04 червня 2025 р. № 400/2998/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомМиколаївської окружної прокуратури, бульв. Бузький, 15, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54006,
в інтересах держави,
до відповідачаВоскресенської селищної ради, вул. Соборна, 86, с-ще Воскресенське, Миколаївський район, Миколаївська область, 57210,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаПівденне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, просп. Центральний, 16, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54029,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
27 березня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури (далі - позивач) в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Південного міжрегіонального управління лісового господарства та мисливського господарства до Воскресенської селищної ради (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 10.11.2023 № 900 з прийняттям рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 статті 571 Земельного кодексу України (далі - ЗК України);
зобов'язання відповідача розглянути на сесії ради подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 10.11.2023 № 900 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 статті 571 ЗК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.11.2023 Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (далі - третя особа) звернулося до Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області з поданням № 900 щодо прийняття рішення про віднесення земельних ділянок загальною площею 313 га до самозалісених земель. Відповідно до інформації третьої особи від 20.02.2025, відповідь від відповідача на вищевказане подання до нього не надходила. Ураховуючи зазначене, 23.10.2024 та 05.12.2024 Миколаївська окружна прокурора звернулась до відповідача із запитом про надання інформації щодо розгляду подання третьої особи від 10.11.2023 № 900. За результатами розгляду зазначених запитів відповідач 30.12.2024 повідомив про те, що рішення за наслідками розгляду вказаного подання сільською радою не приймались. На переконання позивача, така бездіяльність відповідача є протиправною і суперечить вимогам статей 2, 19 Закону України «Про землеустрій», пункту «д» частини першої статті 12, статей 571 , 122 ЗК України і статей 1, 4, 5, 7, 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України (далі - ЛК України).
08.04.2025 позивач подав до суду виправлений примірник позовної заяви, в якому предмет і підстава позову залишились незмінними.
28.04.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву від 25.04.2025, в якому він заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити повністю. Відзив умотивовано тим, що розпорядженням виконувача обов'язків голови Воскресенської селищної ради від 19.11.2024 № 83-р «Про скликання п'ятдесят п'ятої позачергової сесії Воскресенської селищної ради восьмого скликання» до порядку денного було включене питання «Про надання дозволу ДСГП «Ліси України» на розроблення проектів землеустрою земельних ділянок в постійне користування, орієнтовною площею 160.00 га в межах Воскресенської територіальної громади». 20.11.2024 на спільному засідання постійних комісій за результатами розгляду даного питання шляхом проведення відкритого поіменного голосування депутатів ради питання не рекомендовано до розгляду на пленарному засіданні ради. На пленарному засіданні Воскресенської селищної ради, яке відбулося 20.12.2024 за результатами відкритого поіменного голосування депутатів восьмого рішення вищезазначений проєкт рішення не набрав необхідної кількості голосів, в результаті чого рішення не було прийняте. Тому твердження прокуратури, що в діях відповідача присутня бездіяльність, є неправдивим. Крім того, на лист третьої особи від 10.11.2023 № 900 відповідач надав відповідь від 08.10.2024 № 2128/02.28. Вищевикладене свідчить про відсутність порушень зі сторони відповідача, так як питання неодноразово виносилось на розгляд депутатського корпусу Воскресенської селищної ради.
26.05.2025 позивач подав відповідь на відзив. Оскільки вона була подана із значним пропуском встановленого ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 п'ятиденного строку для її подання, і позивач не заявив клопотання про поновлення вищенаведеного строку, суд приєднав вказану відповідь на відзив до матеріалів справи як письмові пояснення Миколаївської окружної прокуратури. В цих поясненням позивач підтримав свої позовні вимоги, додатково зазначивши, що за результатами розгляду запитів Миколаївської окружної прокуратури від 23.10.2024 та від 05.12.2024 відповідач повідомляв про те, що рішення за наслідками розгляду подання третьої особи від 10.11.2023 № 900 не приймались. Миколаївська окружна прокуратура також закцентував увагу на тому, що у цій справі наявні підстави для звернення прокурора з позовом до суду до відповідача як самостійного позивача.
У запереченнях на відповідь на відзив від 02.06.2025 № 1186/02.28 відповідач вказав на грубе порушення позивачем частини третьої статті 164 КАС України у зв'язку з поданням відповіді на відзив із значним пропуском строків для її подання. Крім цього, відповідь на відзив прокуратури у значній мірі практично дослівно дублюють відповідні висловлювання позову. Тобто ці доводи позивача не містять по суті нічого нового у порівнянні з позовом.
31.03.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду позовної заяви, яка відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, зокрема щодо зазначення у ній визначених законом підстав для звернення прокурора до суду з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині цієї ухвали.
08.04.2025 заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури подав до суду уточнену позовну заяву, в якій вказав, що позов подано з метою захисту порушених інтересів держави у сфері земельних відносин та захисту лісового фонду, та реалізації покладених від імені держави повноважень із захисту державних інтересів. Тому відповідно до частини п'ятої статті 53 КАС України Миколаївська окружна прокуратура є позивачем у цій справі.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства.
Позовна заява та ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 про відкриття провадження надіслані третій особі в її електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримані нею відповідно 27.03.2025 і 11.04.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
У встановлений судом строк третя особа правом на подання пояснень не скористалась.
Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв) звернулось листом від 10.11.2023 № 900 до Воскресенської селищної ради про прийняття останньою рішення щодо віднесення до самозалісених земельних ділянок земельні ділянки орієнтовною площею 313 га, які знаходяться на території Воскресенської селищної ради. У цьому листі зазначено, що виявлені самозалісені земельні ділянки визначені орієнтовно за допомогою середовища Геоніформаційної системи управління лісовими ресурсами України.
Миколаївська обласна прокуратура звернулась до Воскресенської селищної ради із запитом від 23.10.2024 № 50-6900ВИХ-24 про надання інформації щодо розгляду селищною радою подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо віднесення вказаних у поданні земельних ділянок до самозалісених та прийнятих селищною радою рішень за результатами його розгляду.
В адресованому філії «Південний лісовий офіс» листі від 2409.2024 № 2010/02.28 Воскресанська селищна рада зазначила, що вона не може прийняти рішення про передачу у постійне користування ДП «Ліси України» 13 земельних ділянок для ведення лісового господарства, оскільки частина з них перебувають у приватній власності, частина у комунальній власності Інгульської ОТГ Баштанського район, частина перебувають у постійному користуванні, а щодо інших є судові процеси щодо прийняття їх у комунальну власність.
У листі від 28.10.2024 № 22-73/02-28 Воскресенська селищна рада повідомила Миколаївську обласну прокуратуру, що 03.10.2024 до селищної ради надійшло звернення ДП «Ліси України» філія «Південний лісовий офіс» про надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення 13 несформованих земельних ділянок загальною площею 160 га самозалісених територій. Зазначене питання планується винести на розгляд сесії.
Відповідно до розпорядження здійснювача повноважень селищного голови від 19.11.2024 № 83-р «Про скликання п'ятдесят п'ятої позачергової сесії Воскресенської селищної ради восьмого скликання» скликано позачергову сесію Воскресенської селищної ради на 20.11.2024, поміж винесених питань якої визначено надання дозволу ДСГП «Ліси України» на розроблення проектів землеустрою земельних ділянок в постійне користування, орієнтовною площею 160,0000 га в межах Воскресенської територіальної громади (пункт підпункт 3.6 пункту 3).
Листом від 04.12.2024 № 2565/02.28 Воскресенська селищна рада повідомила філію «Південний лісовий офіс», що її заява від 03.10.2024 про надання дозволу ДСГП «Ліси України» на розроблення проектів землеустрою земельних ділянок у постійне користування орієнтовною площею 160,0000 га в межах Воскресенської селищної ради не винесено на розгляд сесії селищної ради за результатами відкритого поіменного голосування спільного засідання постійних комісій 20.11.2024.
Згідно з розпорядженням здійснювача повноважень селищного голови від 17.12.2024 № 92-р «Про скликання п'ятдесят п'ятої позачергової сесії Воскресенської селищної ради восьмого скликання» скликано позачергову сесію Воскресенської селищної ради на 20.12.2024, поміж винесених питань якої визначено надання дозволу ДСГП «Ліси України» на розроблення проектів землеустрою земельних ділянок в постійне користування, орієнтовною площею 160,0000 га в межах Воскресенської територіальної громади (пункт підпункт 3.13 пункту 3).
Відповідно до протоколу LVII позачергової сесії селищної ради восьмого скликання Воскресенської селищної ради від 20.12.2024 № 57 Воскресенською селищною радою не прийнято рішення про надання дозволу ДСГП «Ліси України» на розроблення проєктів землеустрою земельних ділянок в постійне користування, орієнтовною площею 160,0000 га в межах Воскресенської територіальної громади.
Листом від 24.12.2024 № 2728/02.28 Воскресенська селищна рада також повідомила Миколаївську обласну прокуратуру, що звернення Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 10.11.2023 розглянуто, рішення про надання дозволу не приймалось, відповідь надіслано на адресу заявника.
Миколаївська обласна прокуратура подала до Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 30.01.2025 № 50-879ВИХ-25 запит про надання інформації щодо повторного звернення до Воскресенської селищної ради після 10.11.2023.
Листом від 20.02.2025 № 01-11/169 третя особа повідомила позивача, що вона повторно не готувало відповідних матеріалів та не зверталось до відповідача.
25.03.2025 Вознесенська окружна прокуратура направила Державному агентству лісових ресурсів України і Південному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства лист від 25.03.2025 № 50-217ВИХ-25 про те, що буте пред'явлено позов в порядку абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України і Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Воскресенської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Суд звертає увагу на обґрунтованість доводів прокурора, що предметом поданого ним позову є бездіяльність органу місцевого самоврядування, яка полягає у нерозгляді подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 10.11.2023 № 900 про віднесення відповідних земельних ділянок до самозалісених.
Однак, чинним законодавством не встановлено повноважень органів місцевого самоврядування чи органів державної влади, зокрема Державного агентства лісових ресурсів України, щодо звернення до суду з позовами про зобов'язання органів місцевого самоврядування розглядати подання відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, про віднесення земельних ділянок до самозалісених.
У постановах від 30.01.2025 у справі № 400/10777/23 і від 20.02.2025 у справі № 260/8186/23 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що якщо законодавець у спеціальних нормативно-правових актах не наділив орган державної влади на звернення до суду із відповідним позовом, то і прокурор не може від його імені заявити такі позови.
Таким чином, у даному випадку наявні підстави для звернення прокурора з позовом до суду до Воскресенської селищної ради як самостійного позивача.
Подання прокурором цього позову є єдиним ефективним засобом захисту порушених прав та інтересів держави у цих правовідносинах.
За таких обставин суд відхилив як необґрунтоване твердження відповідача про те, що прокурор не мав повноважень на звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Що стосується безпосередньо спірних правовідносин, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
В розділі І Основних засадах (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року, затверджених Законом України від 28.02.2019 № 2697-VIII, до існуючих проблем віднесено, зокрема, те, що лісистість становить 15,9 відсотка території України. Ліси на території держави розміщені нерівномірно, від 3,7 відсотка у Запорізькій до 51,4 відсотка у Закарпатській областях. Оптимальним, за європейськими рекомендаціями, є покажчик лісистості 20 відсотків, для досягнення якого необхідно створити більше двох мільйонів гектарів нових лісів. Водночас створення нових лісів не повинне здійснюватися шляхом заліснення унікальних степових ділянок.
Частиною другою і третьою статті 1 ЛК України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно частини дванадцятої статті 1 ЛК України і частини першої статті 571 ЗК України самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
Згідно з частиною третьою статті 571 ЗК України віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.
Абзацом четвертим частини четвертої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.
Таким чином, віднесення земельної ділянки до самозалісених не має своїм правовим наслідком зміну категорії земель, до яких вона відноситься, та / або припинення чи виникнення у будь-яких суб'єктів прав на них. Це впливає лише на правовий режим таких земельних ділянок.
Відповідно до частини другої статті 571 ЗК України віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.
Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.
Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Згідно з абзацом першим пункту 1 Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 № 404, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2022 за № 1231/38567, міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються - Держлісагентству та є його територіальними органами.
Завданням Управлінь є реалізація повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених Держлісагентством (пункт 3 вищенаведеного Положення).
Відтак Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, до повноважень якого належить внесення подання щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної на території Миколаївської області.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Отже, оскільки питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, тому способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття нею рішення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 221/285/17.
Таким чином, за результатами розгляду подання відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, про віднесення земельної ділянки до самозалісеної сільська, селищна, міська рада зобов'язана прийняти рішення по суті подання, тобто:
або віднести земельну ділянку до самозалісеної;
або відмовити у задоволенні подання про віднесення земельної ділянки до самозалісеної.
Водночас суд врахував, що ні ЗК України, ні ЛК України тощо не мають імперативної норми про те, що орган місцевого самоврядування за результатами розгляду відповідного подання зобов'язаний задовольнити подання про віднесення земельної ділянки до самозалісеної.
Цей висновок повністю кореспондується, для прикладу, з положеннями Основних засадах (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року, затверджених Законом України від 28.02.2019 № 2697-VIII, відповідно до яких створення нових лісів не повинне здійснюватися шляхом заліснення унікальних степових ділянок, що є актуальним для Миколаївської області.
Тобто ці повноваження органу місцевого самоврядування є дискреційними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо зобов'язання Воскресенської селищної ради прийняти рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісених задоволенню не підлягають.
Поряд з цим, суд встановив, що Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв) звернулось листом від 10.11.2023 № 900 до Воскресенської селищної ради про прийняття останньою рішення щодо віднесення до самозалісених земельних ділянок земельні ділянки орієнтовною площею 313 га, які знаходяться на території Воскресенської селищної ради. У цьому листі зазначено, що виявлені самозалісені земельні ділянки визначені орієнтовно за допомогою середовища Геоніформаційної системи управління лісовими ресурсами України.
Відтак Воскресенська селищна рада зобов'язана була прийняти на своєму пленарному засіданні за результатами розгляду подання від 10.11.2023 № 900 рішення:
або про віднесення відповідних земельних ділянок орієнтовною площею 313 га до самозалісених;
або про відмову в задоволені подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв) звернулось листом від 10.11.2023 № 900.
Проте, жодного з вищевикладених рішень Воскресенська селищна рада не прийняла.
Розгляд на сесії Воскресенської селищної ради 20.12.2024 проєкту рішення про надання дозволу ДСГП «Ліси України» на розроблення проєктів землеустрою земельних ділянок в постійне користування, орієнтовною площею 160,0000 га в межах Воскресенської територіальної громади, та його неприйняття не може вважатися прийняттям Воскресенською селищною радою рішенням за результатами розгляду подання від 10.11.2023 № 900, оскільки:
по-перше, Воскресенська селищна рада не прийняла жодного по суті рішення: ні про задоволення, ні про відмову в задоволенні подання 10.11.2023 № 900;
по-друге, проєкт рішення, винесений на розгляд сесії Воскресенської селищної ради 20.12.2024 стосувався надання дозволу ДСГП «Ліси України» на розроблення проєкту землеустрою земельних ділянок в постійне користування, орієнтовною площею 160 га, а не віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 313 га до самозалісених;
по-третє, подання від 10.11.2023 № 900 стосувалось зміни правового режиму відповідних земельних ділянок шляхом їх віднесення до самозалісених, а не зміни їх користувачів (зокрема надання їх будь-кому у постійне користування).
Така триваюча бездіяльність відповідача щодо нерозгляду подання від 10.11.2023 № 900 є протиправною, а тому позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведення експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача, який є суб'єктом владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов Миколаївської окружної прокуратури (вул. Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54006; код ЄДРПОУ 02910048) до Воскресенської селищної ради (вул. Соборна, 86, с-ще Воскресенське, Миколаївський район, Миколаївська область, 57210; код ЄДРПОУ 04376682), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (пр-т Центральний, 16, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54029; код ЄДРПО 45101357) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Воскресенської селищної ради (вул. Соборна, 86, с-ще Воскресенське, Миколаївський район, Миколаївська область, 57210; код ЄДРПОУ 04376682) щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 10.11.2023 № 900.
3. Зобов'язати Воскресенську селищну раду (вул. Соборна, 86, с-ще Воскресенське, Миколаївський район, Миколаївська область, 57210; код ЄДРПОУ 04376682) прийняти рішення за результатами розгляду подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 10.11.2023 № 900 з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Повний текс рішення складено 04 червня 2025 року