04 червня 2025 р. № 400/2303/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання протиправним рішення; скасування протоколу від 26.02.2025 року № 39; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:
- визнати протиправним рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 по розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.02.2025 року про відмову у наданні йому відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період;
- скасувати протокол комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.02.2025року № 39 про ухвалення рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, як незаконний;
- зобов'язати комісію для розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2025 року та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк дії законних підстав, які надають право на відстрочку, за абзацом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 17.02.2025 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та особисто подав заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в зв'язку з утриманням ним трьох дітей віком 18 років. 06.03.2025 року позивач особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де особисто отримав Повідомлення про відмову за № 752 від 26.02.2025 року. Відповідно до якого, протоколом від 26.02.2025 року № 39 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причина відмови: «Відсутній договір між батьками».
Ухвалою суду від 11.03.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив проти позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову повністю. Просить врахувати, що позивачем не надано підтверджуючих документів, а саме відсутній письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх утриманні.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов'язаний.
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» позивач 19.04.2022 року був призваний на військову службу. Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . На підставі наказу від 27.03.2024 року № 87 позивач звільнився з Військової частини НОМЕР_1 у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати службу), у зв'язку із перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач неодноразово відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 подавав заяви про надання йому відстрочки від призову на військову службу на підставі п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в зв'язку з утриманням ним трьох дітей віком 18 років.
Останню відстрочку від мобілізації він отримав 11.12.2024 року, що підтверджується довідкою від 11.12.2024 року № 3882. Відстрочка була надана до 07.02.2025 року.
17.02.2025 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та особисто подав заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - у зв'язку з утриманням ним трьох дітей віком 18 років.
В якості підтверджуючих документів позивачем були долучені:
- копія паспорту та коду позивача;
- копія витягу з реєстру територіальної громади, щодо місця реєстрації позивача від 21.11.2024 року;
- копія рішення суду від 07.04.2020 року про розірвання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 браку;
- копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 від 23.12.2023 року;
- копія судового наказу від 08.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліментів;
- копію довідки № 14736/20.11-34/20 від 17.02.2025 року про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів.;
- копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 серія НОМЕР_3 від 15.12.2022 року;
- копії свідоцтв про народження дітей: ОСОБА_4 ( серія НОМЕР_4 від 13.12.2023 року), ОСОБА_5 (серія НОМЕР_5 від13.12.2023 року);
- копія рішення суду від 08.11.2023 року про усиновлення малолітніх дітей: ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 ;
- копія рішення Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 112 від 23.10.2024 року про затвердження висновку органу опіки та піклування «Про визначення участі батька у вихованні дитини та встановлення порядку спілкування і побачення з дитиною»;
- копія Висновку органу опіки та піклування «Про визначення участі батька у вихованні дитини та встановлення порядку спілкування і побачення з дитиною»;
- копію довідки № 3882 від 11.12.2024 року про надання відстрочки до 07.02.2025 року ОСОБА_1
06.03.2025 року позивач особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де особисто отримав Повідомлення про відмову від 26.02.2025 року №752, відповідно до якого, протоколом від 26.02.2025 року № 39 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Причина відмови: не виконано вимоги п. 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, а саме: відсутній письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх утриманні
Не погодившись з відмовою у наданні відстрочки позивач звернувся з позовом до суду.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, що неодноразово продовжувався.
Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і діє, зокрема, на момент розгляду цієї справи.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Законом № 3543-XII.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки регламентовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі Порядок - № 560).
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Так, додаток 4 цього Порядку визначає, що документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Суд наголошує, що вказана норма містить альтернативний перелік документів, що підтверджують утримання дітей.
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
Відповідно до матеріалів справи позивачеві було відмовлено у наданні відстрочки рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 (протокол від 26.02.2025 року № 752) у зв'язку із не підтвердженням факту утримання дитини.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач є батьком трьох неповнолітніх дітей. З матір'ю двох дітей, ОСОБА_3 , позивач перебуває у шлюбі. З матір'ю сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шлюб розірвано.
Згідно довідки Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17.02.2025 року № 14736/20.11-34/20 виконавчий документ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на виконання до відділу не надходив та на виконанні не перебуває.
Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Суд наголошує, що дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із статтею 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
В силу вимог ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1-2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 5 ст. 183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно частин 1, 2, 3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Суд зауважує, що факт перебування на утриманні позивача дитини від шлюбу з ОСОБА_2 підтверджує свідоцтво про народження дитини та довідка виконавчої служби про відсутність виконавчого провадження зі сплати аліментів.
Відтак, вищевказані документи у повному обсязі свідчать про утримання позивачем сина від попереднього шлюбу.
Отже, наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми для встановлення факту утримання позивачем своєї доньки від попереднього шлюбу.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що заяву позивача відповідач належним чином не розглянув, не дослідив всіх доказів та не здійснив перевірку наявності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, що свідчить про протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, оформленого протоколом комісії від 26.02.2025 року № 752.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими ч. 2 ст. 9 КАС України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 26.02.2025 року № 39.
3. Зобов'язати комісію для розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2025 року та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк дії законних підстав, які надають право на відстрочку, за абзацом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_6 ) судові витрати у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04.06.2025 року.
Суддя О.В. Малих