.11.2005 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке було уповноважене розглянути подану позивачем заяву.
Рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області від 26.03.2025 року № 213150007516 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та зазначено, що «до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки від 10.09.1981 НОМЕР_4 : - з 08.09.1980 по 30.04.1981, оскільки період передує даті відкриття трудової книжки (10.09.1981); - з 04.05.1981 по 02.10.1983, оскільки між датою наказу на звільнення (10.02.1983) та датою звільнення значний проміжок часу; - з 01.07.1986 по 13.12.1989- робота в колгоспі, відповідно трудової книжки від 21.02.1987 НОМЕР_3 , оскільки записи до трудової книжки внесено з порушеннями Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 24.04.1975 №310. Довідки про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлений річний мінімум, перейменування/реорганізацію колгоспу (за необхідності) не надано; За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку № 637, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Свідки, які знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі, надають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника, зокрема, трудову книжку або будь-які інші документи, перелічені в пункті 3 Порядку № 637. Вирішено: на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовити у призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.»
Вважаючи неправомірним рішення щодо відмови в зарахуванні періодів роботи до страхового стражу згідно трудової книжки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058, починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 - річного віку мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 року.
Частиною 2 статті 26 Закону № 1058 передбачено, що у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2026 по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» , встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Так, щодо питання зарахування спірного періоду роботи позивача з 08.09.1980 по 30.04.1981 роки та 04.05.1981 по 02.10.1983, відповідно трудової книжки від 10.09.1981 року НОМЕР_4 , суд зазначає наступне.
В якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи, що враховується у призначення пенсії з 08.09.1980 по 30.04.1981 роки відповідачем у Рішенні від 26.03.2025 року № 213150007516 зазначено, що «період передує даті відкриття трудової книжки (10.09.1981)».
В якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи, що враховується у призначення пенсії з 04.05.1981 по 02.10.1983 роки відповідачем у Рішенні від 26.03.2025 року № 213150007516 зазначено, що «між датою наказу на звільнення (10.02.1983) та датою звільнення значний проміжок часу».
Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, з огляду на наступне.
Так, на момент заповнення трудової книжки НОМЕР_4 була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Відповідно до п. 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС «Про трудові книжки робітників і службовців» №656 від 06.09.1973 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.п. 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Відповідно до 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу спірний період роботи, а саме з 08.09.1980 по 30.04.1981 роки та 04.05.1981 по 02.10.1983 роки.
Щодо питання зарахування спірного періоду роботи позивача з 01.07.1986 по 13.12.1989роки, суд зазначає наступне.
Так, в якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи, що враховується для призначення пенсії, роботи в колгоспі, відповідно трудової книжки від 21.02.1987 НОМЕР_3 , відповідачем у Рішенні від 26.03.2025 року № 213150007516 зазначено, що «оскільки записи до трудової книжки внесено з порушеннями Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 24.04.1975 №310. Довідки про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлений річний мінімум, перейменування/реорганізацію колгоспу (за необхідності) не надано».
Згідно з частинами першою, другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин першої та другоїстатті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення'до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені норми свідчать про те, що єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Згідно зістаттею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення'основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, заносяться, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
У силу пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_3 ОСОБА_1 працювала у колгоспі «Чорноморівський» у період з 01.07.1986 по 13.12.1989 роки.
З рішення вбачається, що періоди роботи в колгоспі з 01.07.1986 по 13.12.1989 роки не зараховані до страхового стажу з підстав відсутності записів у трудовій книжці або в довідці про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлений річний мінімум.
Суд зазначає, що дійсно трудова книжка колгоспника не містить відомостей про кількість відпрацьованих вихододнів, разом з цим, суд наголошує, що в цій книжці також відсутні відомості про встановлений річний мінімум у колгоспі. Вищезазначене унеможливлює зробити висновок про виконання або не виконання позивачем мінімуму трудової участі.
Відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Відповідно до ч.5ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вказувалося вище, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів (пункт 1 Основних Положень).
Отже, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжна, а довідки слугують, як додаткове підтвердження стажу роботи, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Недолік оформлення трудової книжки колгоспника, а саме відсутність даних про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні, не є таким, з якого неможливо встановити факт роботи позивача на відповідних посадах у відповідний спірний період часу. Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.
Крім того, суд приймає до уваги доводи позивача, що У 2001 році колгосп «Чорноморівський» припинив своє існування. На даний час, задля підтверлдження вказаного стажу, не є можливим звернутися до архіву колгоспу, оскільки він розташований у зоні бойових дій, що унеможливлює надання додаткових документів.
Підсумовуючи викладене, а також те, що в трудовій книжці наявні записи про роботу позивача у періоди з 01.07.1986 по 13.12.1989 роки в колгоспі «Чорноморівський», суд вважає, що ці періоди роботи в колгоспі підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача.
Таким чином, оскільки право позивача на призначення пенсії за віком порушено, а предметом розгляду зазначеної справи є саме рішення ГУ ПФУ в Черкаській області про відмову у призначенні пенсії, то воно підлягає відновленню у спосіб, яким є визначений позивачем, а саме визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 26.03.2025 року № 213150007516, та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1986 по 13.12.1989 в колгоспі «Чорноморівський»; з 08.09.1980 по 30.04.1981 Міжгірська міжгосподарська будівельна компанія -МСО ; з 04.05.1981 по 02.10.1983 в Межгорському РАЙ-МСО.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 19.03.2025 року, із врахуванням висновків суду.
Суд зазначає, що за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача від 19 березня 2023 року відповідно до Порядку № 22-1 було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області.
Тобто, розгляд заяви позивача та прийняття відповідного рішення здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області.
Суд зазначає, що дії зобов'язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.
Відтак, у даній справі дії зобов'язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, як до органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.
Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, Україна, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Крицак Валентини, будинок, 6, код ЄДРПОУ 21295057), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Україна, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок, 23, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 26.03.2025 року № 213150007516.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1986 по 13.12.1989 в колгоспі «Чорноморівський», з 08.09.1980 по 30.04.1981 Міжгірська міжгосподарська будівельна компанія - МСО та з 04.05.1981 по 02.10.1983 в Межгорському РАЙ-МСО.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 19.03.2025 року, із врахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка