04 червня 2025 р. № 400/2558/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
«Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови 10.03.2025 ОСОБА_2 у встановленні щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 гривень відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо встановлення обмеження у виплаті пенсії ОСОБА_2 максимальним розміром пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області встановити з 1 березня 2025 року ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 гривень відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснювати з 1 березня 2025 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 без обмеження пенсії максимальним розміром, визначеним Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI».
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення перерахунку його пенсії із застосуванням обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та не виплатою доплати до пенсії в сумі 2 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист деяких категорій осіб» (далі - Постанова № 713).
Позивача, обґрунтовуючи право на отримання вказаної доплати зазначає, що за період з 10.07.2018 до 31.01.2024 зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) про розмір грошового забезпечення військовослужбовців не вносилися, а відтак позивач має право на отримання спірної додаткової винагороди, оскільки при здійсненні обрахування розміру пенсії враховувалася довідка про розмір грошового забезпечення позивача, визначеного станом на 01.03.2018.
Відповідач подав відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на частину сьому статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) та частину першу статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3368-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Також відповідач зазначає, що у зв'язку з призначенням позивачу пенсії з 01.02.2024 підвищення в розмірі 2000 гривень у відповідності до Постанови №713 позивачу не передбачено.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Щодо виплати доплати до пенсії відповідно до Постанови № 713
Позивач з 01.02.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Позивач в лютому 2025 року звернувся до відповідача із заявою щодо виплати щомісячної доплати в сумі 2000 грн відповідно до Постанови № 713.
Відповідач листом від 10.03.2025 повідомило позивача про те, що пунктом 1 Постанови № 713 передбачено, зокрема, установити з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону № 2262 (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262 станом на 1 березня 2018 рою щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закон № 2262. Оскільки, позивачу пенсія призначена з не грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, підстав для встановлення доплати немає.
Пунктом 1 Постанови № 713 Кабінет Міністрів України установив з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їхніх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2 000 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ.
Установлено, що особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2 000 грн. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2 000 грн, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 713, Пенсійному фонду України доручено забезпечити встановлення з 01.07.2021 виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови.
За пунктом 4 Постанови № 713, фінансування виплат, передбачених, зокрема, пунктом 1 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що передбачені за програмою 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».
Судом встановлено, що згідно з протоколом за пенсійною справою № 140606527, позивачу з 01.02.2024 призначено пенсію за вислугу років.
Пенсія призначалась з грошового забезпечення згідно з грошовим атестатом № 1 та довідкою про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії за період за 24 місяці.
Із грошового атестата позивача вбачається, що
«позивач задоволений грошовим забезпеченням по 31.01.2024, включно: посадовий оклад - 5640 грн; оклад за військовим званням - 1 410 грн; надбавка за вислугу років - 50 % (3 525 грн); надбавка за особливості проходження військової служби - 50 % (5 287 грн); надбавка за службу в умовах режимних обмежень- 0 % (0 грн); премія за роботу у нічний час - 110,35 грн, премія 110 % (6 204 грн).
Відтак, суд доходить висновку, що розмір грошового забезпечення для обчислення позивачу пенсії відповідачем був врахований станом на січень 2024 року, а не на березень 2018 року, як зазначає позивач.
З урахуванням викладеного, суд вважає доводи позивача про те, що при здійсненні обрахунку розміру пенсії відповідач виходив із довідки про розміри грошового забезпечення станом на 01.03.2018 є безпідставними.
Отже, враховуючи, що пенсія позивачу призначена після 1 березня 2018 року (з 01.02.2024) з грошового забезпечення станом на 31.01.2024, відповідно відсутні підстави для встановлення щомісячної доплати відповідна до Постанови № 713.
За такого, в цій частині позовних вимог належить відмовити.
Щодо обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами
Виконуючи рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі № 400/9395/24, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.02.2024.
При цьому відповідач застосував обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон № 2262-ХІІ.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Відповідні положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII) визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 і відповідно до пункту 2 цього рішення втрачають чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, ані Закон № 2262-ХІІ, ані Закон № 3668-VI не передбачають обмеження максимального розміру пенсії.
Ураховуючи зазначене, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача є протиправним.
Отже, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 968,96 грн, який на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, що полягають у виплаті з 01.03.2025 пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.03.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без застосування обмеження максимального розміру пенсії та виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна